30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9619/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2024, суддя суду першої інстанції Лазаренко М.С.), судове рішення прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/9619/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000135/2 від 01.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 в адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000135/2 від 01.05.2024.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що з огляду на недоліки наданої позивачем митної документації, спірне рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) зареєстровано юридичною особою 07.11.2022. Видами діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.
05.12.2022 позивач (Покупець) уклав з компанією WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO.LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №HX/17 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід'ємною частиною даного контракту.
17.11.2023 сторонами Контракту погоджена Специфікація №2023-17 до цього Контракту. В Специфікації зазначений перелік продукції, який складається з 2 найменувань товарів, загальною вартістю 202 560,00 дол. США. Термін поставки листопад-грудень 2023 року. Оплата товару 100% передоплата.
Для здійснення митного оформлення товару 23.04.2024 позивачем до Тернопільської митниці було подано митну декларацію №24UA403070003780U3, відповідно до якої визначення митної вартості товару здійснено позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).
До митного оформлення товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано копії наступних документів: перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №HX/17 від 05.12.2022; специфікація №2023-17, інвойс №HX2023-17 від 10.01.2024, пакувальний лист від 10.01.2024, сертифікат країни походження №С24МА3СFU1540007 від 18.03.2024; платіжні інструкції в іноземній валюті №525 від 11.12.2023; №679 від 29.02.2024, список номерів шасі та технічні характеристики від 10.01.2024.
Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на запит митниці позивач листом за вих. №010501 від 01.05.2024 додатково надав до митниці наступні документи: банківські платіжні інструкції №525, №679 з відмітками банку, виписки з банківського рахунку за грудень 2023 року та лютий 2024 року, комерційну пропозицію та прайс-лист виробника від 10.11.2023, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
01.05.2024 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000135/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1.2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товару №1 взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно з митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 28.02.2024 №UA408020/2024/11143 на рівні 2,92 дол. США/кг. (Товар: Колісний трактор для сільськогосподарських робіт, з потужністю двигуна не більш як 18 кВт, в комплекті з ЗІП, побутового призначення: Трактор ФАЙТЕР XT-244 - 22шт, в розібраному стані, двигун- дизельний (потужністю17,6кВт), робочий об'єм циліндрів - 1500см3. Нові (у розібраному стані для зручності транспортування), рік виготовлення - 2023. Виробник: XINGTAI TRACTOR TRADING CO., LTD. Торгівельна марка: ФАЙТЕР. Країна виробництва: CN., умови поставки CPT Івано-Франківськ).
02.05.2024, у відповідності п.7 ст. 55 Митного кодексу України, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» було подано та оформлено ЕМД №24UA403070003985U0 з застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 593622,73 грн. Розрахунок різниці в митних платежах з митної вартості задекларованого товару, заявленої декларантом та скоригованої митницею (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів товару №UA403070/2024/000135/2 від 01.05.2024 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості були висновки про те, що:
- відповідно до рахунку від 22.04.2024 року № 2024/PF/072 про надання транспортно-експедиційних послуг оплата за надані послуги мала бути здійснена в квітні 2024 року, проте станом на 01.05.2024 року до митного оформлення жодних платіжних документів надано не було;
- коносамент від 01.02.2024 року SZSE24011519 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки;
- відповідно до ж/д накладної від 17.04.2024 року № 03278 та коносаменту від 01.02.2024 року SZSE24011519 до виконання перевезення вантажу залізничним та морськими видами транспорту залучались треті особи, безпосередні перевізники даного вантажу, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інфрмацію щодо числових значень експедитирської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу;
- згідно коносаменту від 01.02.2024 року порт прибуття - Гданськ, Польща, згіно з залізнинчою накладною від 17.04.2024 року № 03278 станція відправлення вантажу вказано Замостя Бортатиче, до митного оформлення не надано товаросупровідного документа по якому вантаж транспортувався з Замостя до Гданська;
- копії платіжних інструкцій від 11.02.2023 року № 525 та від 29.02.2024 року № 679 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис відповідального працівника;
- комерційна пропозиція від 10.11.2023 року, прайс-лист від 10.11.2023 року містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, Quingdao, що обмежує конкуретність.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками, з огляду на наступне.
Так, щодо посилань митного органу на те, що відповідно до рахунку від 22.04.2024 № 2024/PF/072 про надання транспортно-експедиційних послуг оплата за надані послуги мала бути здійснена в квітні 2024 року, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що останні є безпідставним, оскільки відповідно до умов договору ТЕО №84 від 04.01.2023, п.4.2 передбачено, що оплата послуг за даним договором здійснюється протягом 45 днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок Експедитором виставлено 22.04.2024. На момент винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, термін сплати рахунку №2024/PF/072 від 22.04.2024 не сплинув, оплата не здійснювалась і надання банківського платіжного документу було не можливим з об'єктивних причин. Оплата транспортних витрат за інвойсом фактично була здійснена 06.06.2024 за платіжним документом №850.
Щодо посилань відповідача на те, що наданий позивачем до митного оформлення коносамент від 01.02.2024 № SZSE24011519 жодним чином не завірений, відсутні підписи, штампи чи печатки, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при перевезенні вантажів морським транспортом задля запобіганню ризику втрати оригіналів коносаментів сторони міжнародного ділового товарообороту використовують повідомлення «TELEX RELEASE», яка підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту («BILL OF LADING»), оскільки даний оригінал переданий перевізнику в порту відправки. Наявність «TELEX RELEASE» дозволяє отримувачу забрати з порту прибутий контейнер без пред'явлення оригіналів коносамента.
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмітка «TELEX RELEASE» - це повідомлення, передане з пункту відправки до пункту призначення про те, що відправник здав оригінали коносамента. Як свідчать встановлені обставини справи, оригінал коносаменту від 01.02.2024 № SZSE24011519 з відмітками перебуває у представництві океанської лінії, тому з об'єктивних причин позивач позбавлений можливості надати його митному органу. Більш того, митним органом не обґрунтовано, яким чином відмітки перевізника та зазначення товару на коносаменті впливають саме на числові показники заявленої митної вартості товарів, та аргументовано не доведено, що їх відсутність унеможливлює здійснення митним органом перевірки таких числових показників митної вартості.
Що стосується посилань відповідача на те, що копії платіжних інструкцій від 11.12.2023 №525 та від 29.02.2024 №679 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, то колегія суддів апеляціцйного суду вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 14 Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ 28.07.2008 року № 216, платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або окремому договорі з платником).
Як свідчать встановлені обставини, оплату за товар було здійснено позивачем шляхом надсилання платіжного доручення в іноземній валюті до уповноваженого банку у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", на підтвердження чого до митної декларації були надані платіжні інструкції від 11.12.2023 №525 та від 29.02.2024 №679
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що посилання митниці на те, що позивачем під час митного оформлення товару було надано платіжні доручення, які не містили відміток банку, а тому не можуть підтверджувати числові значення митної вартості товару, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки оплата товару позивачем відбувалася через Клієнт-Банк, а тому платіжні доручення були складені в електронній формі. Крім того, митним органом у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару не було зазначено, як підставу для коригування митної вартості товару, недоліки в оформленні платіжних доручень, як не ставився під сумнів і сам факт оплати за імпортований товар.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.11.2019 у справі № 820/2147/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Так, надана митниці копія платіжної інструкції формувались в електронному вигляді в програмі «Клієнт-банк» з електронним цифровим підписом відповідальної особи платника. Банківські платіжні інструкції, які в рамках даної поставки підтверджує факт оплати вартості товару від 11.12.2023 №525 та від 29.02.2024 №679 містить відмітки банку про проведення валютної банківської операції з переказу грошових коштів, що засвідчено також підписом відповідальної особи банку, що свідчить як про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати платіжну інструкцію, надану позивачем, такою, що не підтверджує митну вартість товарів, або такою, що містить розбіжності, які свідчать про невідповідність дійсності заявленої позивачем митної вартості товару.
Щодо посилань відповідача на те, що декларантом до митного оформлення не надано жодних документів, які б засвідчували договірні засади надання послуг із перевезення вантажу, а також документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978, перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу; коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов'язаний видати вантажовідправнику коносамент.
Згідно з положеннями ст. 1 Міжнародної конвенції «Про уніфікацію деяких правил про коносамент» від 25.08.1924, перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником.
Як видно з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалось відповідно до укладеного між ТОВ«МОТОТЕХІМПОРТ» (Замовник) та компанією «IMOGATE SOLUTION Sp. Z o.o» (Перевізник) договору №84 від 04.01.2023, предметом якого є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому , числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах і надання інших узгоджених Сторонами послуг.
Перевізником «IMOGATE SOLUTION Sp. Z o.o» для підтвердження факту здійснення морського перевезення видано позивачу морський коносамент №SZSE23112001 від 01.12.2023, який є єдиним та достатнім документом на підтвердження здійснення морського перевезення вантажу.
Згідно з ч.1 ст.116, 117 Кодексу про торговельного мореплавства України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Як видно з матеріалів справи, у коносаменті № ZSE24011519 компанія «FSR LOGISTICS UKRAINE LLC» прямо визначена, як агент морської лінії (морським агентом) в порту призначення. Жодних договірних відносин з цією компанією позивач не має, у зв'язку з чим надання будь-якого документального підтвердження таких відносин не можливе.
Стосовно зазначення у залізничній накладній третьої особи, жодним чином не свідчить про договірні відносини між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» та цією третьою особою, оскільки відповідно до п.2.1.2 договору ТЕО Експедитор має право укладати від свого імені або від імені Клієнта та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, пов'язані з виконанням даного договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження і розвантаження контейнерів, відбір проб і зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення ; кількості і якості, сертифікацію, страхування вантажів і контейнерів.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що Експедитор користуючись умовами договору ТЕО залучив третю особу для перевезення вантажу залізничним транспортом, для виконання умов цього договору.
Щодо посилань митного органу на те, що комерційна пропозиція від 10.11.2023 року, прайс-лист від 10.11.2023 року містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, Quingdao, що обмежує конкуретність, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та необхідності його скасування.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2024 в адміністративній справі №280/9619/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя А.А. Щербак