30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 199/8334/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Якименко Л.Г.) в адміністративній справі №199/8334/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
17.10.2024 позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №040 від 10 вересня 2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025 року позов задоволено. Здійснено розподіл судових витрат.
На вказане рішення позивачем, в особі представника, подана апеляційна скарга, в якій просить змінити судове рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу та стягнути на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 15000грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим документам на підтвердження заявлених сум витрат на правничу допомогу, а висновки суду про відсутність акту-розрахунку не відповідають дійсності.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
В силу статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Так сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а отже колегія суддів суду апеляційної інстанції надає оцінку доводам суду першої інстанції в частині доводів апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 308 КАС України.
Суд першої інстанції здійснюючи розподіл судових витрат дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору. Що стосується витрат на правничу допомогу у розмірі 15000грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх стягнення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина 1 ст. 139 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Наведені норми дають підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
Враховуючи зазначені вище положення ст. 134 КАС України, колегія суддів доходить до висновку, що розподілу між сторонами підлягають лише ті витрати, які понесені сторонами у справі.
Так судом першої інстанції були проаналізовані подані позивачем документи на відшкодування витрат на правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги від №01-03/10/24 від 03.10.2024 року, рахунок, акт прийому-передачі наданої правової допомоги №1 від 23.12.2024 року; звіту про надану правничу допомогу №1-01-23/12/24 від 23.12.2024 року. (а.с. 53-57)
Надаючи оцінку цим документам судом враховано, що згідно умовам договору порядок обчислення та сплати винагороди (гонорару) за надану правову допомогу, а також компенсація витрат, які несе адвокат у зв'язку з наданням правової допомоги за цим договором визначається у відповідному акті-розрахунку, який є невідємним додатком до цього договору. Проте акту-розрахунку, матеріали справи не містять.
Крім того, матеріали справи містять квитанцію про сплату адвокарстких послуг за вказаним договором проте не позивачем, а іншою фізичною особою, що може свідчити про формальність складених документів.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано суду обгрунтованих доказів понесених витрат на правову допомогу, а отже відсутні підстави для стягнення 15000,00грн. вказаних витрат.
З огляду на зазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2025 року в адміністративній справі №199/8334/24
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (30.04.2025) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 30.04.2025р.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак