22 квітня 2025 року м.Дніпросправа № 398/5830/23 2-а/398/48/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2024 року у справі №398/5830/23 (2-а/398/48/24) (суддя Дубровська Н.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Олександрійської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Олександрійської міської ради (далі відповідач) від 01.11.2023 року №365 про притягнення до адміністративної відповідальності за ухиляння від підписання охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини та закриття провадження за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відмовляючи йому в позові, суд не звернув уваги на вимоги законодавства про порядок проведення комплексу необхідних заходів для державної реєстрації будівлі по АДРЕСА_1 , як об'єкту культурної спадщини з отриманням відповідного свідоцтва про реєстрацію культурної спадщини як пам'ятки. Орган виконавчої влади Олександрійської громади як власник будівлі по АДРЕСА_1 до проведення аукціону не виконав необхідних дій для отримання свідоцтва про реєстрацію культурної спадщини АДРЕСА_1 як пам'ятки культурної спадщини. Суд також не звернув увагу що приймаючи рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.92 КУпАП адміністративна комісія, не маючи необхідної інформації та відповідних даних про те, що будівля по АДРЕСА_1 нібито є об'єктом культурної спадщини з надуманих підстав визнала позивача винним по ст. 92 КУпАП. Крім того, суд безпідставно відхилив його доводи, що він не мав умислу на скоєння правопорушення.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві відповідач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу, що 24.06.2024 року між Олександрійською міською радою в особі голови та позивачем був підписаний охоронний договір №34 на пам'ятку культурної спадщини.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради №365 від 01.11.2023р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 92 КУпАП, а саме за ухилення від підписання охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини по АДРЕСА_1 та зазначено що він проводить ремонт покрівлі приміщення даної пам'ятки без письмового погодження і дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини. Постановою до позивача застосовано стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн. (а.с.4).
Відповідно до договору купівлі-продажу № 8 НСМ 737009 від 06 липня 2023 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (а.с. 25). З тексту договору вбачається, що за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону №SРЕ0001-UА-20230526-70490 від 15.06.2023, затвердженого наказом Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради від 21.06.2023 №81, продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт малої приватизації-окреме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Об'єкт приватизації є пам'яткою архітектури місцевого значення «Житлова будівля», початок ХX ст., охоронний номер 222/1-Кв. Вказаний договір купівлі - продажу підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Стенюхіної І.В. (а.с.15-16). Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач вказує на те, що ставить під сумнів те, що придбана ним будівля є пам'яткою архітектури місцевого значення, оскільки споруда не занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, відповідно, на неї не поширюється статус пам'ятки, що підтверджується відповіддю з Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.02.2024 року. Згідно відповіді Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.02.2022 року, наданої на запит позивача, нежитлове приміщення, за результатами перевірки електронної бази документообігу МКІП, розпорядження про занесення будинку до Переліку об'єктів культурної спадщини в установленому Законом порядку до МКІП не надходило, рішення про занесення зазначеного будинку до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не приймалося (а.с.7)
Суд встановив, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради при прийнятті спірної постанови № 365 від 01 листопада 2023 року керувалася відомостями з Витягу містобудівної документації Управління Житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування № 55-3570ВИХ-24 від 05.06.2024, де міститься інформація що історична малоповерхова кін. ХІХ- поч. ХХ ст. на Святомиколаївській вулиці лише частково збережена на відтинку від вулиці Перспективної до вулиці Бульварної, низка з цих об'єктів - будинки № № 7, 11, 13,15, 18, 18а перебувають на державному обліку як пам'ятки архітектури місцевого значення або щойно виявлені об'єкти культурної спадщини. Крім того, при притягненні позивача до відповідальності, було встановлено, що на веб- порталі «Ргоzогго.Продажі» відбувся електронний аукціон №SРЕ001-UА20230526-70490, де лотом була нежитлова будівля (літ.А, АІ) загальною площею 191,6 кв.м - пам'ятка архітектури місцевого значення «Житлова будівля», початок XX ст., охоронний номер 222/1-Кв за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,0228 га. (кадастровий номер 3510300000:10:289:0008), а переможцем аукціону став ОСОБА_1 .
Із публічних документів, які долучено до аукціону та які перебувають у вільному доступі, вбачається, що нежитлова будівля по вул. Святомиколаївська. 11, м. Олександрія, Кіровоградська область, взята на державний облік рішенням Кіровоградського обласного виконавчого комітету від 04.11.1991 року №279, як пам'ятка архітектури місцевого значення з найменуванням «Житловий будинок», охоронний № 222/1-Кв по АДРЕСА_2 (відповідно до акту інвентаризації від 25 листопада 2005 року за розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 25 серпня 2005 року № 324-р «Про заходи щодо забезпечення збереження, обліку та використання культурної спадщини» пам'ятка архітектури «Житловий будинок» з охоронним № 222/1-Кв знаходиться за адресою: вул. Пролетарська, 11, нині Святомиколаївська, 11, м. Олександрія).
Також, адміністративною комісією було досліджено розпорядження, які містяться у вільному доступі, щодо віднесення нежитлової будівлі «Житловий будинок», охоронний № 222/1 -Кв, до пам'яток культурної спадщини:
-розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про перелік пам'яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення та виявлених пам'яток» від 07.08.1997 року №261-р;
-розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про зміни та доповнення до розпорядження голови облдержадміністрації від 7 серпня 1997 р. № 261-р «Про перелік пам'яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення та виявлених пам'яток» від 25.12.1997 Року №427-р;
-розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 7 серпня 1997 року № 261-р «Про перелік пам'яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення та виявлених пам'яток» від 28.12.2004 року №792-р;
-розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07 серпня 1997 року № 261 -р» від 29.01.2020 року № 102-р.
Позивач, вважаючи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення протиправною, звернувся до суду з позовом про її скасування та закриття провадження за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову у повному обсязі, вказав, що факт вчинення позивачем правопорушення доведено належними та допустимим доказами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За фабулою постанови, що оскаржується позивачем, ОСОБА_1 ухиляється від підписання охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини по АДРЕСА_1 та проводить ремонт покрівлі приміщення даної пам'ятки без письмового погодження і дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 92 КУпАП.
Згідно ст.92 КУпАП, порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини: ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини; порушення режиму використання пам'ятки культурної спадщини; порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території; проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач, заперечуючи наявність в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, посилається на те, що відповідачем не доведено належними доказами, що будівля, власником якої він є, є пам'яткою культурної спадщини.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон №1805-111), у преамбулі до якого зазначено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об'єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.
Збереження об'єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
При цьому, Україною взято міжнародне зобов'язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України.
Відтак, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об'єкта культурної спадщини.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1805-111культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини; щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Частиною 2 статті 2 Закону №1805-111 визначено, що за видами об'єкти культурної спадщини поділяються на, зокрема, об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів; об'єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей.
Частиною 1 статті 13 Закону №1805-111 врегульовано, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Згідно з підпунктом б частини 1 статті 14 Закону №1805-111 занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки, пам'ятки місцевого значення-рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
У частині 2 вказаної статті закріплено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Згідно відомостей з Витягу містобудівної документації Управління Житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування № 55-3570ВИХ-24 від 05.06.2024, історична малоповерхова будівля кін. ХІХ- поч. ХХ ст. на Святомиколаївській вулиці лише частково збережена на відтинку від вулиці Перспективної до вулиці Бульварної, низка з цих об'єктів - будинки № № 7, 11, 13,15, 18, 18а перебувають на державному обліку як пам'ятки архітектури місцевого значення або щойно виявлені об'єкти культурної спадщини.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 8 НСМ 737009 від 06 липня 2023 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (а.с. 25). З тексту договору вбачається, що за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону №SРЕ0001-UА-20230526-70490 від 15.06.2023, затвердженого наказом Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради від 21.06.2023 №81, продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт малої приватизації- окреме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Об'єкт приватизації є пам'яткою архітектури місцевого значення «Житлова будівля», початок ХX ст., охоронний номер 222/1-Кв. Вказаний договір купівлі - продажу підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Стенюхіної І.В. (а.с.15-16).
Отже, укладаючи договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, позивачу достеменно було відомо, що придбаний ним об'єкт є пам'яткою архітектури місцевого значення «Житлова будівля», початок ХX ст., його охоронний номер 222/1-Кв.
Частиною першою статті 23 Закону №1805-III передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Таким чином, законодавством передбачено обов'язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам'ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.
Статтею 24 Закону №1805-III врегульовано, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінет Міністрів України 28 грудня 2001 року постановою №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).
Пунктами 1,2 Порядку №1768 унормовано, що охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Отже, укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Наведене спростовує доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач не спростовує того, що ним розпочато ремонтні роботи даної пам'ятки без отримання письмового погодження та дозволу уповноваженого органу охорони культурної спадщини, як і не спростовуються твердження відповідача, що позивачем не укладено охоронного договору відносно цієї пам'ятки архітектури місцевого значення. Доказів зворотнього позивачем суду не надано.
Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 92 КУпАП.
Відповідність чи невідповідності критеріям, визначеним у Порядку № 452, а отже і оцінка історичним та архітектурним цінностям об'єкта має надаватись на стадії вирішення питання занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, через що такі обставини та факти не підлягають судовій перевірці у спірному випадку, оскільки це не є предметом спору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.92 КУпАП, та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Підстави для скасування оскарженої позивачем постанови відсутні.
Доводи позивача про допущення судом першої інстанції порушень процесуальних норм спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч.3 ст.272, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2024 року у справі №398/5830/23 (2-а/398/48/24) - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак