01 травня 2025 р. Справа № 520/32984/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 04.02.25 у справі № 520/32984/24
за позовом ОСОБА_1
до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним рішення житлової комісії виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району від 29 травня 2024 року № 11/13-24 про відмову у взятті на квартирний облік як особи, що потребує поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати житлову комісію виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району внести ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру громадян, які погребують поліпшення житлових умов, з 08 квітня 2024 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позовні вимоги позивача мають цивілистичний характер (приватноправовий), оскільки спрямовані на захист житлових прав громадян, щодо постановки на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, які регулюються Житловим кодексом України, а також іншими підзаконними актами.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року клопотання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про закриття провадження у справі - задоволено.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати таке судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, не доведено обставин, на які посилається відповідач, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, не досліджено доказів, які надані суду, не застосовано принципу верховенства права при постановленні оскаржуваної ухвали, чим порушено конституційне і соціальне право позивача на поліпшення житлових умов.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є, зокрема, переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно -правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Тобто до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Пісочинської селищної ради з заявою та доданими до неї документами щодо постановки його у складі сім'ї 2 особи на квартирний облік при виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради.
Рішенням виконавчого комітету Пісочинської селищної ради від 29.05.2024 № 11/13-24 відмовлено у постановці на квартирний облік гр. ОСОБА_1 .
Відповідач у заявленому клопотанні про закриття провадження вказує, що 08.04.2024 членами житлової комісії Піосчинської селищної ради проведена робота щодо встановлення підстав для взяття або відмови від взяття на квартирний облік.
За результатами проведеної роботи встановлено, що ОСОБА_1 (заявник) є пенсіонером та має ІІ групу інвалідності, має посвідчення серії НОМЕР_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році. Також установлено, що заявник володіє квартирою з житловою площею 43,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу №1095/08.04.2024 у вищенаведеній квартирі зареєстровано 4 особи: заявник, дружина та два дорослих сина 1990 та 1988 року народження. Опрацювавши додатки, подані до заяви, також установлено, що сини заявника одружені. Перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено право власності ОСОБА_2 (невістки заявника) на однокімнатну квартиру з загальною площею 37,8 кв.м та житловою площею 18 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (в якій зареєстровано двое людей: невістка та онук заявника).
Перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що друга невістка забезпечена житловою площею разом із донькою, які зареєстровані в домі батька ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , та має житлову площу у розмірі 71,2 кв.м та загальну площу 109,3 кв.м.
Також перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено право власності ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 116,1 кв.м. та житловою площею 70,1 кв.м за адресою АДРЕСА_4 .
Таким чином, на кожного зареєстрованого (проживаючого в будинку) члена сім'ї припадає 14,67 м.кв. Порядок взяття громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, врегульовано "Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", які затверджені Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.
На виконання приписів цього підзаконного акту, житловою комісією Пісочинської селищної ради проведено засідання щодо вказаного питання та прийнято рішення від 29.05.2024 № 11/13-24 про відмову в задоволенні заяви.
Не погодившись із відмовою відповідача у взятті на квартирний облік як особи, що потребує поліпшення житлових умов, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, посилаючись на приписи ЖК України та п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи мають право на позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій.
Окрім того, позивач посилається на медичний висновок за № 1193 лікарсько-консультаційної комісії поліклініки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" від 14.12.2023, відповідно до якого останній страждає на рак ампулярного відділу прямої кишки.
З огляду на доводи позовної заяви, колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
До справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки регламентовано цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене, служба в поліції (раніше служба в органах внутрішніх справ (міліції)) належить до публічної служби.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2022 року у справі № 461/8952/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 380/25636/21, від 13 листопада 2024 року у справі № № 380/10744/22.
Як убачається з висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №362/643/21 від 08 червня 2022 року (п.82), спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв'язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Проте суд першої інстанції не дослідив належним чином підстави позову у цій справі, не з'ясував статусу позивача, зокрема, чи проходив останній службу в органах МВС, з огляду на його посилання на Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", медичний висновок за № 1193 ЛЛК поліклініки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" та статус інваліда війни 2 групи, що підтверджується відповідним посвідченням.
За викладених обставин, колегія суддів уважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, приймаються колегією суддів у якості належних.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 520/32984/24 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк