Справа № 930/586/25
Провадження №3/930/265/25
18.04.2025 року м.Немирів
Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Войницька Т.Є., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 669763 від 01.03.2025 гр. ОСОБА_1 01.03.2025 о 16:10 год. знаходився вдома по АДРЕСА_1 , де вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , а саме висловлювався в її адресу нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату час та місце розгляду справи на адресу, зазначену у протоколі.
Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року зазначено, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення повідомив працівникам поліції адресу свого проживання та номер свого телефону, приймаючи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи за вказаною адресою для забезпечення участі особи у розгляді справи, та з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу у його відсутність ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами ст.ст.245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У вину ОСОБА_1 ставиться вчинення правопорушення, передбаченого ч.1ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 251, 254 КУпАП України розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі протоколу про адміністративне правопорушення та у відповідності до зазначених в ньому обставин.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення відповідно до змісту диспозиції статті (частині статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Диспозиція ч. 1ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Так, ст.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено сферу дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Обов'язковою ознакою домашнього насильства психологічного характеру є вчинення такого насильства в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа.
Із наведеного слідує, що адміністративній відповідальності за ст.173-2КУпАП можуть бути піддані лише ті особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною 2 ст.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено коло осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, незалежно від факту спільного проживання.
З протоколу серії ВАД №153631 встановлено, що гр. ОСОБА_1 01.03.2025 о 16:10 год. знаходився вдома по АДРЕСА_1 , де вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , а саме висловлювався в її адресу нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, однак не зазначено статус особи, відносно якої вчинені зазначені дії.
Між тим у протоколі про адміністративне правопорушення від 12.02.2025 серії ВАД №153631 не вказано, яка шкода була заподіяна потерпілій, і чи була вона взагалі заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Відповідний правовий висновок викладено у п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).
За змістом вимог ст.256, ч. 1 ст.257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вийти за межі протоколу про адміністративне правопорушення на погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд позбавлений можливості, оскільки це суперечитиме як вимогам чинного законодавства, так і стандартам, встановленим ЄСПЛ.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суддя дійшла висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст.9,173-2,24,251,247,252,254,283-285 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Т.Є.Войницька