29 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2425/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро питання про ухвалення додаткового рішення у справі за
апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року
у справі №340/2425/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЕЗ Градолія»
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
1 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЕЗ Градолія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2020 року:
- №00000050508, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3759147,00 грн., в т.ч. 3007317,00 грн основного зобов'язання та 751830,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій;
- №00000060508, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 368653,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 184327,00 грн;
- №00000070508, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 542408,00 грн;
- № 00000080508, яким ТОВ “ОЕЗ Градолія» нараховано штраф в сумі 1958939,23 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 р. у справі №340/2425/20 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЕЗ Градолія» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано. Стягнуто з відповідача судові витрати, витрати на правничу допомогу, витрати на проведення експертизи, витрати, пов'язані з отриманням доказів.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задоволено частково, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі №340/2425/20 - в частині розподілу судових витрат щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 167401,82 грн., змінено, викладено рішення суду в цій частині в такій редакції: Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЕЗ Градолія» (код ЄДРПОУ 40200759) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі №340/2425/20 - залишено без змін.
27 березня 2025 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЕЗ Градолія» про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій позивач просить суд стягнути на його користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції в розмірі 129607,92грн.
Дослідивши подане клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ч. 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
В обґрунтування заявленої суми понесених витрат на професійну правничу допомогу в зв'язку з розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції, позивач подав суду Договір про надання правової допомоги від 28.05.2020 року б/н з Адвокатським об'єднанням "Арцінгер", Додаток №1 до Договору від 28.05.2020 року б/н, Акт про надання юридичних послуг від 21.03.2025 року, рахунок-фактуру № 2726/12-1 від 21.03.2025 року, платіжну інструкцію № 1861 від 25.03.2025 року.
Перевіряючи обґрунтованість заявленої суми витрат, понесених на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем до суду надіслано заперечення щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу, представник відповідача зазначає, що заявлена сума витрат є надмірною та не відповідає ані складності справи, ані фактично виконаній адвокатом роботи.
У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегія суддів наголошує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути спів розмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обґрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що переданий на вирішення суду спір є нескладним, з точки зору права, не потребує вивчення значної нормативно-правової бази. Фактично послуги адвоката, на стадії апеляційного провадження, полягали у підготовці та поданні відзиву на апеляційну скаргу, суть якого фактично зводиться до обставин, що були і підставами заявленого позову. Тобто, у суду відсутні підстави вважати, що у спірному випадку адвокатом було витрачено значний час та докладено значних зусиль задля «супроводження цієї справи» (так зазначено в додатковій угоді) в суді апеляційної інстанції.
В даному випадку, оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, з огляду на подані документи, також враховуючи критерії розумності та співмірності заявленої суми фактично понесених витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу з Головного управління ДПС у Кіровоградській області в розмірі 10 000 грн. за участь представника позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЕЗ Градолія» - задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЕЗ Градолія» судові витрати в сумі 10 000 гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко