01 травня 2025 р. Справа № 440/13897/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.01.25 по справі № 440/13897/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - МО України), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене витягом з протоколу комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26/д від 20.09.2024 в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) за загиблого ОСОБА_2 ;
зобов'язати МО України прийняти рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що з 2018 перебувала у сімейних відносинах з ОСОБА_2 , тобто проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Під час фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_3 в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 14.03.2020 Миргородським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), де в графі батько - вказаний ОСОБА_2 .
З огляду на відсутність реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в органах державної реєстрації актів цивільного стану, позивачка 10.03.2023 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про встановлення факту спільного проживання останньої з ОСОБА_2 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з червня 2018 до дня загибелі її чоловіка - військовослужбовця солдата ОСОБА_2 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі № 541/724/23 заяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживала однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з червня 2018 до смерті ОСОБА_2 .
Зазначає, що комісією МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані ОСОБА_1 документи, зроблено висновок про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови № 168, що оформлено Витягом з протоколу № 26/д від 20.09.2024
Мотивами повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 зазначено, що остання не віднесена до членів сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , оскільки цивільна дружина не відносить до одного з подружжя як то передбачено у ст. 16 -1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII, оскільки згідно зі ст. 36 СК України підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя є шлюб, що має бути зареєстрований в органах РАЦС згідно з ст. 27 СК України, що має підтверджуватися відповідним свідоцтвом про шлюб.
Натомість останньою не підтверджено факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 або про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 . Комісії не надано.
Тому, документи ОСОБА_1 повернуті на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого, що дають право на призначення одноразової грошової допомоги.
Позивачка вважає, що фактично відповідачем допущено власне тлумачення положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не враховано рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі № 541/724/23, що призвело до позбавлення останнім її права на призначення одноразової грошової допомоги по загибелі її чоловіка ОСОБА_2 та прийняття комісією Міністерства оборони України незаконного та протиправного рішення у формі витягу з протоколу № 26/д від 20.09.2024.
Позивачка просила суд провести розподіл судових витрат у справі, стягнувши на її користь з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.
Представник третьої особи, ІНФОРМАЦІЯ_1 надав до суду письмові пояснення, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26/д від 20.09.2024, в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язано М.О . України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань МО України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605.60 грн.
Рішення вмотивовано тим, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.05.2023 по справі № 541/724/23 встановлено факт проживання позивачки та померлого ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, з червня 2018 у зв'язку з чим суд вважає помилковими доводи відповідача, що позивачка не є особою, яку віднесено до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначених статтею 16-1 Закону України № 2011-XII. Також суд зазначив, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не надавалась оцінка всіх наданих йому документів, а лише встановлена відсутність необхідного, на його думку, рішення суду про встановлення факту перебування позивачки на утримані загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання МО України прийняти рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 необхідно відмовити як передчасної та спрямованої на майбутнє, а належним способом захисту прав позивачки в спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду. Оскільки позивачкою до позовної заяви не надано доказів понесення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до наданих документів позивачка не відноситься до одного з подружжя.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.05.2023 по справі № 541/724/23 (яке набрало законної сили 06.06.2023), встановлено факт що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з червня 2018 до смерті ОСОБА_2 .
Згаданим судовим рішенням встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) як члена сім'ї загиблого, а не факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Фесенко Ю.О., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Також, просить стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000.00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних силах України стрільцем-зенітником 1 зенітного ракетного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону у званні солдата.
Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України № 270 від 08.05.2023, ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Побєда Донецької області (а.с. 17).
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 24.02.2023 солдат ОСОБА_2 захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в період з 14.10.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_5 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті інших уточнених травм декількох ділянок тіла, вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій під час бойового завдання із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районі н.п. Побєда Донецької області (а.с. 16).
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.05.2023 у справі № 541/724/23, встановлено факт проживання позивачки ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, з червня 2018 до дня смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 21 зворотний бік - 22).
ОСОБА_1 звернулася до МО України із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, що передбачена пунктом 2 Постанови № 168, у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 39 зворотний бік - 40).
Згідно із витягом з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26/д від 20.09.2023, підставою для повернення позивачці на доопрацювання документів слугував той факт, що за поданими позивачкою документами не можливо встановити факт перебування її на утримані загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що дають право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с. 14 зворотний бік - 16).
Не погодившись з рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII, в редакції, чинній станом на час виконання спірних правовідносин), здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 41 Закону України № 2232-XII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ст. 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця та на час виникнення спірних правовідносин), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)..
Згідно із ч. 4 ст. 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на час прийняття відповідачем спірного рішення), до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацами 1-4 п. 2 Постанови № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000.00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
- заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста зі списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
- витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії :
- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
- документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
- свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою);
- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
- рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
Правовими положеннями частини 1 статті 1 СК України даний Кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа (частини 1-3 статті 3 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Тобто, відповідно до норм чинного законодавства, сім'ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести:
а) факт проживання з загиблим;
б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.05.2023 по справі № 541/724/23 встановлено факт проживання позивачки ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, з червня 2018 до дня смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 21 зворотний бік - 22).
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.05.2023 по справі № 541/724/23 набрало законної сили: 06.06.2023.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку:
а) ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_2 проживали разом;
б) ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_2 вели спільний побут та мали взаємні права та обов'язки.
Обидва зазначені факти відповідачем під сумнів не ставляться та не спростовані належними доказами, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 виконуючи службові обов'язки, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, у період з червня 2018 по ІНФОРМАЦІЯ_5, а тому позивачка відноситься до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.04.2022 у справі № 826/9171/16, від 06.07.2022 по справі № 240/5809/18, від 18.05.2023 у справі № 382/277/17, від 05.02.2025 у справі № 120/17960/23.
У постанові від 20.04.2020 у справі № 357/13948/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що факт проживання однією сім'єю був установлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач є членом сім'ї особи, яка загинула під час АТО, і має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, виплату якої гарантовано Законом України № 2011-XII.
Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26/д від 20.09.2024, в частині повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю чоловіка позивачки, що передбачена пунктом 2 Постанови № 168 є протиправним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, МО України не надавалась оцінка всіх наданих позивачкою документів, а лише зазначено про відсутність встановлення факту перебування позивачки на утримані загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, належним способом захисту прав ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, є зобов'язання МО України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги МО України про скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки апеляційна скарга в цій частині не вмотивована та не містить доводів щодо неправомірності рішення суду першої інстанції. Позивачкою рішення суду першої інстанції не оскаржене.
Щодо заявленого в апеляційній скарзі представником позивачки клопотання стосовно стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
На підтвердження факту отриманих послуг з професійної правничої допомоги представником позивачки надано: копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2786, копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 19.11.2024 серія ВІ № 1255158.
Проте, представником позивачки не надано документів на підтвердження фактичного виконання адвокатських послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт (детальний опис наданих послуг), який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов'язків щодо надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим у суду відсутні підставі для відшкодування витрат на правничу допомогу понесених в суді першої та апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20 Верховний Суд зазначив, що певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
У контексті оцінки інших доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 по справі № 440/13897/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк