30 квітня 2025 рокуСправа № 380/13778/24 пров. № А/857/32188/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління поліції охорони у Львівській області, про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (суддя Мричко Н.І., м.Львів), -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) в якому просив:
визнати протиправною відмову МВС у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 викладену у листі від 18.04.2024 №11135/03/51-2024 (далі - Відмова);
зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Постанова №850);
зобов'язати МВС подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду прийнятого за результатом розгляду даної справу у 30-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову МВС у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 викладену у листі від 18.04.2024 №11135/03/51-2024. Зобов'язано МВС призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, передбачену Порядком № 850 та вчинити дії щодо її виплати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі вказує, що МВС не уповноважене здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки у разі здійснення цього буде порушено Порядок № 850. Скаржник зазначає, що у Державному бюджеті України видатки на забезпечення діяльності Державної служби охорони та його структурних підрозділів для МВС додатково не передбачені. Скаржник звертає увагу, що МВС є неналежним відповідачем у справі, оскільки фінансування МВС на потреби поліції охорони (Державної служби охорони) за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС, законодавством не передбачено.
Позивач та третя особа відзивів на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що за колишніми працівниками міліції, водночас і Управлінням поліції охорони (далі - УПО), яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що згідно з витягом з наказу Управління Державної служби охорони Головного управління МВС у Львівській області (далі - Управління, ДСО відповідно) від 02.06.2015 №137, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, звільнено з органів МВС у запас Збройних сил України за пунктом 63 «б» (через хворобу) старшину міліції ОСОБА_1 , міліціонера взводу охорони об'єктів №3 батальйону №2 полку охорони Управління, з 02.06.2015.
Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки від 14.02.2023 серії ААВ №7286115 позивачу встановлено третю групу інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС).
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 14.02.2023 серії 12 ААА №012433 ступінь втрати працездатності у відсотках становить 45% (причина втрати професійної працездатності захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС).
Позивач звернувся до начальника УПО із заявою (рапортом), у якому просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС. До заяви (рапорта) додано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №012433; копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від до довідки серії ААВ №7286115; копію свідоцтва про хворобу №127, копію паспорта, картка платника податків.
Начальником УПО затверджено Висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII), складений 07.03.2023.
Листом №1403/43/33/01-2021 від 08.03.2023 Департаментом фінансово-облікової політики МВС документи щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернуто для доопрацювання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №380/11065/23, яке набрало законної сили 11.01.2024, визнано протиправними дії, зобов'язано МВС повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від 20.02.2023 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та доданих до заяви (рапорту) документи, та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку №850.
МВС листом від 08.03.2024 № 6338/49-2024 повідомило позивача про необхідність подання додаткових документів.
Листом від 18.04.2024 № 11135/51-2024 відповідач повідомив, що із видмітки органу внутрішніх справ на заяві ОСОБА_1 , встановлено, шо його було звільнено зі служби 02.06.2015, що давало йому право на встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності протягом тривалого часу після звільнення. Проте в надісланих документах відсутня інформація про наявність чи відсутність у заявника попереднього установлення відсотка втрати професійної працездатності без установлення інвалідності. Також не додано інформацію про наявність або відсутність раніше виплачених сум страхових виплат від страховика, уповноваженого на страхування саме працівників міліції підрозділів ДСО - Української охоронно-страхової компанії, подання якої необхідне для визначення суми допомоги згідно з пунктом 4 Порядку. З огляду на викладене, відповідно до вимог пункту 9 Порядку МВС прийняло рішення відмовити в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням третьої групи інвалідності на підставі надісланих документів.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), тобто до 07.11.2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону №565-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, якою затверджено Порядок №850.
За приписами статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Порядком №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Водночас, пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII Закон №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
За змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.
Такі висновки узгоджуються практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 07 березня 2018 року у справі № 464/5571/16-а, від 21 червня 2018 року у справі № 822/31/18, від 28 серпня 2018 року №804/6297/17, від 06 березня 2019 року у справі № 822/163/18, від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17, від 28 березня 2019 року у справі №296/10138/16-а.
Аналогічна позиція, викладена Верховним Судом й стосовно колишніх працівників міліції, в тому числі і УПО, яким встановлено інвалідність після набрання чинності Законом №580-VII), тобто після 07.11.2015 (постанови 02 березня 2021 року у справі № П/811/978/16, 20 травня 2019 року у справі №295/3198/18).
Відтак, за колишніми працівниками міліції, водночас і УПО, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Законом № 565-XII та Порядку № 850.
Пункт 8, 9 Порядку № 850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 означеного Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, Порядком №850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України.
Апеляційний суд констатує, що обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на МВС як наслідок останній, повертаючи документи про виплату грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності позивачу після втрати чинності Закону № 565-XI, діяв протиправно.
За таких обставин підлягають відхиленню доводи скаржника про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Необґрунтованим, на переконання суду апеляційної інстанції, є посилання на відсутність у Державному бюджеті України видатків на забезпечення діяльності Державної служби охорони та його структурних підрозділів для МВС, як підставу неможливості призначення спірної грошової допомоги і проведення її виплати, оскільки не проведення відповідної соціальної виплати порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.
Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок чи компенсацій, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).
Аналогічна правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Вказана відповідачем підстава не передбачена у пункті 14 Порядку №850, який, як зазначено вище, встановлює вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні такої допомоги.
Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 березня 2021 року у справі № П/811/978/16.
Також, є необґрунтованими аргументи скаржника щодо необхідності застосування правової позиції, зазначеної у постанові Верховного Суду від 19.08.2018 у справі №357/1734/17, з огляду на те, що правовідносини у цій справі виникли за інших фактичних обставин, що виключає можливість застосування таких висновків у даному спорі.
Окрім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, лист відповідача від 18.04.2024 №11135/03/51-2024 не містять чіткого та однозначного рішення по суті про призначення чи про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, а отже, не може вважатися «відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги» в розумінні Порядку №850.
Отже, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про призначення чи про відмову в призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити відповідно до законодавства.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку оскаржувана Відмова є протиправною.
Відповідно до положень частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич