30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10837/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в адміністративній справі № 280/10837/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмету спору - Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
28.03.2025 Державною міграційною службою України до суду подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому вказати підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування клопотання.
Підставою залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційна скарга подана скаржником 28.03.2025, тобто з пропуском встановленого ст. 295 КАС України тридцяти денного строку на її подання.
Матеріали апеляційного оскарження містять Довідку Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, згідно якого документ (ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 04.04.2025) в електронному вигляді було надіслано одержувачу - Державній міграційній службі України в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 09.04.2025.
На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від Державної міграційної служби України надійшов письмовий документ, в якому скаржник наводить пояснення стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про поновлення пропущеного строку. Зазначає, що первинна апеляційна скарга подана в строк, проте була повернута через не сплату судового збору. Процесуальний строк був пропущений з підстав неможливості своєчасної сплати судового збору, у зв'язку з обмеженим фінансуванням відповідача.
Суд наголошує, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Оцінка судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Крім того, статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд наголошує, що органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Аргументи, якими відповідач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному фінансуванні державного органу, що перешкоджало скаржнику вчинити певні процесуальні дії з дотриманням правил закону. Однак, ці обставини стосуються організації діяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень, і не можуть бути розцінені як об'єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження.
Також слід зазначити, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Та обставина, що повторна апеляційна скарга направлена в межах строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України є безпідставною, оскільки цією нормою встановлено пересічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного суду від 17.08.2021 у справі № 640/10652/20 та від 18.06.2021 у справі № 160/13449/19.
Інших вмотивованих підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржником не наведені.
У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Щодо сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги.
За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі Державною міграційною службою України сплачено судовий збір в сумі 1453,44 грн згідно платіжної інструкції №17036 від 27.03.2025.
За змістом статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі (п.3 ч.1).
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2).
Враховуючи зазначене, з огляду на приписи викладених правових норм, сплачена відповідачем сума судового збору підлягає поверненню.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Державної міграційної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року.
Повернути Державній міграційній службі України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн згідно платіжної інструкції №17036 від 27.03.2025.
Ухвала набирає законної сили 30.04.2025 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров