18 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23834/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/23834/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду, звернулась до суду з апеляційною скаргою у даній справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року було залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "без руху" від 16 грудня 2024 року доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 25.12.2024 року о 20:10 годині.
На виконання вимог наведеної ухвали, відповідачем до суду було подано клопотання про продовження строку або відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/23834/24 - повернуто заявнику.
Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 160/23834/24 скасовано, а справу направлено до цього ж суду для продовження розгляду.
В наведеному судовому рішенні суд касаційної інстанції вказав на передчасність висновків апеляційного суду про повернення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у цій справі, оскільки суд апеляційної інстанції клопотання відповідача розглянув одночасно з вирішенням питання про повернення апеляційної скарги, чим було порушено принцип юридичної визначеності, тобто право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування). На думку Верховного Суду, суд апеляційної інстанції повинен був ураховувати легітимні очікування апелянта щодо розгляду його клопотання, що дало б йому можливість передбачити й планувати свої дії, з огляду на очікуваний результат.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вказані висновки Верховного Суду, клопотання Військової частини НОМЕР_1 має бути розглянуто окремо від вирішення питання про повернення апеляційної скарги.
У клопотанні від 26.12.2024 року Військова частина НОМЕР_1 просить продовжити строк для сплати судового збору та/або відстрочити сплату судового збору до винесення рішення по справі. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на введення воєнного стану в Україні та відсутність на рахунках грошових коштів, необхідних для такої сплати.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: “В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлюють, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік обставин, за яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, при цьому з аналізу вищенаведених правових норм випливає, що таке відстрочення здійснюється за умови наявності поважних підстав.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» “право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаємо, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, введення воєнного стану, тощо, не можуть бути підставою для відстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору або продовження строку для його сплати.
Також, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
Виходячи з наведеного та зважаючи на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року скаржнику було надано максимально тривалий строк визначений законом для усунення недоліку апеляційної скарги, клопотання про продовження строку або відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 121, 133, 321 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку або відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва