01 травня 2025 р. Справа № 520/31402/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків по справі № 520/31402/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13 листопада 2024 року № 963310196028;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року 05-45/014-24, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року; на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року 05-45/015-24, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2022 року; на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року 05-45/016-24, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2023 року та на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року 05-45/017-24, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 частково задоволено позов.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13 листопада 2024 року № 963310196028.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/014-24 починаючи з 01 січня 2021 року, на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/015-24 починаючи з 01 січня 2022 року, на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/016-24 починаючи з 01 січня 2023 року та на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/017-24 починаючи з 01 січня 2024 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 3875 (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 84 коп.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що підставою для проведення грошового утримання судді у відставці без звернення суді до органу що проводить перерахунок є повідомлення Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. Основною підставою проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є наявність довідки про суддівську винагороду судді у відставці, довідки про винагороду судді Конституційного Суду України та подання її до органу, який проводить перерахунок.
Зазначив, що діяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобов'язане виконувати чинні законодавчі акти, дотримуватися встановлених норм законодавства. Оскільки, положення статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік в частині визначення базового розміру посадового окладу судді є чинні, відтак підлягають обов'язковому застосуванню. Органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм.
Крім того, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 4 цієї статті, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 по справі № 520/7340/24 зобов'язано Господарський суд Донецької області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено, відповідно, на 01 січня 2021 року - 2 270 грн, на 01 січня 2022 року - 2 481 грн, на 01 січня 2023 року - 2 684 грн, на 01 січня 2024 року - 3 028,00 грн.
Господарським судом Донецької області складено довідки від 17 жовтня 2024 року № 05-45/014-24, № 05-45/015-24, № 05-45/016-24, № 05-45/017-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 року, відповідно.
Позивачем подано до пенсійного органу заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/014-24, № 05-45/015-24, № 05-45/016-24, № 05-45/017-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 року, відповідно.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13 листопада 2024 року № 963310196028 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку з відсутністю підстав.
У вищевказаному рішенні зазначено, що статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460 - IX «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто нарівні 2020 року, отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13 листопада 2024 року № 963310196028 є протиправним та підлягає скасуванню.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Так, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За змістом частин першої та другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У силу пункту 3 частини четвертої згаданої статті визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи ... більше 30 років - 70 відсотків.
Поряд з цим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2021 - 2270,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2022 - 2481,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2023 - 2684,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2024 - 3028,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини другої статті 27 Закону України "Про Конституційний Суд України" органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через веб-портал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду.
У силу пунктів 7, 8, 9 Порядку № 3-1 документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом цього спору є правовідносини щодо наявності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з огляду на збільшення розміру базового посадового окладу судді місцевого суду, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 - 2270,00 грн., станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн., станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн. та станом на 01.01.2024 - 3028,00 грн.
Правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2021 - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2022 - 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2023 - 2684,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2024 - 3028,00 грн.
Господарським судом Донецької області складено довідки від 17 жовтня 2024 року № 05-45/014-24, № 05-45/015-24, № 05-45/016-24, № 05-45/017-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 року, відповідно.
Мотивуючи відмову у здійсненні перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, відповідач посилався на положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", які визначають прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Надаючи оцінку підставам прийняття спірного рішення, колегія суддів зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Закон № 1402-VIII закріплює, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21).
Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних відносинах:
- Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
- зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що у пенсійного органу на підставі довідок Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/014-24, № 05-45/015-24, № 05-45/016-24, № 05-45/017-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 року, виник обов'язок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 та з 01.01.2024, відповідно. Проте, зазначений обов'язок виконаний відповідачем не був
Таким чином, оскаржуване рішення від 13.11.2024 № 963310196028 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13 листопада 2024 року № 963310196028 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/014-24 починаючи з 01 січня 2021 року, на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/015-24 починаючи з 01 січня 2022 року, на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/016-24 починаючи з 01 січня 2023 року та на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 17 жовтня 2024 року № 05-45/017-24 починаючи з 01 січня 2024 року.
Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зауважує, що оновлені довідки № 05-45/014-24, № 05-45/015-24, № 05-45/016-24, № 05-45/017-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці видані ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 по справі № 520/7340/24, яке набуло законної сили 16.10.2024, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 963310196028 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 було прийнято 13.11.2024.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про пропуск строку звернення до суду.
Крім того, колегія суддів зауважує, що дане питання було досліджено судом першої інстанції, який дійшов аналогічного висновку, а саме: позивач оскаржує рішення пенсійного органу від 13.11.2024 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстав, які виникли 17.10.2024 - дата складання довідок Господарським судом Донецької області.
Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 по справі № 520/31402/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц О.А. Спаскін