30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7724/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі № 280/7724/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
19.08.2024р. ОСОБА_1 , в особі представника - Олійника О.С., за допомогою засобів системи «Електронний суд» звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, яка зареєстрована судом 19.08.2024р. /а.с.1-10 том 1/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2024р. вищезазначена позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків адміністративного позову. /а.с.143 том 1/.
У встановлений судом строк представником позивача недоліки позовної заяви було усунуто / а.с. 146-149 том 1/ та ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №280/7724/24 та справу призначено в загальному позовному провадженні в підготовче засідання /а.с.150 том 1/.
10.10.2024р. представником позивача за допомогою засобів системи «Електронний суд» подана заява про зміну предмету позову, яка зареєстрована судом 10.10.2024р. /а.с.191-193 том 1/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2024р. у справі №280/7724/24 прийнято до розгляду заяву зміну предмету позову та залучено до участі у справі №280/7724/24 в якості співвідповідачів: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) , Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) /а.с.213-214 том 1/.
Представник позивача, посилаючись у адміністративному позові, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, на те, що ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовило позивачу в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також вважаючи необґрунтованими та безпідставними рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №923040812042 від 30.08.2024р., ГУ ПФУ в Хмельницькій області №923040812042 від 30.08.2024р., рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №362 від 02.09.2024р., просив суд: - визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 07.08.2024р. №13810-12354/Х-02/8-0800/24 щодо відмови ОСОБА_1 , як судді Господарського суду Запорізької області у відставці, перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді згідно з його заявою від 08.07.2024р. №Х/267; - визнати протиправними рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №923040812042 від 30.08.2024р., рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №923040812042 від 30.08.2024р, рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №362 від 02.09.2024р.; - зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідок Господарського суду Запорізької області від 16.02.2022р. № 05-62/06, від 06.09.2023р. №05-59/16, від 10.07.2024р. №05-59/10 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 102157грн. 20коп. з урахуванням раніше виплачених коштів, починаючи з 01.03.2022р., та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму пенсійних виплат в сумі 1800993, 6грн. з урахуванням вже виплачених сум пенсії за цей період.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі №280/7724/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено /а.с.97-106 том 2/.
Представник позивача - Олійник О.С., не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою засобів системи «Електронний суд» 24.12.2024р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 25.12.2024р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.01.2025р. у справі №280/7724/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі № 280/7724/24 та з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №280/7724/24.
Матеріали адміністративної справи №280/7724/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 13.01.2025р.
27.01.2025р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» представником позивача подано доповнення до апеляційної скарги, що містить нові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, яке зареєстроване судом 28.01.2025р., при цьому колегія суддів вважає що представником позивача строк на подання доповнень до апеляційної скарги попущено з поважних причин і тому цей строк підлягає поновленню.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025р. у справі №280/7724/24 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 15.04.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Представник позивача посилаючись у апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги від 27.01.2025р., на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 12.12.2024р. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідач - ГУ ПФУ в Полтавській області, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024р. у справі № 2880/3060/23 зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 80% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок Господарського суду Запорізької Області від 05.03.2020р. № 05-62/16, від 25.01.2021р. №05-62/23 та від16.02.2022р. № 05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020р., і з огляду на те, що це рішення суду не містило зобов'язань покладених на ГУ ПФУ в Полтавській області, то відповідач вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі № 280/7724/24 залишити без змін.
Відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено, що надання позивачу довідок від 16.02.2022р. 06.09.2023р. та 10.07.2024р. не створює підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке призначене позивачу у справі у розмірі, визначеному Законом № 2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання та, окрім іншого, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання, тому просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 12.12.2024р. у цій справі та залишити зазначене рішення без змін.
Представник позивача - Олійник О.С., у відповіді на відзив ГУ ПФУ в Запорізькій області, яка зареєстрована судом 10.03.2025р. зазначив, що в розпорядженні ГУ ПФУ в Запорізькій області були всі необхідні документи, які свідчать про захищене судами право ОСОБА_1 на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, і це питання вже було вирішено судами раніше та відповідні права підтверджені постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2016р. у справі № 335/11789/16а, рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду по справах № 808/2591/18 від 16.10.2018р. та № 280/3060/23 від 20.02.2024р., при цьому представник позивача також акцентував увагу на тому, що ГУ ПФУ в Запорізькій області пропустило строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а тому відсутні підстави для прийняття відзиву пенсійного органу.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2015р. у справі №335/9922/15-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 з 01.09.2015р. щомісячне грошове утримання судді на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла на час подання ним заяви про відставку, тобто на 26.11.2014р.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2016р. у справі № 335/11789/16-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі міста Запоріжжя здійснити з 08.06.2016р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Господарського суду Запорізької області від 16.06.2016р. № 09-13/692 в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з урахуванням виплачених з вказаної дати сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2018р. у справі №808/2591/18 зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного ним після виходу у відставку, із застосуванням в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн., починаючи з 01.01.2018р., із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024р. у справі № 280/3060/23 зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 80% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020р. № 05-62/16, від 25.01.2021р. № 05-62/03 та від 16.02.2022р. №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020р.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024р. у справі № 280/3060/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024р. в адміністративній справі №280/3060/23 - задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024р. в адміністративній справі №280/3060/23 - змінено. Змінено абзац третій резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024р. в адміністративній справі №280/3060/23, викладено його у наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року». У решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024р. в адміністративній справі №280/3060/23 - залишено без змін.
Відповідно до довідок Господарського суду Запорізької області про суддівську винагороду, яка враховується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.02.2022р. № 05-62/06, від 06.09.2023р. №05-59/16, від 10.07.2024р. №05-59/10, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 113508грн., у тому числі посадовий оклад 75672грн, доплата за вислугу років 37836грн.
08.07.2024р. представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою, надавши довідки від 16.02.2022р. №05-62/06, від 06.09.2023р. №05-59/16 та 10.07.2024р. №05-59/10, видані Господарським судом Запорізької області, в якій, зокрема, просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.03.2022р. по 01.07.2024р., виходячи з розміру 90% суддівської винагороди, зазначеної у довідках Господарського суду Запорізької області у сумі 102157грн. 20коп., та здійснити виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 07.08.2024р. №13810-12354/Х-02/8-0800/24 повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду від 12.12.2016р. по справі №335/11789/16-а, 2-а/335/437/2016 Головним управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 08.06.2016р. згідно з довідкою Господарського суду Запорізької області від 16.06.2016р. №09/13/692 в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Вищевказана постанова виконана в межах покладених зобов'язань. В лютому 2019 року позивачу з 01.01.2019р. та з 01.02.2019р. проведені перерахунки щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, на підставі особистих заяв від 13.12.2018р., 14.01.2019р. та наданих довідок від 13.12.2018р. №08-13/51, від 10.01.2019р. №08-13/2 відповідно. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/2591/18 позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018р. в розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку, одержуваного ним після виходу у відставку, із застосуванням в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн. Рішення виконано в межах покладених зобов'язань. Зобов'язань щодо подальшого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб рішенням суду не покладено. Щодо перерахунку на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, долучених до звернення, повідомлено, що позивач звернувся з заявою в рамках Закону України «Про звернення громадян». Надано роз'яснення щодо безпосереднього звернення за перерахунком пенсії з урахуванням документів, які були долучені до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з оригіналами документів або надання заяви разом зі сканованими копіями оригіналів документів через вебпортал електронних послуг ПФУ (https://www.pfu.gov.uа) з використанням кваліфікованого електронного підпису у розділі «Заява на перерахунок пенсії».
22.08.2024р. позивач звернувся через веб-портал ПФУ із заявою №1684 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок №05-62/06 від 16.02.2022р., №05-59/16 від 06.09.2023р. та №05-59/10 від 10.07.2024р.
Вищезазначена заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Закарпатській області , яким за результатами її розгляду прийнято рішення №923040812042 від 30.08.2024р. про відмову у проведенні перерахунку пенсії відповідно до заяви №1684 від 22.08.2024р., у якому зазначено наступне: «… довідка за №05-62/06 від 16.02.2022 станом на 01.01.2022, яку зобов'язано врахувати при перерахунку довічного грошового утримання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 (виконати рішення зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області); довідка №05-59/16 від 06.09.2023 станом на 01.01.2023; копія довідки №05-59/10 від 10.07.2024 станом на 01.01.2024. Оскільки з 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір прожиткового мінімуму, з якого визначаються посадові оклади суддівської винагороди не змінювалися і залишився на рівні 2102 грн, підстав для перерахунку згідно ст.142 Закону №1403 немає. …».
22.08.2024р. позивач звернувся через веб-портал ПФУ із заявою №1685 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок №05-62/06 від 16.02.2022р., №05-59/16 від 06.09.2023р.
ГУ ПФУ в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та за результатами її розгляду прийнято рішення №923040812042 від 30.08.2024р. про відмову у проведенні перерахунку пенсії відповідно до заяви №1685 від 22.08.2024р., у якому зазначено наступне: «… статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів становить 2102,00 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, які працюють на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося. …».
27.08.2024р. позивач звернувся через веб-портал ПФУ із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно рішення суду №280/3060/23 від 20.02.2024р.
ГУ ПФУ в Полтавській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача від 27.08.2024р. та за результатами її розгляду прийняло рішення №362 від 02.09.2024р. про відмову у проведенні перерахунку, у зв'язку з тим, що відповідно до рішення суду у справі №280/3060/23 перерахунок необхідно провести ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Позивач, вважаючи прийняті відповідачами рішення необґрунтованими, безпідставними та такими, що порушують його права та охоронювані законом інтереси, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Відповідно до положень ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч.ч.4-5 ст.142 Закону №1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019р. №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019р., було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п.24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з ч.1 ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 р.№2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019р. у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020р. у справі № 200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З довідок від 16.02.2022р. №05-62/06, від 06.09.2023р. №05-59/16 та від 10.07.2024р. №05-59/10, які видані Господарським судом Запорізької області, вбачається, що змін розміру складових суддівської винагороди не відбулось (суддівська винагорода яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 113508грн).
Предметом спору у справі №280/3060/23 був перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок, виданих Господарським судом Запорізької області від 05.03.2020р. № 05-62/16, від 25.01.2021р. № 05-62/03 та від 16.02.2022р. №05-62/06, де суддівська винагорода яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становила 113508 грн.
Отже з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що довідки від 16.02.2022р. № 05-62/06, від 06.09.2023р. №05-59/16, від 10.07.2024р. №05-59/10 не створюють підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, адже змін розміру складових суддівської винагороди не відбулось.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач зазначаючи, що має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2022-2024 роки, виходячи з розміру прожиткового мінімуму саме для працездатних осіб, розміри яких встановлені відповідними Законами України про Державний бюджет станом на 01.01.2022 - 2600 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, та на 01.01.2024 - 3028грн., але позовних вимог про обчислення розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі станом 01.01.2022р., 01.01.2023р., 01.01.2024р. не було заявлено.
Положеннями ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 (два) відсотки грошового утримання судді. Отже, вказаною нормою Закону №1402-VIII визначено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, з якого виходив позивач (а саме за Законом №2453-VI).
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.06.2020р. у зразковій справі №620/1116/20, у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно з положеннями Закону №2453-VI, наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Даний принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Розмір довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді (90%) визначений у порядку, передбаченому Законом №2453-VI, відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання судді, встановленому чинним Законом №1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зазначена відмінність полягає у тому, що Законом №2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема, з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018р. №11-р/2018), на відміну від положень Закону №1402-VIII, який передбачає інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді; в даному випадку судді першої інстанції, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, (ст.135 Закону №1402-VIII), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII).
Отже, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом №2453-VI.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, про те що позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом №2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання та, окрім іншого, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання. А визначення розміру довічного грошового утримання позивача на підставі норм Закону №1402-VIII (50% і більше) не призводить до порушення гарантованих ст.22 Конституції України права позивача, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач, за нормами Закону №1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений з урахуванням положень Закону №2453-VI, а є значно більшим.
Верховний Суд розглядаючи справи №200/9113/20-а (постанова від 16.07.2021р.) та №620/5437/20 (постанова від 24.09.2021р.), спір в яких також стосувався застосування під час призначення та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі норм Закону №1402-VIII (50% і більше), в той час як позивачі наполягали на застосуванні положень Закону №2453-VI, яким було передбачено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового забезпечення, погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, та зазначив, що до спірних відносин слід застосовувати положення Закону №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах з подібними правовідносинами, зокрема: у постановах від 11.10.2021р. у справі № 160/10640/20, від 15.02.2022р. у справі № 340/161/21, від 02.08.2022р. у справі № 620/6361/20, від 11.04.2023р. у справі № 200/8353/20-а, від 09.05.2023р. у справі № 580/112/21, від 21.09.2023р. у справі №340/645/21, від 09.11.2023р. у справі № 340/5809/20.
Також у вказаних вище постановах Верховний Суд дійшов висновку, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону № 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді».
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання виплатити позивачу недоплачену суму пенсійних виплат в сумі 1800993,6грн. з урахуванням вже виплачених сум пенсії, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині, оскільки питання виплати недоплаченої суми пенсійних виплат відноситься до дискреційних повноважень ГУ ПФУ в Запорізькій області та суд не може підміняти собою пенсійний орган.
Окрім того, оскільки в задоволенні основної частини позову щодо визнання протиправними рішень органів Пенсійного фонду України відмовлено, то відсутні підстави й для задоволення похідних вимог в частині зобов'язання вчинити певні дії.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом під час розгляду цієї справи у їх сукупності, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 12.12.2024р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача з урахуванням доповнень залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі №280/7724/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 30.04.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов