30 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 465/3838/24 пров. № А/857/2989/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Запотічного І.І.,
суддів Глушка І.В., Довгої О.І.
при секретарі судового засідання Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2024 року (головуюча суддя Марків Ю.С. ухвалене у м.Львові, о 11 год. 31 хв., повний текст складено 06 січня 2025 року) у справі № 465/3838/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Величка Назарія Степановича, начальника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Крутень Андрія Володимировича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, визнання протиправними та скасування рішення по скарзі на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
встановив:
16 травня 2024, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до поліцейського Величка Н.С., начальника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Крутень А.В., Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправними дії сержанта поліції Величка Н.І., вчинені в ході винесення постанови серії ЕНА №2061102 від 3 травня 2024 р. про накладення на нього адміністративного стягнення; визнати протиправними дії начальника Управління поліції у Львівській області Крутня А.В., вчинені в ході прийняття рішення №132 від 14 травня 2024 р. про відмову у задоволенні його скарги на вказану постанову; визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - постанову серії ЕНА №2061102 від 3 травня 2024 р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП; визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт рішення №132 по скарзі на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14 травня 2024 р. серії ЕНА №2061102 від 03.05.2024, прийняте 14 травня 2024 р. начальником управління патрульної поліції у Львівській області Крутнем А.В.; постановити окрему ухвалу відповідно до ч.1 ст.249 КАС на адресу Національної поліції України про істотні недоліки в організації роботи з винесення постанов про адміністративні правопорушення та скарг на такі постанови в управлінні патрульної поліції у Львівській області.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2024 року позов задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2061102 від 03.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП - скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача 484,48 грн. судових витрат на відшкодування судового збору.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги. Вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач покликається, зокрема, на відсутність в оскаржуваному рішенні посилання на правову підставу скасування постанови серії ЕНА №2061102 від 03.05.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначає, що не обмежувався вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а й висував вимогу про визнання неправомірними ряду інших дій посадових осіб - суб'єктів владних повноважень, внаслідок вчинення яких порушено його законні права. Вважає, що суд неправомірно не виніс окрему ухвалу з приводу грубих, системних, зухвалих порушень закону в діяльності управління патрульної поліції у Львівській області. Просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та змінити це судове рішення, а саме: 1) вказати на матеріально-правову підставу скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2061102 від 03.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП - послатися при цьому на п.1 ст.247 КУпАП та вказати про відсутність конкретної ознаки складу адміністративного правопорушення - протиправної дії. І, таким чином, визнати, що вчинюючи дії, за які на нього було накладене адміністративне стягнення, він діяв правомірно; 2) скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог та визнати протиправними дії Управління патрульної поліції у Львівській області, працівники якого порушили права позивача на правову допомогу при винесенні постанови серії ЕНА №2061102 від 03.05.2024 про адміністративне правопорушення та на особисту участь в розгляді скарги на цю постанову та винесенні рішення №132 від 14 травня 2024 р.; 3) винести окрему ухвалу на адресу Національної поліції України про істотні недоліки в організації роботи з винесення постанов про адміністративні правопорушення та розгляду скарг на такі постанови в УПП у Львівській області.
Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції вимоги своєї апеляційної скарги обгрунтовує, зокрема, тим, що в ході судового засідання 26.12.2024 представником даного відповідача надавалась суду для ознайомлення фотографія, яка зроблена на перехрещенні доріг по вул. Б. Хмельницького, 188 у м. Львові. На даній фотографії чітко вбачається розташування дорожнього знаку 4.1 «рух прямо» саме із правого боку дороги на світлофорному об'єкті, перед поворотом на гіпермаркет «Епіцентр», також даний дорожній знак дублюється з лівого боку дороги, що чітко відповідає нормам чинного законодавства. Зазначає, що дорожній знак 4.1 «рух прямо» поширюється на перехрещення проїзних частин, перед якими він встановлений, а даний дорожній знак як раз встановлений на світлофорному об'єкті, перед поворотом ліворуч на гіпермаркет «Епіцентр». Враховуючи те, що ця дорога має дві смуги для руху в одному напрямку, даний дорожній знак дублюється й на протилежному боці дороги, задля чіткого розуміння водіями дії цього знаку. Вважає, що доказами вчинення даного правопорушення є фото - та відео - докази нагрудного відеореєстратора поліцейського та службового транспортного засобу. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Департамент патрульної поліції подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити в задоволенні його апеляційної скарги та прийняти постанову, якою скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову.
Позивачем також подано відзив на апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та його представника, які просять задоволити апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги УПП у Львівській області, представника УПП у Львівській області ДПП, який просить задоволити апеляційну скаргу відповідача та відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що постановою поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Величка Н.І. серії ЕНА №2061102 від 03.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.
Згідно даної постанови, 03.05.2024 о 12:21:08 год. у м.Львові по вул.Богдана Хмельницького, 188, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», а саме здійснив рух ліворуч, чим порушив п.8.4 «г» ПДР України, за що передбачена відповідальність, передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Рішенням №132 від 14.05.2024 по скарзі на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2061102 від 03.05.2024 постанову залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Не погодившись з діями суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху та відповідно вчинення такого адміністративного правопорушення, відтак, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2061102 від 03.05.2024 року винесена інспектором без додержання вимог законності, а тому підлягає скасуванню. Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій сержанта поліції Величка Н.І., вчинені в ході винесення постанови серії ЕНА №2061102 від 3 травня 2024 р. про накладення на позивача адміністративного стягнення, визнання протиправними дій начальника Управління поліції у Львівській області Крутня А.В., вчинені в ході прийняття рішення №132 від 14 травня 2024 р. про відмову у задоволенні його скарги на вказану постанову, визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, визнання протиправним та скасування рішення №132 по скарзі на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, оскільки вказане не передбачено вимогами ч.3 ст.286 КАС України. Оскільки адміністративний позов заявлено також до поліцейського Величка Назарія Степановича та начальника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Крутень Андрія Володимировича, які є неналежними відповідачами, то суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до цих відповідачів.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як передбачено ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відтак, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Як передбачено пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих правил.
Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 8.4 «г» Правил дорожнього руху, наказові знаки показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 251, 252 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідачем до матеріалів справи долучено відеозапис, з якого вбачається, що працівниками поліції дійсно було зупинено транспортний засіб «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який здійснив поворот ліворуч.
Разом з тим, з жодного із долучених відеозаписів, а саме з нагрудних камер працівників поліції та з камери, встановленої у службовому транспортному засобі, не вбачається, що по вул.Богдана Хмельницького у м.Львові до повороту ліворуч до будинку №188, куди позивач здійснив поворот, наявний дорожній знак 4.1 «Рух прямо».
Відповідачами, як суду першої, так і апеляційної інстанції не надано жодних доказів розташування дорожніх знаків, дорожньої розмітки, прилеглої території на вказаній ділянці дороги, з яких суд міг би пересвідчитись, що позивач здійснив поворот ліворуч з порушенням правил дорожнього руху.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Також, колегія суддів не приймає до уваги, ксерокопію фотографії перехрещення доріг на вул. Б.Хмельницького, 188 в м.Львові (а.с. 92 т.2) на яку покликається скаржник, як доказ порушення позивачем ПДР, оскільки така не є доказом, в розумінні статті 73 - 75 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
У постанові від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а Верховний Суд виснував, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення є недоведеним.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що вина позивача у вчинені правопорушення не підтверджена належними доказами.
Так, відповідачем не надано до суду інших доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія в силу дії презумпції невинуватості, а, відтак, постанова підлягає скасуванню щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закриттю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Також, відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій працівників поліції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п.п 16 п. 6 розділу IV Положення про Управління, затверджене наказом 2ПП від 07.11.2015 №113 (в редакції наказу ДПП від 07.02.2022 №304) начальник управління здійснює розгляд скарг у справах про адміністративні правопорушення, винесені працівниками Управління, подані в порядку, передбаченому КУпАП та виносить відповідні рішення (постанови) за результатами розгляду таких скарг в порядку, встановленому законодавством України.
Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі зазначає про вчинення протиправних дій з боку начальника управління Крутня А.В. в ході розгляду його скарги на постанову, а саме - порушення ст. 268 КУпАП, яке, на думку позивача, полягало в незабезпеченні його участі в розгляді його скарги.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення встановлений главою 24 КУпАП.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами України (ст. 292 КУпАП).
Як вбачається з матеріалів справи, рішення по скарзі на постанову від 14.05.2024 № 132 надіслано в строки, передбачені КУпАП.
Рішенням начальника УПП у Львівській області Крутня А.В. від 14.05.2024 №132 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2061102 від 03.05.2024 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Щодо правомірності дій та рішень поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону №2 Управління сержанта поліції Величка Назарія, колегія суддів зазначає таке.
Підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, стало, на думку працівника поліції, порушення ПДР України, що відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», де зазначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення водієм ПДР України.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює кожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та усвідомлення про адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених хоном, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як вірно вказав суд першої інстанції, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 122 КУпАП, поліцейські відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку Національної поліції.
Отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, передбачені КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідачів: поліцейського Величка Назарія Степановича та начальника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Крутень Андрія Володимировича, оскільки такі є неналежними відповідачами.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №127/6881/17 від 17 червня 2020 року та № 742/2298/17 від 17 вересня 2020 року, згідно з якими, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Колегія суддів не приймає до уваги покликання УПП у Львівській області ДПП на те, що відповідачем у даній справі повинен бути Департамент патрульної поліції, адже Управління не є юридичною особою, виходячи з того, що згідно з частиною 4 статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом, та пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Щодо вимоги позивача про винесення окремої ухвали, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення.
Частинами 1-3 статті 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства. Суд не постановляє окремої ухвали за клопотаннями сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20).
Судом першої та апеляційної інстанції під час судового розгляду справи не встановлено підстав для винесення окремої ухвали.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 грудня 2024 року у справі №465/3838/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 30.04.2025