01 травня 2025 р.Справа № 520/33044/24
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Перцова Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді - П'янової Я. В., членів колегії: суддів Присяжнюк О. В., Русанової В. Б. по справі 520/33044/24
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати противоправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування єдиного соціального внеску на нараховану та виплачену винагороду присяжного Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 22.04.2023 та з 24.08.2023 по 01.12.2024;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області здійснити нарахування єдиного соціального внеску на нараховану та виплачену винагороду присяжного Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 22.04.2023 та з 24.08.2023 по 01.12.2024 та надати звіт до податкового органу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі № 520/33044/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001, код ЄДРПОУ 26281249) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі 520/33044/24 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - П'янова Я.В., судді - Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 та від 26.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/33044/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.
25.04.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/33044/24.
В обґрунтування вказаної заяви про відвід позивач посилається на наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів.
Так, позивач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, зокрема щодо визначення спеціалізації зазначеного спору, яке полягало у неврахуванні того факту, що це є публічно-правовий спір, а Другий апеляційний адміністративний суд, як і Харківський окружний адміністративний суд збирається розглядати справу як приватну скаргу, що вбачається з відображення на титулах справи згідно «Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ» № 622 від 21.12.2018, де судом ХОАС справі № 520/33044/24 привласнено код 112000000 «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо», а Другим апеляційним адміністративним судом справі привласнено код 111000000 «Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших зборів», тоді як має бути код спеціалізації 106000000 «Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо». Отже, Другий апеляційний адміністративний суд не лише не застосував головні засади Конституції України та статті 2 КАС України, а ще й не з'ясував характер правовідносин.
Також позивач зауважує, що 22 квітня 2025 року Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив чотири ухвали про відмову у задоволенні клопотань, зокрема, про відмову у витребуванні копій оригіналів документів первинної звітності про трудову діяльність присяжного засідателя - позивача не зважаючи на неможливість ухвалити законне та справедливе рішення, не витребувавши докази, зазначені у клопотанні позивача.
Окрім того зазначив, що суд прийняв ухвали про відмову у залученні присяжної Ярошик В. В. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, та відмову в залученні ГУ ПФУ в Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, чим порушив вимоги процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, яке закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також позивач стверджує, що приймаючи ухвалу про відмову в розгляді справи в загальному порядку, суд порушив норми процесуального права, а саме: статтей 2, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 44, 47, 51, 73-76, 77, 78, 80, 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначене, на думку позивача, підтверджує факт небажання Другого апеляційного адміністративного суду виконувати основні засади судочинства відповідно до положень Конституції України, оскільки в усіх чотирьох ухвалах про відмову у задоволенні клопотань позивача, прийнятих в один день, суд наголосив на тому, що вони оскарженню не підлягають, що позбавило ОСОБА_1 права на їх оскарження та надає позивачу підстави заявити про повну недовіру та відвід колегії Другого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - П'янової Я. В., членів колегії: суддів Присяжнюк О. В., Русанової В. Б. у справі № 520/33044/24.
Згідно з вимогами ст. 40 КАС України передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку. встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
На виконання ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
В силу ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 для вирішення питання про відвід визначено суддю Перцову Т.С., яка не входить до складу суду, що розглядає справу.
На підставі ч. 8 ст. 40 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали даної справи, доводи, якими обґрунтовано заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді - П'янової Я. В., членів колегії: суддів Присяжнюк О. В., Русанової В. Б., суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для задоволення вказаної заяви, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 37 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи.
Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді - П'янової Я. В., членів колегії: суддів Присяжнюк О. В., Русанової В. Б., заявник фактично не погоджується з діями суду першої та апеляційної інстанції стосовно порядку розгляду заяви, як приватної скарги, що вбачається з відображення на титулах справи згідно «Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ» № 622 від 21.12.2018, де судом ХОАС справі № 520/33044/24 привласнено код 112000000 «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо», а Другим апеляційним адміністративним судом справі привласнено код 111000000 «Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших зборів», тоді як має бути код спеціалізації 106000000 «Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо».
Вважає, що винесення чотирьох ухвал в один день про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 є діями умисними та такими, що порушуть права позивача на справедливий суд та оскарження даних ухвал у встановлений законом 15-денний строк.
Надаючи оцінку вказаним доводам заявника, суд зазначає наступне.
Відповідно до наказу ДСА від 21.12.2018 № 622 «Про затвердження Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ» (далі - Наказ № 622) затверджено загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ.
Частиною 7 Наказу № 622 установлено, що Класифікатор та Коефіцієнти набирають чинності в наступному порядку:
1) Класифікатор - з 1 січня 2019 року;
2) Коефіцієнти - для судів, підключених до модуля автоматизованого розподілу справ та інших підсистем, використання яких є обов'язковими для його роботи, - з наступного дня після такого підключення.
Крім того, наказом ДСА від 17.12.2013 № 174 затверджено Інструкцію з діловодства в адміністративних судах України
Пунктом 11.11. вищезазначеної інструкції встановлено, що категорія справи визначається у суді першої інстанції:
для проведення автоматичного розподілу справ - відповідальним працівником апарату суду;
під час здійснення судочинства - головуючим суддею у справі.
Категорія справи може бути змінена головуючим суддею до завершення розгляду адміністративної справи.
При розгляді адміністративних справ у судах апеляційної або касаційної інстанцій категорія адміністративної справи не змінюється.
У разі надходження процесуального документа, що містить декілька вимог, суддя визначає категорію за більш істотним предметом спору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що категорія справи встановлена судом першої інстанції не може бути змінена судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи відповідальним працівником відділу судової статистики та узагальнення судової практики Другого апеляційного адміністративного суду вказаній справі привласнено код спеціалізації 111060000 «Збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших зборів (збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а не код 111000000 «Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших зборів», як зауважує позивач.
Разом із тим, визначення відповідальним працівником відділу невірного, на думку заявника, коду спеціалізації справи, не може бути підставою для відводу колегії суддів, а також у контексті аргументів позивача та відповідно до обставин справи не викликає сумнівів у неупередженості або об'єктивності суддів.
Жодного обгрунтованого посилання заявника на наявність порушень випадковості визначення складу суду та/або неправомірного включення/виключення з/до системи розподілу не зазначено.
Також посилання ОСОБА_1 на наявність умислу та на те, що колегія суддів не збирається ухвалювати справедливе рішення, є надуманими та носять характер припущень, існування наведених обставин не підтверджено жодними належними і допустимими доказами.
Решта доводів позивача, покладені в основу заяви про відвід суддів, фактично стосуються його незгоди із вирішенням судом процесуальних питань під час розгляду справи, зокрема, в частині відмови у задоволенні заявлених клопотань, які не можуть слугувати підставами для відведення суддів, як такі, що викликають сумнів у їх неупередженості, оскільки за правилами частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Тобто, обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості, необ'єктивності та заінтересованості в результаті розгляду справи колегії суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини. Стверджувальні судження позивача є бездоказовими, а наведені аргументи не відповідають критерію "об'єктивно обґрунтований".
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів П'янової Я. В., Присяжнюк О. В., Русанової В. Б. у результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді цієї справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
З огляду на вищевикладене, вимоги поданої заяви ґрунтуються на власному тлумаченні положень КАС України та особистих припущеннях заявника, які не підтверджені жодними доказами.
Враховуючи викладене, оскільки підстави для відводу заявником належним чином не обґрунтовані та не доведені останнім, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів П'янової Я. В., Присяжнюк О. В., Русанової В. Б., у справі № 520/33044/24 належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - П'янової Я. В., суддів - Присяжнюк О. В., Русанової В. Б. у справі № 520/33044/24 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Перцова Т.С.