30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/5952/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (суддя Кисіль Р.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №083850021871 від 21.05.2024;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.06.1989 по 04.07.1989, з 07.07.1989 по 23.06.1991, з 01.08.1992 по 21.01.2006 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2024 про призначення пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом не враховано, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи у Головного управління були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії. Спірний період роботи завірений гербовою печаткою іншого підприємства, а отже відсутні підстави для врахування цього періоду роботи до страхового стажу.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, 03.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 60 років.
14.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав: військовий квиток НОМЕР_1 , трудову книжку НОМЕР_2 , паспорт, ідентифікаційний номер, довідку підприємства споживчої кооперації «Виробничо-торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств» від 29.04.2024 №12; та додані до неї: довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, копію наказу №1/1-к від 01.08.1992 «Производственно-строительного комбината облпотребсоюза».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Одеській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву від 14.05.2024.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 21.05.2024 №08350021871 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу - 31 років, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відмовляючи у призначенні пенсії відповідач посилається на те, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 30 років 10 місяців 23 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 18.09.1981, а саме:
- з 19.06.1989 по 04.07.1989, оскільки відсутня дата наказу про звільнення;
- з 07.07.1989 по 26.03.1991, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення (08.05.1991) (хоча суд зазначає, що датою звільнення у трудовій книжці позивача значиться 23.06.1991 по закінченню відпустки (арк. 11 трудової книжки));
- з 01.08.1992 по 21.01.2006, оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ Запорізької облспоживспілки України», що не відповідає назві підприємства після перейменування 03.12.2004 - «Підприємство споживчої кооперації «Виробничо-торгівельне підприємство «УНІВЕРСАЛ» Запорізької обласної спілки споживчих товариств». Довідка про стаж роботи за період з квітня 1992 року по грудень 2000 року №12 від 29.04.2024 не містить дат прийняття та звільнення, номерів та дат наказів. Зазначений період зарахований згідно даним, наявним в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5. Зарахування до страхового стажу періоду роботи у 1992-2000 роках згідно довідки про заробітну плату від 29.04.2024 №13 можливо після підтвердження первинними документами.
Зазначене рішення було надіслано позивачу разом з супровідним листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.05.2024 за вих.№0800-0213-8/45011.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Обчислення загального страхового стажу особи здійснюється органами Пенсійного фонду України у відповідності до норм ст. 24 Закону №1058-IV, якою визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, виходячи із суми сплачених страхових внесків.
Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою, документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом першої інстанції, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи, згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 18.09.1981:
- з 19.06.1989 по 04.07.1989, оскільки відсутня дата наказу про звільнення;
- з 07.07.1989 по 26.03.1991, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення;
- з 01.08.1992 по 21.01.2006, оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою іншого підприємства (на думку відповідача).
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцією Про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.
Пунктом 1.1 Інструкції №58 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічна за змістом норма містилась у п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, яка діяла в Україні станом на дату заповнення трудової книжки позивача - 18.09.1981.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист в частині розрахунку пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Також суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що можливі порушення у заповненні трудової книжки, зазначені відповідачем, не впливають на факт роботи позивача у спірний період та отримання ним загального трудового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Крім того, на підтвердження періоду роботи позивача з 01.08.1992 по 21.01.2006 ним до заяви було додано:
- довідку про заробітну плату для обчислення пенсії вих.№13 від 29.04.2024;
- копію наказу №1/1-к від 01.08.21992;
- довідку №12 від 29.04.2024, виданою Підприємством споживчої кооперації «Виробничо-торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств», якою підтверджено, що позивач дійсно працював на посаді водія 2 класу в період з квітня 1992 по грудень 2000 року, згідно архівних відомостей з нарахування заробітної плати, за фактично відпрацьований час в «Будівничо-монтажному управлінні» Запорізької ЗООС. У вказаній довідці також зазначається, що у зв'язку з частими реорганізаціями, переїздами та перевезеннями архівних документів, деякі книги наказів та особові справи частково не збереглись, тому підтвердження надано на підставі відомостей по нарахуванню заробітної плати за фактично відпрацьований час.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи вищезазначені періоди роботи позивача, а рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №083850021871 від 21.05.2024 не може вважатись правомірним.
Вірними є висновки суду першої інстанції про необхідність зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 19.06.1989 по 04.07.1989, з 07.07.1989 по 23.06.1991, з 01.08.1992 по 21.01.2006 та повторно розглянути заяву позивача від 14.05.2025 про призначення пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш