Провадження № 22-ц/803/3911/25 Справа № 188/846/23 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
30 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з батьком
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з матір'ю
за апеляційною скаргою адвоката Зайцевої Олени Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з батьком.
В обґрунтування позову посилався на те, що він перебував з відповідачкою - ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі до 10 березня 2022 року. Від шлюбу вони мають малолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту припинення сумісного життя, приблизно з січня 2022 року, донька проживала з відповідачкою. За домовленістю з матір'ю батько забирав доньку до себе на вихідні дні, але з лютого 2022 року донька виявила бажання постійно проживати з батьком. Позивач зазначає, що донька сама не бажає повертатися жити до матері, оскільки мати самоусунулась від виховання та спілкування з дитиною, в той час коли він ніколи не перешкоджав та на сьогодні не перешкоджає спілкуванню матері з дитиною, а навпаки всіляко намагався виправдати поведінку відповідачки, щоб не завдати психологічних травм дитині, постійно спілкується з донькою навіть коли знаходиться на відстані, проводить з нею багато часу, створює всі необхідні умови для її повноцінного життя та розвитку, займається різностороннім вихованням доньки, дитина відвідує різні заклади для розвитку та відпочинку дітей. Батько постійно спілкується з донькою на різні теми, тому мають прив'язаність один до одного. На даний час він повністю матеріально утримує дитину, яка відвідує школу за місцем його проживання, забезпечена всім необхідним. Зазначав, що у нього з дитиною психологічний контакт та прив'язаність один до одного. Він в змозі забезпечити доньку всім необхідним, оскільки працює сам на себе як приватний підприємець, має житло, може в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Зазначав, що мати не цікавиться дитиною, не рахується з бажаннями дитини, отже не може дати доньці ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, оскільки працює неофіційно, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров'я дитини умов проживання. Вважає, що перебування дитини в сім'ї матері негативно вплине на її виховання і здоров'я, оскільки дитина боїться власної матері, а тому просив суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
В обґрунтування зустрічного позову посилалася на те, що від шлюбу з ОСОБА_1 , який було розірвано 10 березня 2022 року, вони мають малолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту припинення фактичних сімейних відносин з ОСОБА_1 з січня 2022 року вона залишилась проживати разом із донькою. З січня 2022 року по червень 2022 року батько ніякого інтересу до виховання та життя дитини не виявляв, жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав. На початку червня 2022 року вона влаштувалась на роботу з графіком доба через три, в результаті чого коли вона працювала цілу добу, то просила батька брати маленьку дитину до себе, поки вона на роботі. Так було до листопада 2022 року, поки вона не звільнилась з роботи, так як дитина сумувала за матір'ю і просилась більше часу перебувати з нею, в результаті чого до грудня 2022 року дитина постійно проживала з нею. В результаті того, що батько так і не почав матеріально забезпечувати дитину, в кінці грудня 2022 року вона звернулась до суду із заявою про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Після цього батько почав частіше забирати доньку до себе на більш тривалий час і почав розповідати всім оточуючим, що дитина постійно проживає з ним і не хоче повертатись до мами. При цьому дійсно, коли дитина поверталась додому від батька, в її поведінці та відношенні до матері почались явні зміни, які наводили на думку, що дитину налаштовують проти матері, так як донька почала говорити, що не хоче повертатись додому до мами, розмовляла неохоче, почала поводитись агресивно, але причину такої поведінці пояснити не могла та часто плакала. В результаті таких дій, одного дня дитину взагалі не повернули додому, пояснивши тим, що дитина хоче проживати тільки з батьком. Додому до дитини її не пускають, кожна зустріч з батьком закінчується скандалом на очах у дитини, в зв'язку з чим вона перестала приходити за місцем проживання батька, щоб не травмувати дитину, а тому просила суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1073,60 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції адвокат Зайцева О.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 29 січня 2025 року, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.56 ЦПК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Частиною 5 ст.19 СК України передбачено, що при розгляді судом таких спорів, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органами опіки та піклування є районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.
Матеріали справи містять висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Петропавлівської селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради від 26 квітня 2023 року №495, проте колегія суддів, дослідивши даний висновок, вважає його таким, що втратив актуальність через його застарілість, оскільки з моменту його складання пройшло більше двох років.
Колегія суддів вважає, що для повного та об'єктивного розгляду справи, встановлення фактичних обставин по справі та перевірки доводів апеляційної скарги виникла необхідність витребувати письмові докази у справі, а саме передбачений зазначеною нормою закону письмовий висновок щодо розв'язання даного спору.
При цьому, колегія суддів наголошує, що при складанні висновку на виконання вимог ухвали, орган, який буде його складати, повинен згідно частини 5 ст.19 СК України надати письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини і батьків, та інших документів, які стосуються справи на більш детальному та глибинному дослідженні обставин необхідних для складання наступного висновку, з конкретною рекомендацією щодо вирішення спору.
Керуючись ст.ст.84,116-118,381 ЦПК України
Витребувати від Служби у справах дітей Петропавлівської селищної ради письмовий висновок скріплений печаткою та підписом голови служби у справах дітей, щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До 02 червня 2025 року витребувані докази надати Дніпровському апеляційному суду (м. Дніпро, вул. Харківська, 13) з посиланням на цивільну справу за № 22-ц/803/3911/25, а у разі відсутності можливості подати докази, які вимагає суд, - повідомити про це суд із зазначенням причин.
За невиконання ухвали без поважних причин винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала не перешкоджає провадженню у справі і касаційному оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини проголошені 30 квітня 2025 року.
Повний текст ухвали складено 01 травня 2025 року.
Судді: