Провадження № 22-ц/803/3716/25 Справа № 185/12220/24 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Макаров М. О.
29 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Сахарові Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
У листопаді 2024 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що позивач працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 245 000.00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 120000 гривень без відрахування податків та інших обов'язкових платежів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що з врахуванням розумності та справедливості, приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства та працівника в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, а саме 60% втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди до 60 000 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08 червня 1998 року по 17 квітня 2020 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». 17 квітня 2020 року позивача звільнено з роботи. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання.
П.7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 12 жовтня 2020р., затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:
- хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН другого ступеня.
- остеоартроз у поєднанні з періартрозом колінних і ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня), двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ першого-другого ступеня).
- нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи майстром гірничим дільниці ремонтно-відновлюваних робіт під час контролю за технологічним процесом підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу внаслідок недосконалості технології, шахтних механізмів і машин. Віддаленість виробок та робочих місць в них, які підлягають обстеженню і контролю передбачає тривале пересування пішки.
Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: Вміст пилу з вмістом 8І02 кристалічного 15% в повітрі робочої зони в 22,9 раз перевищує ГДК (фактичне значення 42,6 мг/мЗ, при допустимій концентрації- 2 мг/ мЗ) по ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». Еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 4 дБА (фактичне значення 84 дБА, при допустимому- 80 дБА), по ДСН 3.3.6.037-99. Відносна вологість повітря вище допустимих параметрів на 14% (фактичне значення 89%, при допустимому - 75%) по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002. Зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м'язів рук, тулуба, ніг) становить 70192 кг/м, при допустимому до 44000 кг/м; перебування у незручній позі 26,9% часу зміни при допустимому 25% часу зміни, переміщення у просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом, протягом зміни) по горизонталі - 13,28 км, при допустимому до 8 км.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 листопада 2020 року серії 12 ААА № 062266 позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 40%, з яким: 15% -дефартрози, 20% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 18 жовтня 2024 року серії 12 ААА № 144716 позивачу повторно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яким: 20% -дефартрози, 35% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 18 жовтня 2024 року серії 12 ААД № 084216 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою від 10.09.2024р., випискою від 25.09.2024р. (копії додаються).
Відповідно до виписки від 25.09.2024р. позивач має скарги на загальну слабкість, виражену задишку при фіз. навантаженні, частий кашель з виділенням слизового харкотиння, іноді сухий приступоподібний, який посилюється вранці, періодичне утруднення дихання за типом задухи до 3-4р/тиждень, важкість та свистяче дихання у грудях, скутість у грудній клітці, підвищену втому, пітливість, постійні ниючі болі в плечових, а також в ліктьових та колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, погіршення слуху на обидва вуха, шум у вухах.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням розумності та справедливості, приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства та працівника в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, а саме 60% втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується щодо стягнення моральної шкоди у визначеному судом розмірі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 120000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що ушкодження здоров'я позивача відбулось саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням того, що підприємство щорічно виділяє фінансування на виконання заходів з охорони та безпеки праці працівників безпідставні.
При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність проводити стягнення моральної шкоди без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди відповідачем виникло з дня первинного встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати працездатності -13 листопада 2020 року.
Отже, ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду 13 листопада 2020 року - дата встановлення висновком МСЕК непрацездатності, тобто після набрання чинності нової редакції ст. 164.2.14 Податкового кодексу України, а тому вказані зміни поширюються на оподаткування сум (моральна шкода), що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди позивачеві у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання та сума моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути стягнута з відрахуванням податків на інших обов'язкових платежів.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року підлягає в цій частині зміні, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «з відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази «без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року підлягає залишенню без змін.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та зміни рішення місцевого суду в частині застосування норм Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року - змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини:“з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази “без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова