30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26280/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Луговська Г.В.) в адміністративній справі №160/26280/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) щодо не нарахування та невиплати грошової винагороди позивачу березень-квітень 2024 року та не перерахунок грошової винагороди за 2023 рік, 3 розрахунку 100' 000грн. 00коп. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини на підставі Постанови КМУ №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача щодо нарахування та виплатити грошової винагороди позивачу за період березень-квітень 2024 року та зробити перерахунок грошової винагороди за 2023 рік з розрахунку 100' 000грн. 00коп. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини на підставі Постанови КМУ №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 під час служби отримав контузії та травми, пов'язані із захистом Батьківщини, проходив лікування. Але позивач вважає, що не отримав належної йому грошової винагороди у відповідному розмірі, тому звернувся за захистом своїх прав свобод та інтересів до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової винагороди за період з 20.03.2024 по 09.04.2024 з розрахунку 100000,00грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини на підставі Постанови КМУ №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду за період з 20.03.2024 по 09.04.2024 з розрахунку 100000,00грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним із захистом Батьківщини на підставі Постанови КМУ №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з рішенням суду, в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення судом процесуальних норм, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просить рішення суду, в частині оскарження, скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права. Так у спірний період з 20.03.2024 по 09.04.2024 позивач знаходився на реабілітації, що не є тотожним поняттю «лікування». Оскільки приписами Постанови КМУ №168 передбачено здійснення нарахування і виплати додаткової винагороди під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, правові підстави для здійснення виплат за спірний період відсутні. Додатково суду подані пояснення в яких вказано, що до Постанови КМУ №168 у січні 2025 внесені зміни, які передбачають можливість здійснення нарахування і виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000грн за період реабілітації, що також свідчить про відсутність законодавчо закріплених підстав для здійснення нарахування та виплату спірних сум.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Також у відзиві просить переглянути судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування і виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000грн за період 2023 рік. У відзиві позивач зазначив, що відповідно виписного епікризу та виписки з медичної картки (стаціонарного) хворого №409/240429, вбачається перебування його на лікуванні 21 день, з 20.03.2024 -09.04.2024 року за травмою яка була мною отримана 19.01.2024 при виконанні бойового завдання та понесла за собою необхідність у даному лікуванні. Вважає, що відповідач помилково оперує поняттями, проте обставини справи по суті все одно свідчить про перебування позивачем на лікуванні з реабілітацією.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 25.02.2023 №63, прибув для проходження військової служби із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), зарахований у розпорядження командира військової частини наказом командувача Національної гвардії України від 17.02.2023 № 36 о/с з 25.02.2023 року.
28.04.2023 позивач отримав травмування.
В період з 01.05.2023 по 09.05.2023 позивач знаходився на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві “Первомайська Центральна районна лікарня» Первомайської міської ради з діагнозом: “акубаротравма, МВТ, ЗЧМТ.»
У подальшому, 19.06.2023 під час виконання бойових завдань, позивач знову отримав травмування та йому встановлено первинний діагноз: “ВТ, акубаротравма».
З 20.06.2023 позивача було госпіталізовано до КНП “Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Балаклійської міської ради Харківської області з діагнозом “ВТ (19.06.2023), акубаротравма. Ураження обох вух без порушення цілісності б/п. розлад адаптації. Астено-неврологічний та ефалгічний синдроми.», де позивач проходив лікування до 26.06.2023. Після виписки з вказаної лікарні позивача було переведено до “МКЛ №30» м. Харкова, де останній проходив стаціонарне лікування у період часу з 26.06.2023 по 06.07.2023 з діагнозом: “ВТ (19.06.2023), акубаротравма з цефалгічним, вестибуло-атактичним синдромом. Лівобічна кондуктивна приглуховатість 1 ступеня зниження слуху. Суб'єктивний вушний шум. Логоневроз. ГЕРХ. Хронічний гастрит фаза загострення.» Після виписки позивача було направлено для госпіталізації та проведення лікування до "Комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна лікарня №21 імені професора С.Г. Попкової» ДМР м.Дніпро, де він проходив стаціонарне лікування у період часу з 07.07.2023 по 18.07.2023 з діагнозом: “Інші уточнені бактеріальні кишкові інфекції середнього ступеню важкості. Стан після АБТ. Загострення хронічного панкреатиту». Після виписки з вказаного медичного закладу позивач продовжив лікування та з 18.07.2023 він був госпіталізований до ДУ “ТМО МВС України по Дніпропетровській області» з діагнозом: “проміжний період: ВТ (19.06.23): АБТ без порушення б/п. лівобічна кондуктивна сенсоневральна приглухуватість І ст.., лоґоневроз, з вираженим цефалічним синдромом, невротичним синдромом на тлі раніше перенесеної ВТ (28.04.2023р.): ЗЧМТ: СГМ. Міонія слабого ступеню обох очей», де проходив стаціонарне лікування до 01.08.2023. У подальшому з 01.08.2023 по 15.08.2023 знаходився на лікуванні в ДУ “ТМО МВС України по Дніпропетровській області» з діагнозом: “Проміжний період: ВТ (19.06.23)з вираженим цефалічним синдромом, невротичним синдромом. АБТ без порушення б/н. Лівобічна кондуктивна сенсоневральна приглухуватість І ст.., логоневроз».
З метою подальшого проведення лікування позивача було направлено до МРЦ “Пуща-Водиця», де він проходив реабілітацію у період часу з 24.08.2023 по 06.09.2023 з діагнозом: “Проміжний період: ВТ (19.06.23) з вираженим цефалічним синдромом, невротичним синдромом. АКБТ без порушення б/п. Логоневроз». Після виписки з МРЦ, “Пуща водиця» позивач продовжив своє лікування в КП “ДБКЛПД» ДОР, де проходив стаціонарне лікування два рази з діагнозом: “Посткомоційний синдром F07.2»
В подальшому під час виконання бойових завдань 19.01.2024 позивач знову отримав травмування, в результаті якого останньому було встановлену первинний діагноз: “Вибухова травма посттравматична цефалгія, астено-невротичний синдром. Посттравматичний логоневроз». У наслідок отриманого травмування його було госпіталізовано до КНП “Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» ХОР з діагнозом: “Розлад адаптації, асоційований з бойовим стресом, у вигляді тривожного синдрому. Логоневроз з тяжким порушенням комунікативної функції», де він проходив стаціонарне лікування у період часу з 22.01.2024 по 22.02.2024.
Після виписки з КНП “Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» ХОР позивача було направлено на реабілітацію до МРЦ “Пуща водиця», де він знаходився у період часу з 20.03.2024 по 09.04,2023 з діагнозом: “Посткомоційний синдром, тривожний синдром. Логоневроз з порушенням комунікативної функції. Наслідки МВТ (28.04.2023, 19.06.2023, 19.01.2024), струс головного, акубаротравма». Після завершення лікування у вищевказаних медичних закладах по отриманому травмуванню (19.01.2024) позивач падав виписки до медичної служби військової частини НОМЕР_1 , які були розглянуті у військовій частині, в результаті чого встановлено, що згідно наданих виписок про лікування щодо отриманого травмування, позивачу були встановлені діагнози, що відносяться до захворювань, та відповідно за періоди лікування яких, відповідно Постанови КМ України №168 від 28.02,2022 - також не передбачені нарахування та виплата додаткової винагороди.
Разом із цим, враховуючи періоди лікування та неодноразові факти травмування позивача під час виконання бойових завдань (28.04.2023, 19.06.2023, 19.01.2024), останнього 19.04.2024 було направлено на проходження військово-лікарської комісії (далі ВЛК) у ДУ “ТМО МВС України по Дніпропетровській області». За результатами проведеного медичного огляду ВЛК йому було видано довідку №187-с/НГУ від 09.05.2024 згідно якої його було визнано придатним до військової служби. Крім цього рішенням ВЛК №187-с/НГУ від 09.05.2024 були встановлені діагнози, серед яких ТРАВМА та ЗАХВОРЮВАННЯ, які пов'язані із захистом Батьківщини у вигляді:
(травма) “Наслідки повторних вибухових травм (28.04.2023, 19.06.2023, 19.01.2024): закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку у вигляді розсіяної мікросимптоматики, незначного цефалгічного синдрому, незначного синдрому вегетативної дисфункції, помірного логоневрозу. Наслідки акубаротравми (19.06.2024) у вигляді лівобічної нейросенерної приглуховатості І (легкого ступеня)»;
(захворювання) Постокомоційний синдром. F-07.2. Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь АГ 2, серцево-судинний ризик 2, СН 0ст.».
Позивач вказує, що 26.06.2024 р. подавав рапорт на перерахунок і нарахування додаткової грошової винагороди за період проходження військової служби з квітня 2023 року по квітень 2024 року включно, з урахуванням отримання поранення тяжкого ступеня у зв'язку із захистом Батьківщини, з посиланням на медичні довідки та довідки ВЛК.
Позивач стверджує, що на момент формування позовних вимог йому виплачено частину грошової винагороди за 2023 рік та за січень-лютий 2024 року.
Згідно відповіді ВЧ НОМЕР_1 від 22.07.2024 року №6/36/12-2047 на адвокатський запит, відповідачем висловлено позицію щодо нарахувань позивачу та повідомлено про повторний розгляд комісією питання стосовно таких нарахувань.
Відповідач не заперечує відсутність нарахувань позивачу у бажаному ним розмірі.
Стосовно інших вказаних періодів лікування, відповідач зазначив, що відповідно медичних виписок, зокрема проходження лікування у Комунальне некомерційпе підприємство “Міська клінічна лікарня №21 імені професора С.Г. Попкової» ДМР м.Дніпро, де позивач проходив стаціонарне лікування у період часу з 07.07.2023 по 18.07.2023 з діагнозом: “Інші уточнені бактеріальні кишкові інфекції середнього ступеню важкості. Стан після АБТ.», відсутні обґрунтовані підстави виплати позивачу додаткової винагороди, зважаючи на вичерпний перелік виплат відповідно Постанови КМ України №168 від 28.02.2022, до яких діагноз не пов'язаний з травмуванням.
Проходження реабілітації у МРЦ “Пуща-Водиця», у період часу з 24.08.2023 по 06.09.2023 та проходження стаціонарного лікування по захворюванню в КП “ДБКЛПД» ДОР, з діагнозом: “Посткомоційний синдром F07.2» у період часу з 13.09.2023 по 05.10.2023 та з 27.10.2023 по 16.11.2023 відсутні обґрунтовані підстави виплати позивачу додаткової винагороди, зважаючи на вичерпний перелік виплат відповідно Постанови КМ України №168 від 28.02.2022, до яких реабілітація та лікування захворювань не відносяться.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди позивачу у розмірі збільшеному до 100000,00грн., пропорційно часу (періодам) перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, за період березень-квітень 2024, а також вказаної додаткової винагороди та 2023 рік, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку 100000грн. на місяць за час перебування на реабілітаційному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі “Пуща Водиця» з 20.03.2024 по 09.04.2024.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Не є спірним у даній справі пов'язаність перебування позивача на лікуванні із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Спірним є питання нездійснення нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000,00грн за період з 20.03.2024 по 09.04.2024, період перебування позивача на стаціонарі на реабілітації.
Відповідно до п. 1-2 постанови Кабінету Міністрів України 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1- 1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже зазначена норма визначає такі підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000грн, як перебувати на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Проте відповідач зазначає про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000грн у період з 20.03.2024 по 09.04.2024, оскільки ОСОБА_1 перебував на реабілітації.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач отримав поранення та травмування за безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини, що також підтверджується довідкою №13 від 22.01.2024 (за вихідним №6/36/14).
Відповідно до довідки №187-с/НГУ травми та захворювання позивача, в тому числі, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №582/2023 від 11.03.2024, ОСОБА_1 після стаціонарного лікування показана медико-психологічна реабілітація в умовах МРЦ “Пуща Водиця» МВС України терміном на 21 добу.
З цих підстав та враховуючи рапорт лейтенанта медслужби, відповідачем 21.03.2024 був виданий наказ №88, відповідно до якого вважати таки що вибув на реабілітацію ОСОБА_1 з 20.03.2024 до МРЦ МВС України «Пуща-Водиця».
Згідно виписки з медичної картки (стаціонарного) хворого №409/240429 МРЦ МВС України «Пуща-Водиця» вказано період перебування ОСОБА_1 у стаціонарі з 20.03.2024 по 09.04.2024, а також вказано що останній прибув на реабілітацію.
Отже згідно медичних документів, позивач перебував у стаціонарі на реабілітації з закладі охорони здоров'я.
Відповідачем також не заперечується факт перебування позивача на реабілітаційному лікуванні МРЦ МВС України «Пуща-Водиця» в умовах стаціонару у спірний період.
За ч. 1 статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801ХII (далі - Закон № 2801ХII):
- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;
- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров'я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров'я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;
- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров'я, соціального захисту або іншим суб'єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;
- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров'я у взаємодії з її середовищем;
- загальний заклад охорони здоров'я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров'я.
Отже, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров'я.
Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону № 2801ХII).
Згідно ч. 8 статті 33 Закону № 2801ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.
Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров'я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» від 03.12.2020 № 1053-IX.
Згідно ч. 1 статті 20 Закону № 1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров'я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
Отже, є правильними висновки суду, що реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності, а доводи відповідача, що позивач за період з 20.03.2024 по 09.04.2024 перебування на стаціонарі на реабілітації, не має права на додаткову винагороду в розмірі до 100000грн є помилковими.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачу необґрунтовано не було здійснено нарахування та виплата додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарі на реабілітації з 20.03.2024 по 09.04.2024, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вимоги відзиву позивача в частині перегляду судового рішення в частині відмови у задоволених позовних вимог не відповідають приписам ст. 304 КАС України. Крім того, відповідно до приписів ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач не скористався своїм правомн на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а відповідач оскаржує рішення лише в частині задоволених позовних вимог, правові підстави для перегляду судового рішення повністю, відсутні.
З огляду на зазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року в адміністративній справі №160/26280/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (30.04.2025) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 30.04.2025р.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник