01 травня 2025 р. Справа № 520/20836/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Болдарєва Олексія Юрійовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/20836/24
за позовом Поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Болдарєва Олексія Юрійовича
до Департаменту патрульної поліції , Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області
про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо недоведення Наказу № 364 від 02.07.2024 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» в частині відрядження, що стосується молодшого лейтенанта поліції Болдарєва Олексія Юрійовича ні усно, ні письмово;
- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо направлення позивача у відрядження на підставі Наказу № 364 від 02.07.2024 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» в частині відрядження, що стосується молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції № 364 від 02.07.2024 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» в частині відрядження, що стосується молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у відрядження;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції від 08.07.2024 за №1407 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» в частині молодшого лейтенанта поліції Болдарєва Олексія Юрійовича.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що що Наказ «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» № 364 від 02.07.2024 в частині, що стосується позивача, є протиправним, оскільки у порушення приписів ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію» відповідачем не отримано згоду ОСОБА_1 на відрядження. Зазначає, що позивача було повідомлено про відрядження, проте з відповідним наказом він не ознайомлений; лист про відрядження належним чином не оформлений. Наказ від 08.07.2024 за №1407 оформлений за підписом посадової особи, яка не є безпосереднім керівником позивача. Вказує на відсутність підстав для проведення службового розслідування за невиконання Наказу № 364 від 02.07.2024, оскільки такий до відома позивача не доводився. З огляду на відсутність факту вчинення дисциплінарного проступку зазначає про необґрунтованість і передчасність відсторонення позивача від виконання службових обов'язків.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що наказом Департаменту патрульної поліції від 12.09.2023 за № 1192о/с ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП.
З урахуванням положень пунктів 1,4, 11, 14 Розділу V Положення про ДПП, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 за № 73, та відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 за № 672, з метою підготовки поліцейських підрозділів поліції особливого призначення (стрілецьких) при головних управліннях Національної поліції в областях та м. Києві, територіальних міжрегіональних органах поліції до виконання бойових (спеціальних) завдань під час воєнного стану видано наказ ДПП «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» від 02.07.2024 за № 364.
Відповідно до пункту 3 Наказу № 364 УПП в Харківській області ДПП визначено забезпечити відрядження ОСОБА_1 на навчання до Навчального центру Національної гвардії України (Івано-Франківська область, село Старий Лисець, ВЧ НОМЕР_1 ) з 04 липня до 29 серпня 2024 року.
04.07.2024 перед виїздом у відрядження на території УПП в Харківській області ДПП відбувалось шикування особового складу патрульних, на яких проведено інструктажі особового складу призначеного у відрядження до міста Івано-Франківськ, доведення Наказу «Про відрядження» відбувалось в усній формі керівництвом УПП в Харківській області ДПП, що зафіксовано рапортом підполковника поліції ОСОБА_2 від 10.07.2024 №1241вн/41/14/01-2024, наявним в матеріалах справи.
Прибувши до Навчального центру Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ВЧ НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 повідомив, що не бажає перебувати у відрядженні.
Так, згідно з рапортом начальника відділу правового забезпечення УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Іващенком О. О. від 08.07.2024 за №1199вп/41/14/01-2024 останнім 05.06.2024 у присутності полковника поліції ОСОБА_2 , капітана поліції ОСОБА_3 , т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу чергової служби УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Боровкова А.С. позивачу додатково зачитано положення Наказу ДПП від 02.07.2024 за № 364 та поставлено уточнююче запитання про бажання виконувати вказаний наказ про відрядження. ОСОБА_1 відмовився проходити навчання відповідно до Наказу ДПП від 02.07.2024 за № 364 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» та вказав на необхідність повернення його до Харкова. Ці обставини додатково засвідчені відеозаписом з портативного відеореєстратора № ХА 2111.
Відповідно до пояснень позивача, наведених у позовній заяві, підставою для відмови у виконанні Наказу ДПП від 02.07.2024 за № 364 стало те, що після прибуття до навчального центру за місцем дислокації відрядження позивач дізнався, що після двомісячного відрядження на навчання йому буде видано інший наказ, в якому буде визначене нове місце перебування, пов'язане з виконанням бойових дій.
За фактом можливого невиконання наказу керівництва ДПП працівниками УПП в Харківській області ДПП заступником начальника управління - начальником УПП в Харківській області ДПП Диняком Я. складена доповідна записка з пропозицією призначити відповідне службове розслідування та відсторонити від виконання службових обов'язків поліцейських, стосовно яких буде проводитися службове розслідування, на час його проведення. Зазначена доповідна записка за вихідним № 7769/41/14/02-2024 від 08.07.2024 направлена до ДПП.
08.07.2024 начальником ДПП видано Наказ № 1407 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків», яким призначено службове розслідування за обставинами, викладеними у рапорті начальника відділу правового забезпечення УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Іващенком О. О. від 08.07.2024 за № 1199вп/41/14/01-2024, утворено дисциплінарну комісію та відсторонено від виконання службових обов'язків поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . На період відсторонення позивачу визначено перебувати на робочому місці у відділі забезпечення діяльності УПП в Харківській області ДПП.
Вважаючи свої права порушеними зазначеними наказами, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання позивачем Наказу ДПП від 02.07.2024 за № 364 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» має ознаки дисциплінарного проступку, а отже відповідає вимогам пунктів 1-2 розділу II Порядку №893, свідчить про обґрунтованість призначення службового розслідування за фактом можливого невиконання позивачем Наказу ДПП від 02.07.2024 за № 364.
А також, беручи до уваги те, що відповідачем доведено правомірність прийняття наказів від 02.07.2024 за № 364 та № 1407 від 08.07.2024, в оскаржуваній частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у відповідній частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування його державних символів є обов'язком громадян України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII.
Положеннями статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 за № 1179 (далі - Правила № 1179).
Зі змісту пункту 1 розділу І Правил № 1179 випливає, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
На виконання приписів абзаців 1, 2 та 7 пункту 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
Слід зазначити, що відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі, Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року, а Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного слідує, що під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов'язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватися працівниками поліції сумлінно.
За приписами частини 2 статті 8 Закону № 580-VІІІ поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частин 1-3 статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.09.2022 по справі №260/1739/20, виконанню підлягає наказ, який має бути доведеним до відома підлеглого.
Відповідно до розділу 1 до Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 за № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 17.05.2024 за № 540) Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.
ДПП складається зі структурних підрозділів апарату ДПП, його територіальних (відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції (пункт 4).
ДПП організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення (пункт 5).
Пунктом 42 Розділу III визначено, до функцій ДПП належить учать у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійснені заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, у разі виникнення загрози суверенітету України та її територіальної цілісності.
Колегією суддів встановлено, що Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції відповідно до Положення про УПП в Харківській області ДПП, затвердженого Наказом ДПП від 07.11.2015 за № 1/5 (в редакції Наказу ДПП від 18.08.2022 за № 1130), є територіальним (відокремленим підрозділом ДПП) та згідно із законодавством реалізовує свої повноваження на території Харківської області.
Відповідно до Розділу І зазначеного Положення, УПП в Харківській області ДПП у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іншими нормативно-правовими актами, у тому числі нормативно-правовими актами МВС. Положенням про Департамент патрульної поліції та цим Положенням (пункт 3).
Управління забезпечує виконання завдань і функцій патрульної поліції на території обслуговування та на територіях, визначених окремими організаційно-розпорядчими актами Національної поліції України та/або Департаменту патрульної поліції (пункт 4).
З наявних в матеріалах справи документів, пояснень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, враховуючи завдання та функції ДПП, керівництвом ДПП прийнято рішення про організацію та проведення навчання працівників ДПП та територіальних (відокремлених підрозділів) для виконання бойових (спеціальних) завдань під час воєнного стану.
Так, відповідач зазначає, що 05.06.2024 у службовому чаті роти № 2 командиром роти направлено повідомлення про необхідність формування списків осіб, які можуть бути залучені до зведеного загону працівників поліції з виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням правового режиму воєнного стану та зазначено: ротація по 6 місяців, навчання 1,5 місяці; дівчата та о/с до 25 років за бажанням.
Судовим розглядом встановлено, що після видання наказу ДПП «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» від 02.07.2024 за №364 позивача 04.07.2024 засобами електронного зв'язку повідомлено про необхідність прибуття до УПП в Харківській області ДПП отримання зброї та подальшого направлення у відрядження.
Позивачем вказані обставини не заперечуються.
Так, позивач у позовні заяві вказує, що прибувши 04.07.2024 до УПП в Харківській області, отримав зброю - АК-74 з чотирма магазинами та Форт-17 з двома магазинами без набоїв.
04.07.2024 перед виїздом у відрядження на території УПП в Харківській області ДПП відбувалось шикування особового складу патрульних на яких проведено інструктажі особового складу призначеного у відрядження до міста Івано-Франківськ, доведення Наказу «Про відрядження» відбувалось в усній формі керівництвом УПП в Харківській області ДПП, що зафіксовано рапортом підполковника поліції Латишева В. О. від 10.07.2024 за №1241вн/41/14/01-2024, наявним в матеріалах справи.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, обставини неповідомлення позивача про направлення у відрядження на підставі Наказу № 364 від 02.07.2024 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Воночас, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач письмово повідомив будь-яку посадову (службову) особу Національної поліції України про незгоду з Наказом Департаменту патрульної поліції № 364 від 02.07.2024, яким позивач був відряджений на навчання до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , Військова частина НОМЕР_1 ) на строк 04.07.2024 - 29.08.2024.
З приєднаних до справи копій документів судом установлено, що заявник прибув до місця навчання.
Разом з цим, позивач посилається на протиправність Наказу № 364 з огляду на відсутність добровільної згоди позивача на відрядження (у письмовому вигляді), неналежне оформлення документів на відрядження та видачу табельної зброї (відсутність у картці на відрядження та обліковій картці зброї та боєприпасів реквізитів наказу), не здійснення відеофіксації доведення наказу керівництвом до особового складу та.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, колегія суддів зазначає таке.
На виконання вимог абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону № 580-VIII поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Відповідно до частини 1 статті 71 Закону № 580-VIII поліцейські за їхньою згодою можуть бути відряджені до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України.
Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що згода поліцейського на відрядження до органів державної влади, установ та організацій необхідна лише в разі звільнення із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, що затверджується Президентом України.
За встановлених колегією суддів обставин у справі, оскільки направлення позивача у відрядження на навчання до Навчального центру Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ВЧ НОМЕР_1 ) відбулося не за наслідками його звільнення із займаної посади з подальшим призначенням на посаду до підрозділу спеціальної поліції, яке у спірних правовідносинах місця не мало взагалі, посилання позивача на необхідність отримання його згоди (у письмовому вигляді) на відрядження є безпідставним.
Колегія суддів також зазначає, що особливості направлення у службові відрядження поліцейських структурних підрозділів апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції та головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, у тому числі їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень поліції), а також підприємств, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), у межах України, визначені Інструкцією про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 за №672 (далі - Інструкція №672).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 672 при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов'язків (посадових інструкцій). У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження. Зміна строків відрядження або пунктів призначення здійснюється шляхом видання нового наказу тощо.
Тобто підставою для службового відрядження є відповідний наказ, підписаний керівником органу поліції.
Згідно з пунктами 1, 2, 4, 5, 8, 9, 14, 16, 17, 18 розділу III Інструкції № 672 поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи "Відрядження" інформаційно-телекомунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - картка АІС “Відрядження»), які оформлюються відрядженою особою.
Орган (підрозділ) поліції самостійно забезпечує виготовлення бланків посвідчень про відрядження. На бланку посвідчення про відрядження проставляється відповідні серія та номер. Виїзд поліцейського у службове відрядження без посвідчення про відрядження не дозволяється.
Обов'язки щодо видачі посвідчень про відрядження та ведення журналу обліку видачі бланків посвідчень про відрядження покладаються на працівників підрозділів документального забезпечення органів (підрозділів) поліції.
Поліцейський, який виїжджає у службове відрядження, зобов'язаний у підрозділі документального забезпечення органу (підрозділу) поліції отримати посвідчення про відрядження, заповнити всі його реквізити, після чого у разі необхідності подати талон посвідчення про відрядження до бухгалтерської служби органу (підрозділу) поліції для отримання авансу (пункт 4).
Орган (підрозділ) поліції, що відряджає поліцейського, зобов'язаний ознайомити його з кошторисом витрат на відрядження, а також забезпечити його коштами для здійснення витрат на відрядження за умови наявності кошторисних призначень на відповідні цілі, оригіналів документів, які є підставою для відрядження, та відсутності заборгованості за раніше виданими авансами. Аванс відрядженому поліцейському може видаватися готівкою або перераховуватися в безготівковій формі на картковий рахунок для використання із застосуванням платіжних карток (пункт 5).
Поліцейський заповнює картку АІС “Відрядження» відповідно до порядку її заповнення, визначеного в посвідченні про відрядження.
У пункті 10 Розділу III Інструкції № 672 зазначається, що фактичний час перебування в службовому відрядженні визначається за наявними відмітками в посвідченні про відрядження, засвідченими підписами керівників та печаткою органів (підрозділів) поліції, куди відряджений поліцейський, а також за місцем проходження служби. Відмітки в посвідченні про відрядження засвідчуються печаткою. У разі відсутності відміток про вибуття з місця постійної служби, прибуття у відрядження та повернення з відрядження добові витрати не відшкодовуються.
Враховуючи, що картка АІС “Відрядження» є підставою для отримання коштів для здійснення витрат на відрядження, що не є предметом судового розгляду, посилання позивача на недоліки у її оформленні не можуть мати наслідком визнання Наказу № 364 незаконним.
Колегія суддів вважає, що виконання суб'єктом владних повноважень будь-яких організаційно-правових процедур, пов'язаних із реалізацією Наказу № 364 (оформлення документів на відрядження, оформлення документів про видачу табельної зброї тощо) у межах спірних правовідносин об'єктивно не здатні призвести до виникнення у поліцейського законних підстав для невиконання Наказу № 364.
Слід зазначити, що відповідно до частин 2, 4 статті 5 Дисциплінарного статуту, за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов'язаний невідкладно у письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.
Разом з тим, у спірних правовідносинах позивач не повідомляв уповноваженого керівника про неможливість виконати Наказ № 364 саме з наведених у Дисциплінарному статуті підстав станом на день донесення вказаного наказу до особового складу ДПП.
Судовим розглядом встановлено, що Наказ № 364 від 02.07.2024 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» до відома позивача доведений, що свідчить про обов'язок ОСОБА_1 його виконати, як виданий в межах наданих відповідачу повноважень та відповідно до закону.
За обставинами справи повідомлень про неможливість відбуття у відрядження від ОСОБА_1 ні після формування черговості направлення особового складу для направлення на навчання з метою отримання спеціальних навичок, ні після прийняття Наказу № 364 до відповідача не надходило.
Фактично, прибувши до Навчального центру Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ВЧ НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 повідомив, що не бажає перебувати у відрядженні.
З відеозапису, здійсненого за допомогою портативного відеореєстратора №ХА 2111, надано відповідачем до матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено таке.
Відеозапис починається 05.07.2024 о 16.31.52 і капітан поліції Іващенко О.О., який представляється та пред'являючи службове посвідчення молодшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 , надає можливість ознайомитись з викладеною в ньому інформацією.
О 16.32.05 капітан поліції Іващенко О. додатково ознайомлює молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі змістом Наказу ДПП від 02.07.2024 за № 364 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції», а саме, що відповідно до вказаного наказу відряджено молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з вогнепальною зброєю Форт-17, 2 магазини до нього, автомат АК, 4 магазини до нього, до Навчального центру з 24.06.2024 до 29.08.2024. Капітан поліції ОСОБА_4 повідомив молодшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 про те, що на виконання вказаного наказу його доставлено за вказаного адресою до Навчального центру.
О 16.33.12 капітан поліції ОСОБА_4 запитує молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 : «Ви відмовляєтесь виконувати наказ про відрядження»? Молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомляє: «Так, я відмовляюсь від відрядження», після чого капітан поліції ОСОБА_4 запитує: «Ви просите, щоб Вас доставили до міста Харкова?», молодший лейтенант поліції Болдарєв О.Ю. зазначає: «Так».
О 16.33.25 капітан поліції Іващенко О.О. повідомляє, що в присутності командирів батальйону молодшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 зачитано Наказ ДПП від 02.07.2024 за № 364 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції», однак молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 відмовився виконувати вимоги вказаного наказу, що зафіксовано за допомогою портативного відеореєстратора. Відеозапис завершується о 16.33.39.
Про наведені обставини начальником відділу правового забезпечення УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Іващенком О.О. складено рапорт від 08.07.2024 за № 1199вп/41/14/01-2024.
08.07.2024 за обставинами, викладеними у рапорті начальником відділу правового забезпечення УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Іващенком О. О. від 08.07.2024 за № 1199вп/41/14/01-2024, враховуючи доповідну записку заступника начальника управління - начальника УПП в Харківській області ДПП Диняка Я. (вих. № 7769/41/14/02-2024 від 08.07.2024), начальником ДПП видано Наказ № 1407 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків», яким призначено службове розслідування, утворено дисциплінарну комісію та відсторонено від виконання службових обов'язків поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення процедури доведення Наказу № 364 через відсутність шикування, оскільки в умовах повномасштабної військової агресії РФ проти України та постійних обстрілів території міста Харків, проведення шикування особового складу УПП в Харківській області може мати негативні та незворотні наслідки для життя та здоров'я особам, які будуть присутніми на такому шикуванні.
Колегія суддів зауважує, що сам факт наявності або відсутності такого шикування не спростовує факту доведення вимог Наказу № 364 до поліцейських в усній формі.
Враховуючи, що переміщення позивача до складу підрозділу особливого призначення потребувало б окремого рішення суб'єкта владних повноважень, яке у спірних правовідносинах відносно позивача не приймалося, не відбулося і події звільнення ОСОБА_1 з займаної посади задля призначення на іншу, твердження позивача про його направлення для участі у бойових діях після проходження відповідної підготовки у складі підрозділу поліції особливого призначення слід вважати недоведеними.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ від 02.07.2024 № 364 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» був виданий у межах повноважень керівника ДПП та з дотриманням вимог законодавства, направлений до УПП в Харківській області, де оголошений та доведений до відома позивача, після чого останній відбув на його виконання у відрядження.
Надаючи оцінку спірному Наказу № 1407 від 08.07.2024 в оскаржуваній частині, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктами 1, 6 та 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
На виконання вимог статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За правилами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Аналогічні правові норми викладені у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893), відповідно до п.1 розділу ІІ якого службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування (абзац другий пункту 4 Розділу V Порядку №893).
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку проводиться службове розслідування, підставою для призначення якого, є, зокрема, рапорт про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, за результатами проведення якого у разі встановлення вини поліцейського видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення.
Матеріалами справи підтверджено, що до керівництва УПП в Харківській області ДПП надійшов рапорт від 08.07.2024 № 1199вн капітана поліції ОСОБА_4 , начальника відділу правового забезпечення поліції УПП в Харківській області ДПП, в якому зазначив, що під час перебування у Навчальному центрі, разом з іншими працівниками УПП в Харківській області ДПП до останніх звернувся молодший лейтенант поліції ОСОБА_6 який відряджений згідно наказу ДПП від 02.07.2024 № 364 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» та повідомив, що відмовляється виконувати наказ.
За фактом можливого невиконання наказу керівництва ДПП працівниками УПП в Харківській області ДПП заступником начальника управління - начальником УПП в Харківській області ДПП Диняком Я.В. складена відповідна доповідна з пропозицією призначити відповідне службове розслідування та відсторонити від виконання службових обов'язків поліцейських стосовно яких буде проводитися службове розслідування на час його проведення.
З аналізу вищенаведених норм права та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що рапорт капітана поліції ОСОБА_4 , та доповідна записка заступника начальника управління ОСОБА_7 є належною та достатньою підставою для призначення службового розслідування шляхом видання наказу № 1407 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків».
Колегія суддів зазначає, що начальник ДПП наділений сукупністю прав та обов'язків, які надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою поведінки підлеглого працівника. Його дії щодо прийняття рішення щодо призначення службового розслідування, у межах компетенції - є дискреційними.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція - це не є обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 у справі №П/9901/871/18.
У рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії» (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що суд не може надавати оцінку наявності підстав для призначення службового розслідування, а лише може проконтролювати, чи не є викладені у ньому висновки суб'єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів. Однак, у спірних правовідносинах, спірним не є наслідки службового розслідування, а ініціювання такого віднесено до виключної компетенції першого відповідача.
Тобто, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, невиконання позивачем Наказу ДПП від 02.07.2024 за № 364 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції» має ознаки дисциплінарного проступку, а отже відповідає вимогам пунктів 1-2 розділу II Порядку №893, що в свою чергу, свідчить про обґрунтованість призначення службового розслідування за фактом можливого невиконання позивачем Наказу ДПП від 02.07.2024 за №364.
Що стосується відсторонення позивача від виконання службових обов'язків, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 4, 5, 6 статті 70 Закону № 580-VIII поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов'язків за займаною посадою.
За особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.
Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов'язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою.
Згідно зі статтею 17 Дисциплінарного Статуту, відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.
Згідно із пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 893, під час відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) поліцейський зобов'язаний перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та сприяти проведенню службового розслідування.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що за особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії. Під час відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ зобов'язані перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади, у тому числі сприяти проведенню службового розслідування. Тобто, за своєю правовою природою відсторонення не є мірою відповідальності або покаранням, віднесено до дискреційних повноважень особи, яка приймає рішення про проведення службового розслідування та здійснюється, зокрема, в інтересах забезпечення об'єктивності службового розслідування. При цьому, матеріали справи не містять доказів порушення другим відповідачем порядку відсторонення позивача від займаної посади або прав останнього під час реалізації таких повноважень.
Оскільки доводи позивача, які покладені в основу позову та апеляційної скарги, визнано безпідставними, а суд апеляційної інстанції не встановив процедурних порушень у діях першого відповідача та другого відповідача під час видання спірних наказів та доведення до особового складу Наказу № 364 про відрядження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 по справі №520/20836/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк