01 травня 2025 р. Справа № 440/13305/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, повний текст складено 22.11.23 по справі № 440/13305/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо застосування при призначенні позивачу пенсії за віком з 06 січня 2023 року згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком з 06 січня 2023 згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки (2020, 2021, 2022 роки), що передують року звернення позивача за призначенням пенсії за віком та провести виплати з урахуванням фактично сплачених сум починаючи з 06 січня 2023 року;
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV станом на 06 січня 2023 року (день призначення пенсії за віком).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування при призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком з 06 січня 2023 року згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06 січня 2023 згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки (2020, 2021, 2022 роки), що передують року звернення позивача за призначенням пенсії за віком та провести виплати з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 06 січня 2023 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV станом на 06 січня 2023 року (день призначення пенсії за віком).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 та ухвалите нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійною фонду України в Полтавській області, з 26.10.2010 була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України №1058 з урахуванням пунктів "е"і "ж" статі і 55 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 “Про пенсійне забезпечення". 27.10.2010 пенсійна виплата була припинена в зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років. 06.01.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України №1058. Враховуючи, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років, для застосування при переведенні на пенсію за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, який враховується при призначенні пенсій у 2023 році, відсутні підстави, оскільки це не відповідає вимогам статті 45 Закону №1058. Оскільки позивачу з 26.10.2010 була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України №1058 з урахуванням норм статті 55 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 “Про пенсійне забезпечення» підстав для виплатити грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділ) XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ станом на 06 січня 2023 року (день призначення пенсії за віком) не відповідає нормам діючого законодавства.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26 жовтня 2010 року позивачу призначена пенсія за вислугу років в порядку статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У зв'язку із працевлаштуванням позивача з 27 жовтня 2010 року на посаду учителя математики Плехівської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. (посада, яка дає право на пенсію за вислугу років), відповідачем знято позивача з обліку як пенсіонера.
У зв'язку з досягненням віку, достатнього для призначення пенсії за віком на загальних підставах, позивач 06 січня 2023 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 06 січня 2023 року позивачу призначено пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
19 квітня 2023 року позивач звернулась до відповідача з вимогою про надання роз'яснень щодо складових та розміру пенсійних виплат.
У відповідь на вказане звернення відповідач роз'яснив, що при обчисленні пенсії позивача за віком територіальний орган Пенсійного фонду застосував показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки та застосовано збільшений та проіндексований показник середньої заробітної плати в Україні, з якого сплачено страхові внески у розмірі 7405,03 грн.
Не погодившись з правомірністю обрахунку призначеної пенсії позивач 07 серпня 2023 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком на умовах та порядку, передбаченому частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки (2020-2022 роки), що передують року звернення позивача (2023 рік) за призначенням пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат з 06 січня 2023 року. Крім того у зазначеній заяві позивач вимагала нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте відповідач листом вих. № 18053-17704/Т-02/8-1600/23 відмовив позивачу у задоволенні її заяви.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач у звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування при призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком з 06 січня 2023 року згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки та щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком з 06 січня 2023 згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки (2020, 2021, 2022 роки), що передують року звернення позивача за призначенням пенсії за віком та провести виплати з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 06 січня 2023 року та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV станом на 06 січня 2023 року (день призначення пенсії за віком).
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
У частині першій статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що при призначенні пенсії враховується середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню із заявою про призначення, а при переведенні застосовується середня заробітна плата, який враховувався під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що первісно позивачці призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом № 1058-IV.
Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №577/2576/17 та постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №560/4589/21.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020, 2021,2022 роки.
За цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо застосування при призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком з 06 січня 2023 року згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06 січня 2023 згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки (2020, 2021, 2022 роки), що передують року звернення позивача за призначенням пенсії за віком та провести виплати з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 06 січня 2023 року.
Щодо задоволених судом першої інстанції вимог позову про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, та зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV станом на 06 січня 2023 року (день призначення пенсії за віком), та відповідних доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04. 2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966; 50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966; 51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967; 52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968; 53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969; 54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970; 55 років - які народилися з 01.01.1971.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Порядок № 909).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 відповідно до Закону України № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Схожі спірні відносини вже розглядалися Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував:
« норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № України № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону України № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.»
У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20 Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23.
Колегія суддів зазначає, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Враховуючи вищезазначені правові позиції Верховного Суду, з огляду на те, що позивачці до призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV вже було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.03.2025 у справі № 280/5256/22.
У постанові від 05.03.2025 у справі № 280/5256/22 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а зазначив, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову дійшов помилкового висновку та допустив неправильне застосування норм матеріального права, що полягало у неправильному тлумаченні закону.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
За цим, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 по справі № 440/13305/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV та зобов'язання виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV станом на 06 січня 2023 року (день призначення пенсії за віком).
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 440/13305/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий