Справа № 359/907/25 Суддя (судді) першої інстанції: Семенюта О.Ю.
30 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення
23.01.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, яким просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3892578 від 19 січня 2025 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, під час руху ним не було порушено правил дорожнього руху, тому вважає, що постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2025 р. позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджено належними та допустимими доказами.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, яким підтримано висновки суду першої інстанції.
Відповідачем подано відповідь на відзив, в якому зауважено, Позивач, наближаючись до перехрестя був зобов'язаний та мав всю повноту можливостей спостерігати дорожню обстановку, а від так, мав бачити зворотній відлік на світлофорі, що регулює рух через перехрестя вул. Київський шлях та вул. Володимира Момота та виходячи з такої інформації, мав можливість заздалегідь знизити швидкість та зупинитись відповідно до вимог п. 8.10 ПДР України.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.
Від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справу, проте колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на приписи ст. 286 та 310 КАС України, яким визначені стислі строки розгляду справ даної категорії.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 січня 2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти УПП БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області капрал поліції Колесником В.В. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3892578 (а.с.5-6), якою на позивача був накладений штраф в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Зі змісту цієї постанови вбачається, що 19 січня 2025 року о 15 годині 18 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя вул. Київський шлях та вул. Момота в м. Бориспіль на заборонний жовтий сигнал, чим порушив пп. «ґ» п.8.7.3. ПДР України.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України).
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Диспозиція частини 2 статті 122 КУпАП України, передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
З оспорюваної позивачем постанови вбачається, що ОСОБА_1 керуючи ТЗ проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.п.8.7.3. «г» ПДР, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
З огляду на правові норми ст. 251 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно з пп. «ґ» п.8.7.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 (далі по тексту - ПДР України) сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до п.8.10 ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69, якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Пунктом 8.11 ПДР України, передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 8.10 ПДР, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Отже, з вищезазначеного вбачається, що водієві дозволяється рухатися далі, якщо при загоранні жовтого кольору світлофора не можливо здійснити зупинку перед стоп-лінією, світлофором, пішохідним переходом без екстреного гальмування.
Таким чином, жовтий колір світлофору в даному випадку не є забороненим сигналом світлофору.
З огляду на ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на доданий відеозапис та фотокартки, відповідно до яких між моментом, коли транспортний засіб Volkswagen Caddy номерний знак НОМЕР_1 під керуванням Позивача перетнув стоп-лінію перед перехрестям вул. Київський шлях та вул. Володимира Момота, що в м. Бориспіль (15:15:31) та моментом коли даний транспортний засіб проїхав перехрестя (15:15:34) пройшло 3 секунди.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач переїхав перехрестя до вимкнення червоного сигналу світлофора, що спростовує твердження апелянта про створення позивачем перешкод для руху пішоходів.
Отже, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає доводи апелянта про передчасність висновку суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог, є такими, що не заслуговують на увагу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено вини ОСОБА_1 щодо скоєння ним 19.01.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме порушення п. 8.7.3 «г» ПДР, тому постанова серії ЕНА №3892578, винесена поліцейським 1 взводу 1 роти УПП БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області капрал поліції Колесником В.В. безпідставно і протиправно.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк