30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31289/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року (суддя 1-ї інстанції Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/31289/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням розміру підвищення доходу з розрахунку як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення, у розмірі 3619 грн. 95 коп., щомісяця, за період з 13.02.2020 по 27.12.2020, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням розміру підвищення доходу з розрахунку як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення, у розмірі 3619 грн. 95 коп., щомісяця, за період з 13.02.2020 по 27.12.2020, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розмірі 37 854 грн. 55 коп.
Означені позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням розміру підвищення доходу з розрахунку як різниця між сумою індексації і розміром підвищення грошового забезпечення, у розмірі 3619 грн. 95 коп., щомісяця, за період з 13.02.2020 по 27.12.2020, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення про задоволення вимог позивача, оскільки дійшов висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача не перевищував суму індексації, що склалась у березні 2018 року. Вважає, що цей висновок не відповідає обставинам справи, оскільки згідно з довідкою № 184, виданою військовою частиною НОМЕР_2 28.05.2021, посадовий оклад останнього в лютому 2018 року становив 1 200 грн., а в березні 2018 року - 6200 грн. Тобто в березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився на 5 000 грн., що в свою чергу перевищує суму можливої індексації на 536,85 грн. Також звертає увагу, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до суду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 13.02.2020 по 27.12.2020 проходив військову службу на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з наказів Міністра оборони України (по особовому складу) від 09.01.2020 № 7 та від 21.12.2020 № 666.
29.10.2024 позивачем було направлено заяву командиру військової частини НОМЕР_1 (начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з метою отримання інформаційної довідки про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з лютого 2020 року по грудень 2020 року із зазначенням базового місяця. Тому листом від 30.10.2024 за вих. № 808/15486 позивачу було надано відповідь командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до якої стало відомо, що військовою частиною НОМЕР_1 за період з 13.02.2020 по 27.12.2020 останньому було виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 2328 грн. 05 коп. із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.
Додатками до листа командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 за вих. № 808/15486 позивачу було надано довідку про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення від 30.10.2024 за вих. № 1469 та довідку про види грошового забезпечення від 30.10.2024 за вих. № 1470, з яких стало відомо, що військовою частиною НОМЕР_1 у період з 13.02.2020 по 27.12.2020 при нарахуванні останньому індексації грошового забезпечення застосовувався базовий місяць - березень 2018 року (місяць підвищення посадових окладів) без встановлення індексації у розмірі різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу у місяці підвищення доходу, до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), з додаванням до означеної суми індексації суми індексації, яка визначається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, у відповідності до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок № 1078).
Отже, станом на 01.11.2024 військовою частиною НОМЕР_1 не було проведено належних розрахунків щодо нарахування (перерахунку) та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2020 по 27.12.2020, яка гарантована чинним законодавством України, а листом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 за вих. № 808/15486 було повідомлено про порядок нарахування індексації грошового забезпечення позивача за зазначений період та зазначено, що в разі незгоди з прийнятим рішенням останній має право оскаржити його та звернутись безпосередньо до суду.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про їх обґрунтованість.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Предметом розгляду апеляційної скарги є визначення наявності правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 13.02.2020 по 27.12.2020 включно у розмірі 3619,95 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 №1078. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, за подібних у цій справі обставин надавав оцінку нормам абзаців 3, 4 , 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду цієї справи.
Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Застосовуючи вказаний у справі №400/3826/21 підхід та ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 можна прийти до висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 у справі № 400/3784/22 та інших підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Наведена позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, у цій справі необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що визначення березня 2018 року як базового місяця та виплата поточної індексації з 01.03.2018 у межах цієї справи не є спірним.
Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.). Такий розмір можливої індексації грошового забезпечення - 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується зокрема, постановою Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №420/3121/22, від 07.11.2022 у справі №420/19954/21 та інших.
Згідно довідки про нараховані основні та додаткові види грошового забезпечення і премії позивача за період з 01.01.2016 по 12.02.2020 №184 від 28.05.2021 (а.с.22):
- грошове забезпечення за лютий 2018 року становило 16869,60 грн. (посадовий оклад - 1200,00 грн.; оклад за військовим званням - 135,00 грн.; надбавка за вислугу років - 534,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 934,50 грн., надбавка за доступ до державної таємниці - 240,00 грн., надбавка за особливості проходження служби - 300,00 грн.; премія - 7200,00 грн.; щомісячна додаткова грошова винагорода - 6326,10 грн.);
- грошове забезпечення за березень 2018 року - 17712,80 грн. (посадовий оклад - 6200,00грн.; оклад за військовим званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років - 3840,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань, особливості проходження служби - 1555,20 грн., надбавка за доступ до державної таємниці - 1240,00 грн., премія - 3397,60 грн.).
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що дохід позивача збільшився на 843,20грн. (17712,80 грн. - 16869,60 грн.).
З урахуванням наведеного, оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача дійсно не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції, що індексація-різниця в розумінні приписів абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 підлягає нарахуванню і виплаті позивачеві за спірний період у сумі 3619,95 грн (4463,15 грн. - 843,20грн.).
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для перегляду висновку суду першої інстанції про відсутність порушень строків звернення до суду.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/31289/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 30 квітня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак