465/10602/24
2/465/401/25
Іменем України
(заочне)
01.05.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Баран О.І.,
за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ),
предмет позову: стягнення заборгованості,
У грудні 2024 року (вх.№38547/24) позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення з відповідача на свою користь боргу за борговою розпискою, що становить:
- 40 000,00 грн. суми неповерненої позики;
- 3 165,30 грн. інфляційних втрат;
- 6 281,42 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Підставою позову є порушення прав позивача невиконанням зобов'язань щодо повернення боргу.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено процесуальний строк для усунення недоліків (а.с. 36-37).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 14.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 42-44).
Клопотань про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження не надходило.
Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.
Судові засідання у справі призначалися неодноразово.
У чергове судове засідання, призначене на 01.05.2025, сторони не з'явились.
Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, підтримку позовних вимог у повному обсязі із зазначенням про відсутність заперечень проти винесення заочного рішення (а.с. 60).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими на його зареєстроване місце проживання (штрихкодові ідентифікатори ПАТ «Укрпошта» 0610233632948, 0610242564963). Однак, такі повернулися на адресу суду без вручення у зв'язку із відсутністю адресата за указаною адресою (а.с. 50-51, 58-59).
Між тим, неможливість вручення судової повістки у зв'язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Тож, відповідач допустив повторну неявку, при цьому заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, заслухавши 28.03.2025 вступне слово позивача, з'ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
4 квітня 2024 року між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики (надалі - Договір) (а.с. 11).
Відповідно до п. 1 Договору позикодавець позичає, а позичальник приймає грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн., із зобов'язанням повернути таку ж суму до 25.06.2024, включно, з таким графіком погашення:
15 000,00 грн. - до 25.04.2024;
15 000,00 грн. - до 25.05.2024;
10 000,00 грн. - до 25.06.2024.
Позика надається готівкою на руки позичальника (п. 2 Договору).
Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту отримання позикодавцем розписки на своє ім'я від позичальника (п. 3 Договору).
По настанні дати, вказаної у п. 1 Договору, позичальник зобов'язується протягом цього ж дня повернути суму позики (п. 4 Договору).
Позика повертається готівкою і підтверджується відповідною розпискою від позикодавця (п. 5 Договору).
У випадку порушення своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність визначену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 6 Договору).
У випадку прострочення виконання свого зобов'язання щодо погашення суми позики, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 5% річних та інфляційні втрати (п. 7 Договору).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розписки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт, серія НОМЕР_3 , виданий Залізничним РВЛМУУМВС України у Львівській області 18.02.2003, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 підтвердив, що взяв у ОСОБА_1 у позичку грошові кошти у розмірі 40000, із зобов'язанням повернути таку саму суму до 25.06.2024 (а.с. 12).
Факт написання розписки підтверджується її оригіналом, наданим позивачем для огляду під час розгляду справи в суді у судовому засіданні 28.03.2025 (а.с. 53-55).
27 листопада 2024 року позивач, цінним листом з описом вкладення направив відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 (штрихкодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта» 7904091879265) письмову вимогу від 26.11.2024 про необхідність повернення грошових коштів за Договором позики від 04.04.2024. Крім цього, разом із вимогою позивачем направлено відповідні розрахунки п'яти відсотків річних (на суму 1030,05 грн.), пені (на суму 5384,16 грн.), інфляційних втрат (на суму 2360,45 грн.) та попереджено про необхідність повернення грошових коштів у сумі 40000,00 грн. упродовж семи днів, з моменту отримання цієї вимоги, для уникнення стягнення інших нарахувань у судовому порядку (а.с. 13-21).
Доказів виконання зобов'язання з повернення коштів суду не надано.
Крім основного зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 165,30 грн. інфляційних втрат та 6 281,42 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, на підтвердження чого надано відповідні розрахунки за період 26.06.2024 - 27.12.2024 (а.с. 8-10).
Оцінка суду.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Згідно із ч. 2 ст.640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, то це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України.
Зі змісту зазначених вище Договору та розписки вбачається, що між сторонами виникли боргові зобов'язання за Договором позики від 04.04.2024, зобов'язання за яким щодо повернення відповідачем позивачу 40 000,00 грн. мало бути виконане до 25.06.2024.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь які докази про повернення зазначених у розписці коштів.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження № 61-33891св18).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право у встановленому порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведених правил, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У справі, що розглядається між сторонами виникли договірні правовідносини за договором позики, внаслідок порушення позичальником умов такого договору за ним утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
В свою чергу, як видно із матеріалів справи, відповідач станом на час ухвалення рішення не надав доказів погашення заборгованості у добровільному позасудовому порядку, не скористався наданим йому правом на подання відзиву та заперечень проти заявлених позовних вимог.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 40 000,00 грн. боргу за Договором позики від 04.04.2024.
Разом з тим, при вирішенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та пені суд повинен врахувати Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.
Враховуючи зазначені положення закону, нарахування позивачем інфляційних втрат та пені за період після 24.02.2022 року, який припадає на період дії воєнного стану, то указана вимога не відповідає вимогам ЦК України та задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 1211,20 грн. судового збору (а.с. 6, 32), а тому витрати по його сплаті підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок боргу за договором позики від 04.04.2024.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 01.05.2025.
Суддя: Баран О.І.