Справа № 522/4286/24
Провадження № 2/522/1259/25
17 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
за участю: помічника судді, який виконує обов'язки секретаря судового засідання - Бубнової Н.В.,
сторони в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
20.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.11.2023 рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/19177/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. За час сумісного проживання сторони набули спільне майно, зокрема, ОСОБА_2 з 03.12.2021 належить автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель JETTA, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Оскільки автомобіль є неподільною річчю, позивач просить виплатити йому компенсацію частки вартості автомобіля, яка в середньому складає 8 000,00 доларів США та частина якої складає 4 000,00 доларів США.
02.04.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
28.06.2024 від позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог, розгляд справи без його участі та долучення доказів, а саме - оригінал звіту про оцінку колісного автотранспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель JETTA, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , як доказ ринкової вартості об'єкту, що підлягає поділу.
02.07.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення свідків, яке ухвалою суду від 02.07.2024 задоволено.
30.07.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення автомобільно-товарознавчої експертизи, яке ухвалою суду від 30.07.2024 задоволено, призначено у справі судову автомобільно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8) та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
18.09.2024 до суду від директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) надійшов супровідний лист; паперова копія електронного рахунку № 24-4695 (32) на 1 арк.; клопотання експерта № 24-4781 та матеріали цивільної справи № 522/4286/24 у 1 томі на 162 аркушах; звіт про оцінку на 38 арк.
29.10.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції від 13.10.2024 про сплату 6 815,52 грн.
06.01.2025 до суду від директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) надійшов супровідний лист; висновок експерта № 24-4781 та матеріали цивільної справи № 522/4286/24 (у 1 томі на 68 арк.).
08.01.2025 ухвалою суду поновлено провадження у справі.
22.01.2025 від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких зазначає, що позивач погоджується з висновком експерта № 24-4781 та визнає, що вартість спірного автомобіля станом на момент розгляду справи складає 360 990,00 грн та просить суд стягнути половину його вартості, що становить 180 495,00 грн.
22.01.2025 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме: акт виконаних робіт від 10.11.2024 до заказ-наряду АдЗН410259 та попередня заявка від 10.11.2024 до заказ-наряду АдЗН410259.
22.01.2025 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
08.04.2025 у судовому засіданні здійснено допит свідка ОСОБА_3 , яка зазначила, що у вересні 2017 року її донька мала намір придбати машину, але у неї було мало грошей, тому батьки допомогли їй її купити. У вересні 2018 року ОСОБА_2 вступила у шлюб, у лютому 2020 року виникло питання продати стару машину, оскільки вона була у поганому стані. В цей час подружжя працювало в інтернет магазині, жили з батьками ОСОБА_1 . Подружжя не мало коштів на придбання автомобіля, тому ОСОБА_3 з чоловіком дали 2 тис. доларів США донці на купівлю автомобіля марки «NISSAN», яких їм не вистачило і вони ще у когось позичили 1 тис. доларів США. 25.09.2021 дочка продала автомобіль за 6 400,00 доларів США. Свідок зазначає, що автомобіль не належить до спільного майна, оскільки у його вартість входять кошти, які вони їм позичали. Наразі автомобіль стоїть у дворі по вул. Середньофонтанська у м. Одеса, відповідачка з сином проживають у Львові.
17.04.2025 сторони в судове засідання не з'явились.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 07.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який було зареєстровано Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 2191, який 27.11.2023 рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/19177/23 було розірвано.
Відповідно до витягу з Державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів ОСОБА_2 є власником автотранспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель JETTA, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , дата державної реєстрації 03.12.2021.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
03.12.2021сторони придбали автомобіль і зареєстрували за відповідачкою, яка цим майном користується. Згідно з висновком експерта № 24-4781 вартість автомобіля становить 360 990,00 грн. Наразі спірним автомобілем користується відповідачка, що не заперечується сторонами та підтверджується долученими доказами: актом виконаних робіт від 10.11.2024 до заказ-наряду АдЗН410259, попередньою заявкою від 10.11.2024 до заказ-наряду АдЗН410259 та чеком про сплату коштів за діагностику автомобіля.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зауважила, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Згода відповідачки на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19).
Платоспроможність відповідача не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним.
Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.
У постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про виплату позивачеві 1/2 вартості автомобіля як компенсації його частки у праві спільної сумісної власності подружжя. Вважав, що у ситуації, коли один із подружжя, який не користується спірним автомобілем, просить виплатити йому компенсацію вартості його частки у вказаному праві, згідно з вимогами статей 60, 61, 70, 71 СК України слід присудити відповідну компенсацію за рахунок іншого із подружжя, який цим автомобілем користується, незалежно від його згоди.
Задля ефективного захисту прав кожного зі співвласників неподільних речей і забезпечення єдності судової практикищодо застосування приписів частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України, частини другої статті 364 ЦК України Велика Палата Верховного Суду відступила: від сформульованого, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15 висновку про те, що суд має визначити ідеальні частки співвласників у неподільній речі без її реального поділу та залишити відповідне майно у спільній частковій власності у разі, коли відповідач попередньо не вніс на депозитний рахунок суду кошти за частку позивача у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, а останню не можна поділити в натурі відповідно до часток; від сформульованого, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 371/1369/15-ц висновку, що для вирішення питання про застосування частини другої статті 364 ЦК України юридичне значення має те, чи сплачує співвласник-відповідач, який володіє та користується спільним майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України, чи спроможний співвласник-відповідач виплатити співвласникові-позивачеві грошову компенсацію вартості його частки, і чи не буде така виплата надмірним тягарем.
З огляду на встановлені судом обставини, спірний автомобіль придбаний під час перебування сторін у шлюбі, отже є спільною сумісною власністю подружжя, та враховуючи наведену позицію суду касаційної інстанції, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом виплатити йому компенсації 1/2 частки вартості автомобіля у розмірі 180 495,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 539,60 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) 1/2 вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель JETTA 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , у сумі 180 495,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) 1 539,60 грн витрат по сплаті судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення відповідно до ст. 259 ЦПК України буде складено протягом десяти днів.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення складено 30.04.2025.