Номер провадження: 11-кп/813/723/25
Справа № 947/12349/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2024 у к/п № 12024163480000140 від 13.02.2024 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Болград Болградського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та йому призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 роки.
Згідно із ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 кожного разу окремо, а саме: 13.11.2023 приблизно о 16 год., 15.12.2023 приблизно о 18 год., 01.01.2024 приблизно о 12 год., перебуваючи за місцем проживання з потерпілою ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності її малолітніх дітей: ОСОБА_11 , 2013 р.н. та ОСОБА_12 , 2015 р.н., на ґрунті особистих неприязних відносин, провокував словесний конфлікт, в ході якого, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, вчиняв відносно своєї співмешканки психологічне та фізичне насильство у вигляді словесних образ, штовханні, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, образах, приниженні останньої, за що ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні ряду адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім того, продовжуючи свої протиправні дії, 09.02.2024 приблизно о 19 год., ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем спільного проживання з потерпілою ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності її малолітніх дітей: ОСОБА_11 , 2013 року народження та ОСОБА_12 , 2015 р.н., вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_10 психологічне та фізичне насильство, що виразилося у формі нецензурних висловлювань, штовханні, словесних образах на адресу потерпілої, приниженні, що, з огляду на кількість вчинених правопорушень впродовж певного періоду часу, виразилось в систематичному домашньому насильстві психологічного та фізичного характеру ОСОБА_8 , по відношенні до своєї співмешканки ОСОБА_10 .
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у незастосуванні обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, з огляду на те, що суд 1-ої інстанції при призначенні покарання безпідставно не застосував передбачені ч. 1 ст. 91-1 КК України обмежувальні заходи до обвинуваченого ОСОБА_8 , які б дозволили захистити права й інтереси потерпілої, яка зазнала систематичні психологічні страждання, що призвели до зниження якості її життя, а також спрямовані на виправлення особи, яка вчинила таке насильство, шляхом переосмислення нею своєї поведінки до потерпілої особи, а також із метою запобігання вчиненню нових насильницьких злочинів.
За таких обставин, прокурор ОСОБА_9 просить вирок суду від 07.06.2024 скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 роки.
На підставі ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Застосувати до ОСОБА_8 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у порядку п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України строком 3 місяці.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 та просив її задовольнити, водночас обвинувачений не заперечував проти її задоволення.
Захисник ОСОБА_13 та потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце його проведення, при цьому захисник ОСОБА_13 подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі, водночас, потерпіла ОСОБА_10 жодних клопотань на адресу суду не подавала.
Враховуючи неявку захисника та потерпілої в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, врахувавши думку прокурора та обвинуваченого, які не заперечували щодо розгляду скарги за відсутності вказаних осіб, на підставі вимог ч. 4 ст. 405 КПК України вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Враховуючи те, що висновки суду 1-ої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій за ст. 126-1 КК України ніким із учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржується, колегія суддів, не встановивши при цьому жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду дійти правильного висновку в цій частині, не вбачає підстав для їх перегляду.
Водночас, апеляційний суд вважає, що посилання прокурора ОСОБА_9 на допущення судом 1-ої інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосування, заслуговують на увагу з огляду на наступні обставини.
Приписами ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку суд 1-ої інстанції при призначенні покарання врахував тяжкість інкримінованого злочину, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також його задовільну характеристику, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, та які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в присутності малолітніх дітей.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду 1-ої інстанції щодо можливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у виді пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 № 2227-VIII, (набрав чинності 11.08.2023) КК України доповнено ст. 91-1 «Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство.
Станом на дату постановлення оскарженого вироку редакція п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України була викладена наступним чином - «В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників».
При цьому, відповідно до приписів ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Оцінюючи доводи прокурора ОСОБА_9 та вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, колегія суддів враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильство починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.
У цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні умисного систематичного вчинення щодо своєї співмешканки ОСОБА_10 у присутності її малолітніх дітей, психологічного насильства, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою, приниженні, образах, та фізичному насильстві, яке виразилось у штовханні та призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству»).
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
Проте, суд 1-ої інстанції, врахувавши суспільну небезпеку, ступінь тяжкості і характер вчиненого кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством стосовно потерпілої ОСОБА_10 , при призначенні покарання безпідставно не застосував передбачені ч. 1 ст. 91-1 КК України обмежувальні заходи до обвинуваченого ОСОБА_8 , які б дозволили захистити права й інтереси потерпілої, яка зазнала систематичні психологічні страждання, що призвели до зниження якості її життя, а також спрямовані на виправлення особи, яка вчинила таке насильство, шляхом переосмислення нею своєї поведінки до потерпілої особи, а також із метою запобігання вчиненню нових насильницьких злочинів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що застосування обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників щодо ОСОБА_8 строком на 3 місяці, є необхідним.
Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються із правовими висновками ККС у складі ВС, які викладені в постановах від 25.06.2024 (справа №167/871/23) та 07.08.2024 (справа №161/17404/23).
Водночас, апеляційний суд зауважує про відсутність необхідності зазначати про те, що ОСОБА_8 слід вважати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, оскільки висновки суду в цій частині ніким не оскаржуються.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 1) ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
При цьому, ч. 1 ст. 421 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_9 та скасування вироку суду 1-ої інстанції, в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, з ухваленням нового вироку з мотивів, викладених апеляційних судом вище.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 421, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2024, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України - скасувати, в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Застосувати до ОСОБА_8 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у порядку п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на строк 3 (три) місяці.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4