01 травня 2025 р. Справа № 520/30094/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 21.01.25 по справі № 520/30094/24
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.09.2024 №6715; зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію провести повторне встановлення причинного зв'язку отриманої травми зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 із зазначенням: «Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини» відповідно до підпункту а) пункту 21.5 наказу Міністерства оборони України №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.09.2024 №6715. Зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України повторно розглянути документи стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_2 про встановлення причинного зв'язку травм, які призвели до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти постанову відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що дійсно, у матеріалах справи відсутній акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 (додаток 4 Інструкції №332) та акт за формою НВ-3, який складається у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби. Однак, контроль дотримання проведення службового розслідування військовими частинами Збройних Сил України та інших військових формувань не входить до повноважень ЦВЛК ЗС України, при цьому, наслідки недоліків проведення розслідування правоохоронними органами, або відсутність прямих очевидних висновків за результатами отримання пояснень свідків та висновків судово-медичної експертизи, не звільняють членів ВЛК від дослідження всіх обставин при проведенні медичного огляду, та від виконання норм Положення №402, оскільки саме норми Положення №402 є ключовими у питанні визначення причинного зв'язку. Вказує, що норми пункту 21.25 глави 21 розділу ІІ Положення №402 містить чіткий перелік документів, необхідних для встановлення причинного зв'язку травми, яка призвела до смерті та причини смерті із захистом Батьківщини. Водночас, абзацом другим підпункту “є» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 визначено, що у такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту. Звертає увагу, що у матеріалах справи наявний витяг з акту службового розслідування за фактом скоєння ДТП страшим лейтенантом ОСОБА_2 , згідно з яким встановлено низку нормативно-правових актів, які були порушенні останнім, та зазначено, що причинами та умовами ДТП стало недотримання заходів безпеки під час експлуатації транспортного засобу, нехтуванням правил дорожнього руху, а смерть ОСОБА_2 пов'язана із виконанням обов'язків військової служби. Стверджує, що у матеріалах справи наявна також постанова Головного управління поліції в Миколаївській області від 31.01.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152150000161 від 23.11.2022, в якій містяться покази інших учасників ДТП, зі змісту яких можна дійти висновку, що причинами дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої стала смерть ОСОБА_2 , стало порушення Правил дорожнього руху останнім, зокрема виїзд на смугу зустрічного руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 . Також, у згаданій постанові наявні висновки інженерно-транспортної експертизи, які свідчать про технічну справність транспортних засобів учасників ДТП. Наголошує про обґрунтованість застосування приписів передбачених абзацом четвертим підпункту “в» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, та прийняття за результатами засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України постанови у формулюванні, наведеному у підпункті “г» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, яка викладена у протоколі засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 20.05.2024 №4068. Зазначає, що визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв та вибір формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК, визначені пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення №402, відноситься до дискреційних повноважень відповідної ВЛК.
Позивачка по справі не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що старший лейтенант ОСОБА_2 призваний у Збройні Сили України та проходив військову службу з 01.12.2020 по 22.11.2022 у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2023 №3550 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, старший лейтенант ОСОБА_2 в періоди з 01.06.2022 по 27.06.2022, з 14.07.2022 по 19.09.2022 та з 23.09.2022 по 22.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.12.2022.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2022 призначено службове розслідування за фактом скоєння 22.11.2022 дорожньо - транспортної пригоди, смерті від отриманих травм старшого лейтенанта ОСОБА_2 23.11.2022.
В наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2022 №1624 про результати службового розслідування та в акті службового розслідування зазначено, що 22.11.2022 в районі нп Березанка Березанського району Миколаївської області була здійснена ДТП, а саме: повертаючись з пункту постійної дислокації, старший лейтенант ОСОБА_2 за кермом автомобіля Opel Astra р/н НОМЕР_3 рухався в напрямку м. Миколаїв. Внаслідок спроби обгону транспортного засобу сталося лобове зіткнення з автомобілем на зустрічній смузі. О 05:30 23.11.2022 в реанімаційному відділенні Березанської центральної районної лікарні було зафіксовано смерть старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
В результаті проведеного службового розслідування встановлено, що в діях старшого лейтенанта ОСОБА_2 вбачаються порушення вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного статуту ЗСУ, Закону України "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху, розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та розпорядження командира танкового батальйону.
Встановлено, що смерть старшого лейтенанта ОСОБА_2 настала від травм, отриманих через дорожньо-транспортну пригоду, що сталась поблизу населеного пункту Березанка Березанського району Миколаївської області 22.11.2022. Його смерть пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Постановою ГУНП в Миколаївській області від 31.01.2024 закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022152150000161 від 23.11.2022 за фактом скоєння ДТП 22.11.2022, внаслідок якого помер ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення за п.2 ч.1 ст.284 КК України. Відповідно до висновку експерта №4641 від 22.11.2023, при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_2 етиловий спирт не виявлений.
25.07.2024 адвокатом Яцини І.І., яка є матір'ю померлого ОСОБА_2 згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , подано заяву до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, в якій просив призначити і провести військово-лікарську комісію з метою встановлення причинного зв'язку загибелі (смерті) старшого лейтенанта ОСОБА_2 під час виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Постановою 12 Регіональної військово-лікарської комісії, оформленою протоколом штатної військово-лікарської комісії №2363 від 30.07.2024, встановлено: "Травма старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 1989 р.н., та причини смерті, ТАК, ПОВЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ".
16.08.2024 представник позивачки звернувся до Центральної військово-лікарської комісії із заявою, в якій просив здійснити перегляд і змінити рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії, оформлене протоколом штатної військово-лікарської комісії №2363 від 30.07.2024 в частині визначення причинного зв'язку травми ОСОБА_2 , яка призвела до його смерті, з урахуванням поданих документів; скасувати рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії, оформлене протоколом штатної військово-лікарської комісії №2363 від 30.07.2024.
Розглянувши заяву представника позивачки, військово-лікарською комісією Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ прийнято рішення, оформлене протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 12.09.2024 №6715 із зазначенням наступного:
“Травма старшого лейтенанта ОСОБА_2 , 1989 року народження: “Тупа поєднана травма у вигляді численних переломів ребер, розривів печінки, перелому правого стегна, що супроводжувалось внутрішньоплевральною та внутрішньочеревною кровотечею, яка ускладнилась шоком», яка послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08.12.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків); копією висновку експерта від 09.01.2023 №4641 Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи; копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.2023 №3, а також іншими військово-обліковими та медичними документами - травма, одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування), яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, ПОВЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Постанову ВЛК про причинний зв'язок травми та причини смерті за витягом з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 30.07.2024 №2363 - СКАСУВАТИ".
Не погоджуючись з таким рішенням Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про встановлення причинного зв'язку, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленого протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.09.2024 №6715, яке підлягає скасуванню.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України повторно розглянути документи стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_2 про встановлення причинного зв'язку травм, які призвели до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти постанову відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, з урахуванням висновків суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України встановити, що «Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини» відповідно до підпункту а) пункту 21.5 наказу Міністерства оборони України №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», суд першої інстанції виходив з їх передчасності.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII).
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст.2 Закону 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII), дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до положень ч.6 ст.18 Закону №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затвердженого Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1.3 глави 1 розділу І якого, основним завданнями військово-лікарської експертизи є, серед іншого: визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Згідно приписів підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право: приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби визначають штатні ВЛК; у осіб, звільнених з військової служби інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. У випадку прийняття штатними ВЛК рішення про відсутність підстав для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, у розділ Х протоколу, оформленого за формою, наведеною в додатку 19 до цього Положення, заноситься відповідне рішення (пункт 21.3 глави 21 розділу І Положення №402).
Відповідно до пункту 21.7 глави 21 розділу І Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Водночас, абзац 3 пункту 21.8 глави 21 розділу І Положення №402 передбачає, що прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.
Визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК (пункт 21.9 глави 21 розділу І Положення №402).
Отже, з наведеного слідує, що наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), що передбачено пункту 21.7 глави 21 розділу І Положення №402, є обов'язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) та її наслідків.
Суд вважає, що головним завданням ВЛК при визначенні кінцевого висновку (результату), є встановлення всіх важливих та дійсних обставин, які і мають бути відображені у постанові про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків.
Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи, на розгляд Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України не було надано ані довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), ані Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) старшого лейтенанта ОСОБА_2 , що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.
Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини) визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 (далі по тексту - Інструкція №332; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
З витягу з Акту службового розслідування, затвердженого наказом командира військової частини, вбачається, що службове розслідування за фактом скоєння 22.11.2022 дорожньо-транспортної пригоди, смерті від отриманих травм старшого лейтенанта ОСОБА_2 23.11.2022, проводилося, зокрема, на підставі Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі по тексту - Порядок №608).
Суд зауважує, що вищевказаний Порядок №608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Зважаючи, що Порядок №608 не поширює свою дію на військовослужбовців, які померли від травми, одержаної в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортної пригоди на дорогах (шляхах) загального користування) під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, натомість такий порядок проведення службового розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України визначений Інструкцією №332.
Як свідчать матеріали справи, згідно пункту 2.6 витягу з акту службового розслідування (арк. Акту №4), 22.11.2022 старший лейтенант ОСОБА_2 був відряджений до міста постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 Чорноморське на автомобілі Opel Astra, без в/н, р.н. НОМЕР_5 для отримання нових дорожніх листів на бронетехніку.
Травма старшого лейтенанта ОСОБА_2 , одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортна пригода що сталась поблизу населеного пункту Березанка Березанського району Миколаївської області 22.11.2022), призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 08 грудня 2022 року).
Таким чином, випадок смерті старшого лейтенанта ОСОБА_2 підлягав спеціальному розслідуванню комісією з розслідування нещасного випадку відповідно до вимог Інструкції №332, а відповідно до пункту 8 розділу II "Розслідування та облік нещасних випадків" вищезгаданої Інструкції №332 комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана була скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2, наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції, та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції.
Відтак, висновки про причини смерті старшого лейтенанта ОСОБА_2 не могли бути встановлені відповідачем на підставі акту службового розслідування, яке було призначено відповідно до Порядку №608, а не Інструкції №332, тому правового значення мати не можуть.
Колегія суддів звертає увагу, що дія Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
За цим, наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), що передбачено пункту 21.7 глави 21 розділу І Положення №402, є обов'язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) та їх наслідків, які у відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови були відсутні.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленого протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.09.2024 №6715, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, надано не було.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивачки, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч.1 ст.308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.09.2024 №6715 та зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути документи стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_2 про встановлення причинного зв'язку травм, які призвели до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти постанову відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, з урахуванням висновків суду.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що у матеріалах справи наявний витяг з акту службового розслідування за фактом скоєння ДТП страшим лейтенантом ОСОБА_2 , згідно з яким встановлено низку нормативно-правових актів, які були порушенні останнім, та зазначено, що причинами та умовами ДТП стало недотримання заходів безпеки під час експлуатації транспортного засобу, нехтуванням правил дорожнього руху, а смерть ОСОБА_2 пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, колегія суддів зазначає, що вказане службове розслідування проведено на підставі Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, однак, вказаний Порядок №608 не поширюється на спірні правовідносини, оскільки визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Посилання відповідача на те, що визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв та вибір формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК, визначені пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення №402, відноситься до дискреційних повноважень відповідної ВЛК, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України встановити, що «Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини» відповідно до підпункту а) пункту 21.5 наказу Міністерства оборони України №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», з огляду на їх передчасність, що не оскаржується відповідачем по справі.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній апелянтом частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 по справі № 520/30094/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко