Провадження № 22-ц/803/250/25 Справа № 202/3169/22 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
30 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі заяву про самовідвід судді Свистунової О.В по цивільній справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька
за апеляційною скаргою адвоката Петренко Ірини Феліксівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 березня 2024 року,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачі є його дітьми від різних шлюбів. Він є самотньою непрацездатною особою, пенсіонером за віком, інвалідом третьої групи. На день подання позову досяг 75 років. Єдиним його доходом є пенсія, яка складає 2948,12 грн. У зв'язку з хронічними захворюваннями потребує значних витрат на придбання ліків, обстеження, проходження курсу лікування. Всі свої кошти витрачає на придбання ліків. Крім того, за станом здоров'я потребує проведення хірургічної операції, грошових коштів на проведення якої у нього немає. Відповідачі матеріальну допомогу йому не надають, хоча є працездатними та мають можливість надавати таку допомогу. Він не був позбавлений батьківських прав відносно своїх дітей та сумлінно сплачував аліменти на їх утримання. За цих підстав просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 аліменти на його утримання в розмірі по 1/4 частини з кожного, зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і довічно.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції адвокат Петренко І.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 16 травня 2024 року, звернулась з апеляційною скаргою.
Протоколом автиматизованого розподілу справи від 24 травня 2025 року визначено склад суду: головуючий - Гапонов А.В., судді: Никифоряк Л.П., Новікова Г.В.
Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.
29 липня 2024 року адвокат Петренко І.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала до суду заяву про відвід колегії суддів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 року заяву про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року у задоволенні заяви про відвід колегії суддів відмовлено.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року заяву про самовідвід суддів Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., Новікової Г.В. задоволено.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: головуючий суддя - ОСОБА_5 , судді: Космачевська Т.В., Халаджи О.В.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року справу призначено до розгляду.
Відповідно до розпорядження Заступника керівника апарату суду від 28 лютого 2025 року №265 справу передано на повторний автоматизовний розподіл у зв'язку з неможливістю слухання справи суддею ОСОБА_5 у зв'язку зі звільненням з посади судді у відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: головуючий суддя - Ткаченко І.Ю., судді: Пищида М.М., Свистунова О.В.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2025 року справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 30 квітня 2025 року.
Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, для забезпечення достатніх гарантій того, щоб виключити будь-який сумнів безсторонності або необ'єктивності, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, суддя Свистунова О.В. вважає за необхідне заявити самовідвід.
Відповідно до частин 1,2 ст.40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із частиною 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з, зокрема, об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (іншими словами чи не викликала поведінка судді об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача) («Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series A №255, пп. 28 та 30, «Wettstein проти Швейцарії», №33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, встановлено, що суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, в разі переконання судді в наявності обставин, які унеможливлюють винесення ним об'єктивного рішення або обґрунтовано викликають сумнів у стороннього спостерігача в його упередженості, він зобов'язаний заявити самовідвід.
Згідно до роз'яснень ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Як зазначено у Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Так, колегією суддів встановлено, що суддя Свистунова О.В. приймала участь в розгляді справи з тими ж сторонами та тим самим предметом спору у складі колегії суддів: головуючого - Єлізаренко І.А., судді: Красвітна Т.П., Свистунова О.В. та за результатами розгляду даної справи була ухвалена постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 травня 2019 року у справі №202/8016/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька залишено без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 травня 2019 року - без змін.
Оскільки суддя Свистунова О.В. брала участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції з тими ж сторонами та тим самим предметом спору, з метою запобігання виникнення в учасників справи сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості при розгляді апеляційної скарги адвоката Петренко І.Ф., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 березня 2024 року, вважає за доцільне заявити самовідвід.
Керуючись ст.ст. 33, 36-41 ЦПК України,
Заяву про самовідвід судді Свистунової Олени Вікторівни - задовольнити.
Справу передати до канцелярії Дніпровського апеляційного суду для виконання вимог, передбачених статтею 33 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини проголошені 30 квітня 2025 року.
Повний текст ухвали складено 01 травня 2025 року.
Судді: