Справа № 461/8345/24
Провадження № 1-кп/461/234/25
01.05.2025 м.Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12023142360000870 від 01.11.2023 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, інваліда 3 групи, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України -
31 жовтня 2023 року, приблизно о 09 год. 40 хв., у ОСОБА_4 , який знаходився на загальному балконі третього поверху внутрішнього двору будинку АДРЕСА_2 , на побутовому ґрунті, виник словесний конфлікт із його сусідкою ОСОБА_6 . У ході даного конфлікту ОСОБА_4 , знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно, умисно, з мотивів неповаги та з метою завдання невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний намір на заподіяння тілесних ушкоджень, завдав ОСОБА_6 численні удари руками та ногами в ділянку голови, зокрема обличчя, ребер, грудної клітки, стегон, рук та спини, чим спричинив останній тілесні ушкодження.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді травми голови, струсу головного мозку, травми грудної клітки у вигляді забою грудної клітки, перелому 10-го ребра справа, а також травм обличчя, тулуба, верхніх та лівої нижньої кінцівок у вигляді синців та саден. Травма голови у вигляді струсу головного мозку відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Травма грудної клітки у вигляді перелому 10-го ребра справа відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. Синці та садна відносяться до легкого ступеня тяжкості.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що він розуміє суть обвинувачення та визнає свою вину частково. ОСОБА_4 повідомив суду, що вони з ОСОБА_6 є сусідами протягом десяти років та завжди мали дружні відносини, допоки остання не почала здавати свою квартиру в оренду. Обвинувачений пояснив, що він дійсно зранку 31 жовтня 2023 року вийшов на балкон до ОСОБА_6 , в них виник словесний конфлікт, після чого він наніс потерпілій 2-3 удари долонею по обличчю та голові, після цього ОСОБА_6 присіла, а обвинувачений наніс ще 2-3 удари. ОСОБА_4 зазначив, що в той момент як він наносив удари потерпілій, вона прикривалась руками, однак по інших частинах тіла він ударів не наносив. Також, обвинувачений пояснив, що насправді він спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження, про що щиро розкаюється.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, заперечив. Зокрема зазначив, що ОСОБА_4 причетний до нанесення ОСОБА_6 легких, а не середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Відтак, просить перекваліфікувати дії ОСОБА_4 відповідно до вчиненого ним діяння.
Прокурор в судовому засіданні вважав доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, просив визнати його винним та визначити міру покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі із реальним відбуванням такого покарання.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, його вина повністю доведена зібраними у справі доказами.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що вони з обвинуваченим ОСОБА_4 є сусідами. ОСОБА_6 розповіла, що 31 жовтня 2023 року вона перебувала на загальному балконі будинку АДРЕСА_2 , раптово на неї напав ОСОБА_4 , який почав наносити їй удари в обличчя та голову. Вона спробувала відійти назад та просила про допомогу. Далі ОСОБА_4 схопив її під руки та двічі намагався перехилити через поручні балкону, проте вона міцно трималася та викручувалась, щоб не випасти. Згодом вона впала на підлогу, а ОСОБА_4 наносив їй численні удари ногами по спині, ребрах, ногах та голові. ОСОБА_6 повідомила, що на її крик вийшла сусідка ОСОБА_9 , яка запитала в ОСОБА_4 що він робить, після чого останній відійшов від неї. Після цього вона підповзла до сусідки ОСОБА_9 , попросила зачинити двері та пояснила, що обвинувачений напав на неї. Сусідка допомогла їй повитирати кров з обличчя. ОСОБА_6 зазначила, що перебуваючи в квартирі, вона викликала поліцію та швидку медичну допомогу. Прибувши на місце події, працівники швидкої медичної допомоги її оглянули та госпіталізували до лікарні, де вона перебувала близько тижня, відчуваючи біль в оці та спині, нудоту, а також біль та шум в голові. Також ОСОБА_6 зазначила, що обвинувачений, чи будь - хто з його родини, не цікавились її станом здоров'я, не приходили до неї в лікарню, більше того ОСОБА_10 продовжує їй погрожувати.
В судовому засіданні прокурор відмовився від допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки такі не можуть з'явитися в судове засідання через хворобу та похилий вік.
Крім показів потерпілої, отриманих у судовому засіданні, обставини кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого підтверджується наступними доказами, а саме:
даними, які містяться у витязі з єдиного реєстру досудових розслідувань №12023142360000870 від 01.11.2023;
даними, які містяться у заяві ОСОБА_6 про вчинення злочину від 31.10.2023;
даними, які містяться у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №91102, виданої ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова», згідно яких ОСОБА_6 з 31.10.2023 по 06.11.2023 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом струс головного мозку, ЗЧМТ, забої, садна, підшкірні гематоми правої половини обличчя, забій грудної клітки;
даними, які містяться у висновку експерта №929 від 07.11.2023, згідно якого у ОСОБА_6 , згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого, за період перебування на лікуванні у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» а саме з 31 жовтня - 06 листопада 2023 року, було встановлено діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забої, садна, підшкірні гематоми правої половини обличчя. Забій грудної клітки». На час проведення судово-медичної експертизи у потерпілої виявлено синці на правій половині обличчя, на лівому передпліччі, в ділянці лівого ліктьового суглобу, на спині зліва, на правому плечі, в ділянці правого ліктьового суглобу, в ділянці лівого кульшового суглобу, на лівому стегні, в ділянці лівого колінного суглобу, на лівій гомілці, садно в ділянці лівого колінного суглобу. Синці, садно утворились від дії тупих предметів, при контакті з такими, могли виникнути 31 жовтня 2023 року та відносяться до легкого ступеня тяжкості. Судово-медичних даних для відповіді на питання про черговість нанесення тілесних ушкоджень немає. Для оцінки ступеня тяжкості «закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку» встановлення давності, механізму її виникнення, необхідне вивчення оригіналу медичної карти стаціонарного хворого;
даними, які містяться в ухвалі слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_13 про тимчасовий доступ до речей та документів від 22.11.2023, відповідно до якої надано тимчасовий доступ до речей та документів, які становлять лікарську таємницю, а саме до медичної карти стаціонарного хворого №91102, яка перебуває у володінні КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона», що за адресою: м. Львова, вул. Миколайчука, 9, з можливістю її вилучення;
даними, які містяться в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 08.12.2023, відповідно до яких дізнавач ОСОБА_14 вилучила у КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона», що за адресою: м.Львова, вул.Миколайчука, 9, медичну карту стаціонарного хворого №91102, на 11 (одинадцять) аркушів;
даними, які містяться в протоколі огляду предмету від 07.11.2023, відповідно до яких дізнавач ОСОБА_14 провів огляд предмету, а саме куртки синього кольору фірми Columbia, яка була надана ОСОБА_6 , у якій остання була одягнена 31.10.2023, на задній частині якої з правої сторони наявні потертості та бруд;
даними, які містяться в постанові про визнання предметів речовими доказами від 07.11.2023, згідно якої куртку синього кольору фірми Columbia визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023142360000870;
даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 097.11.2023, відповідно до яких старший дізнавач відділу дізнання Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_15 , на підставі письмової заяви ОСОБА_4 , за участю понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , за участю ОСОБА_4 , провів огляд приміщення квартири АДРЕСА_3 , яким встановлено, що вказана квартира розташована на третьому поверсі зліва від сходової клітки, двері двостворчаті дерев'яні, при вході коридор розміром близько 2*3 м, у коридорі з права знаходиться кімната розміром близько 6*3 м, в кімнаті ліворуч ближче до вікна знаходиться мебельна стінка на якій знаходиться сервер марки «Danua», чорного кольору, шириною 10*15 см та висотою 3 см, який був вилучений за згодою ОСОБА_4 ;
даними, які містяться в постанові про визнання предметів речовими доказами від 09.11.2023, згідно якої сервер марки «Dahua» модель DH-DVR 3108H, серійний номер TZA3EL33500015 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023142360000870;
даними, які містяться в ухвалі слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_13 про тимчасовий доступ до речей та документів від 15.11.2023, відповідно до якої накладено арешт на сервер марки «Dahua» модель DH-DVR 3108H, серійний номер TZA3EL33500015;
даними, які містяться у медичній карті стаціонарного хворого №91102, результатах обстеження комп'ютерної томографії №15552/26022, результатах рентгенологічного обстеження №84536, консультаційному висновку спеціаліста, протоколі обстеження від 14.11.2023, протоколі ультразвукового обстеження від 13.11.2023;
даними, які містяться в протоколі огляду предмету від 11.12.2023, відповідно до яких дізнавач ОСОБА_14 провів огляд предмету, а саме фотографій на яких зображено ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями на різних ділянках тіла;
даними, які містяться у додатковому висновку експерта №1033 від 12.12.2023, згідно якого на час проведення первинної судово-медичної експертизи ОСОБА_6 лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_18 , відповідно до «Висновку експерта» N? 929 від 07 листопада - 01 грудня 2023 року у потерпілої було виявлено 2 синці на правій половині обличчя, 5 синців на лівій руці, 3 синці на правій руці, 1 синець на спині, 6 синців і 1 садно на лівій нижній кінцівці. На період проведення первинної судово-медичної експертизи оригінал медичної карти стаціонарного хворого не був представлений. Згідно записів наданої для проведення додаткової судово-медичної експертизи медичної карти стаціонарного хворого, за період перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_6 у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова» 31 жовтня - 06 листопада 2023 року було встановлено діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забої, садна, підшкірні гематоми правої половини обличчя. Забій грудної клітки». В описовій частині медичної карти лікарем хірургом при обстеженні пацієнта було зазначено наявність болю та садна в ділянці задньої поверхні грудної клітки справа в проекції 8 ребра. Діагноз черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, з період перебування потерпілої в лікарні був підтверджений даними обстеження лікарів нейрохірургів. В подальшому ОСОБА_6 були проведені ультразвукове прицільне обстеження грудної клітки (протокол N? 11-2023 від із листопада 2023 року) і спіральна комп'ютерна томографія (протокол від 14 листопада 2023 року) під час яких було виявлено «Перелом 10-го ребра справа». Наданий для проведення додаткової судово-медичної експертизи результат СКТ обстеження ОСОБА_6 (плівка та CD-диск за 14 листопада 2023 року) вивчені лікарем рентгенологом консультантом бюро ОСОБА_19 , котра зазначила наявність неконсолідованого (незрощеного) перелому правого 10-го ребра в паравертебральній (біляхребтовій) зоні. Беручи до уваги вказане, слід вважати, що ОСОБА_6 у жовтні 2023 року отримала травму голови у вигляді струсу головного мозку, травму грудної клітки у вигляді забою грудної клітки, перелому 10-го ребра справа, а також травми обличчя, тулуба, верхніх та лівої нижньої кінцівок у вигляді синців та садна. Травма голови у вигляді струсу головного мозку відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Травма грудної клітки у вигляді перелому 10-го ребра справа відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. Синці, садно відносяться до легкого ступеня тяжкості. Всі вказані тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупого предмета, або від контакту з таким, могли виникнути від ударів кулаком, ногою, в період часу вказаний в «Постанові» та потерпілою, 31 жовтня 2023 року. Судово-медичних даних для відповіді на питання про черговість нанесення тілесних ушкоджень немає;
даними протоколу проведення слідчого експерименту від 16.02.2024, згідно якого потерпіла ОСОБА_6 , у присутності судово-медичного експерта КЗ «ЛОБСМЕ» ОСОБА_20 , двох понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , слідчого Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_23 , дільничного Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_24 , представника ОСОБА_7 та статиста ОСОБА_25 , розповіла та показала на статисті про спричинення їй тілесного ушкодження, що мало місце 31.10.2023 близько 09:40 год. на вул. Медовій, буд.7 у м.Львові;
даними фототаблиці до протоколу слідчого експерименту, на яких потерпіла ОСОБА_6 демонструє, яким чином їй було нанесено тілесні ушкодження 31.10.2023 приблизно о 09:40 год. на загальному балконі третього поверху внутрішнього двору будинку на АДРЕСА_2 ;
фотокопіями балкону третього поверху внутрішнього двору будинку на АДРЕСА_2 , де відбувалися події 31.10.2023 приблизно о 09:40 год.;
даними, які містяться у додатковому висновку експерта №305 від 25.03.2024, відповідно до якого, беручи до уваги матеріали кримінального провадження, а саме протокол допиту потерпілої, дані висновку експерта №929, дані висновку експерта № 1033, дані протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , механізм виникнення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, може відповідати показам, які вона надала під час проведення допиту та слідчого експерименту 16 лютого 2024 року. Щодо механізму утворення перелому 10-го ребра справа, згідно протоколу проведення слідчого експерименту, він міг виникнути внаслідок удару кулаком по спині справа, як продемонстровано на фото №9 до «Фототаблиці», так і від удару ногою, як продемонстровано на фото №17 до «Фототаблиці», під час проведення слідчого експерименту із нею 16 лютого 2024 року;
даними протоколу проведення слідчого експерименту від 08.08.2024, згідно якого свідок ОСОБА_26 , за участю ОСОБА_27 та двох понятих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , розповіла як 31.10.2023 зранку вона перебувала за адресою свого проживання, що знаходиться у АДРЕСА_2 , та почула крик на сходах загального користування. Відкривши двері, свідок побачила, що як сусідка із першої квартири на ім'я ОСОБА_30 знаходилася в сидячій позі на балконі, над нею перебував сусід з третьої квартири на ім'я ОСОБА_31 , який відступив від ОСОБА_32 , оскільки свідок вигукнула « ОСОБА_31 , що ти робиш». Статист продемонстрував у якій позі перебували ОСОБА_30 та ОСОБА_31 . Окрім того, ОСОБА_26 продемонструвала як вона викликала медичну допомогу оскільки обличчя та руки ОСОБА_32 були в крові.
Окрім того, в судовому засіданні оглянуто відеозаписи проведених слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_6 та ОСОБА_26 , а також відеозаписи, долучені до матеріалів справи потерпілою, де обвинувачений ОСОБА_4 їй погрожує.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.
Суд приймає до уваги показання потерпілої ОСОБА_6 , оскільки її покази відповідають доказам, зібраним та дослідженим у судовому засіданні.
Суд критично ставиться до показань обвинуваченого в тій частині, що він завдавав потерпілій лише легких тілесних ушкоджень, розцінює їх як бажання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вони не логічні, спростовуються наведеними вище показаннями потерпілої, даними висновків експертів та протоколів проведення слідчих експериментів, які не викликають сумнівів в об'єктивності, узгоджуються між собою та спростовують доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів, з урахуванням індивідуалізації покарання, у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України.
При визначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є нетяжким умисним злочином проти життя та здоров'я, дані про особу обвинуваченого, який є неодруженим, утриманців не має, не працевлаштований, є особою з інвалідністю третьої групи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, який раніше не судимий, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому не залишається поза увагою суду і те, що ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження жінці, яка за своєю фізіологією є слабшою від нього, при цьому маючи явну перевагу у силі наносив удари у життєво важливу частину тіла, а саме по обличчю, та зупинився їх наносити лише тоді коли його дії побачила інша особа, про що зазначила потерпіла та зафіксовано у протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_26 .
Також, судом не залишається поза увагою наявна в матеріалах справи характеристика від мешканців будинку де проживає ОСОБА_4 , яка за своїм змістом є вкрай негативною та встановлює спосіб життя останнього як асоціальний, висвітлює його як надмірно конфліктним та невихованим чоловіком, який систематично погрожує сусідам та провокує конфлікти, до оточуючих його осіб ставиться зневажливо, що у своїй сукупності свідчить про наявність у обвинуваченого антисоціальної поведінки, яка може у подальшому привести до негативних наслідків для оточення.
Разом з тим, судом акцентується увага і на тому, що після скоєного протиправного діяння по відношенню до потерпілої, спричинивши їй фізичні ушкодження, у останнього не виникло відчуття провини перед жінкою та суспільством, і ОСОБА_4 до останнього не розкаявся у вчиненому та належним чином не вибачився перед потерпілою, не вжив жодних заходів для відшкодування шкоди, завданої злочином, а навпаки продовжує їй погрожувати, що підтверджується відповідним відеозаписом.
З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, який хоч винуватість у вчиненому злочині визнав частково, втім щиро не розкаявся, за відсутності обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.122 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, з його реальним відбуванням, оскільки таке покарання буде відповідати безпосередній його меті, та буде необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, при цьому суд визнає неможливим застосування положення ст.75 КК України та призначення покарання з іспитовим строком, оскільки у даному випадку призначення покарання без ізоляції від суспільства буде недостатнім.
Окрім того, 21.10.2024 ОСОБА_6 подала до суду цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 400 000 грн., майнову шкоду у формі грошових збитків (недоотриманий дохід), які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, у розмірі 772 812 грн., майнові збитки за лікування, реабілітацію та супутні витрати у розмірі 9 096,04 грн., майнову шкоду у формі витрат за транспортні послуги у розмірі 7 359,70 грн. та витрати за переклад документів для надання таких до суду в розмірі 2 500 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що протиправними діями ОСОБА_4 їй спричинено тілесні ушкодження, внаслідок чого вона й досі перебуває в шоковому стані, зазнала значних моральних переживань та страждань, змушена відновлюватись та лікуватись, перестала нормально спати та втратила роботу. Окрім того, ОСОБА_4 і надалі демонструє байдужість та неповагу до вчиненого правопорушення, здійснює погрози фізичної розправи та не відшкодував матеріальних витрат, понесених на лікування завданих тілесних ушкоджень. Просить позов задоволити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 подав заперечення щодо цивільного позову ОСОБА_6 у якому зазначив, що заявлений до відшкодування розмір завданої моральної шкоди не відповідає обсягу та глибині страждань потерпілої від вчиненого щодо неї кримінального правопорушення. Також, захисник повідомив, що цивільний позов не містить належних доказів недотримання ОСОБА_6 доходу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. Просить відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушення, то суд переходить до розгляду питання щодо поданого цивільного позову.
Згідно ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної і моральної шкоди від злочину вправі при провадженні у кримінальній справі пред'явити позов до обвинуваченого.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ст.328 КПК України суд, постановляючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 після нанесення їй тілесних ушкоджень перебувала на лікуванні, а згодом на реабілітації, витрачала грошові кошти на лікарські засоби та медичні послуги, які становлять 9096,04 грн., що підтверджується рекомендаціями лікаря, виписками з історії хвороби та фіскальними чеками за оплату наданих послуг.
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_6 після нанесення їй тілесних ушкоджень була змушена користуватися таксі та громадським транспортом для відвідування лікарень, правоохоронних органів та інших установ, оплачувала вказані послуги, розмір яких становить 7359,70 грн., що підтверджується відповідними посадковими квитками та рахунками.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_6 зверталася до ФОП ОСОБА_33 щодо перекладу трудового договору для подачі такого до суду, вартість якого становила 2500 грн., що підтверджується рахунком №08/10 від 16.10.2024 та платіжною інструкцією №0.0.3952635556.1.
Відтак, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування майнових збитків за лікування, реабілітацію та супутні витрати у розмірі 9 096,04 грн., майнових витрат за транспортні послуги в розмірі 7 359,70 грн. та витрати за переклад документів в розмірі 2 500 грн. необхідно задоволити, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи належні та допустимі докази понесених таких витрат.
Щодо вимоги ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди у формі грошових збитків (недоотриманий дохід), які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, у розмірі 772 812 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2023 між Anatbeat Ltd та ОСОБА_6 укладено трудовий договір, згідно якого остання повинна розпочати роботу на посаді адміністратора 08.11.2023. Згідно умов контракту, заробітна плата ОСОБА_6 повинна була становити одна тисяча двісті фунтів стерлінгів на місяць.
Позивач стверджує, що вона не змогла та не може виконувати робочі обов'язки згідно умов контракту, внаслідок нападу.
Однак, суд зазначає, що ОСОБА_6 до матеріалів справи не долучено жодних належним та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у нею протипоказань до роботи адміністратора за станом здоров'я.
Крім того, згідно п.п.24-26 трудового договору визначено наступне: якщо працівниця не може виконувати свої обов'язки внаслідок хвороби або травми, вона повідомляє роботодавця через свого безпосереднього керівника про причину своєї відсутності не пізніше ніж о 9 годині ранку першого дня відсутності або як тільки це стане об'єктивно можливим. В разі відсутності понад сім днів поспіль, включаючи неробочі дні, працівниця отримає та надасть роботодавцю довідку від свого лікаря, що підтверджує наявність відповідної хвороби чи травми; під час такої відсутності роботодавець не виплачуватиме працівниці будь-яку суму, що перевищує мінімальні законні лікарняні, визначені в Законі про внески та виплати соціального страхування 1992 року та будь-якому наступному законодавстві; будь-які встановлені законом лікарняні розраховуватимуться на основі звичайних робочих днів працівниці, тобто з понеділка по п'ятницю.
Відтак, на позивача розповсюджуються вимоги Закону про внески та виплати соціального страхування 1992 року, в тому числі, і на випадок тимчасової непрацездатності.
Також, позивачем не надано доказів розірвання укладеного з Anatbeat Ltd трудового договору, що може свідчити про дійсність його умов.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в частині стягнення з ОСОБА_4 недоотриманого доходу в розмірі 772 812 грн.
Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 400000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у її душевних стражданнях через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті.
При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
При визначенні суми моральної шкоди суд керується постановою ВП ВС від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц, у якій було висловлено правову позицію, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності і справедливості, враховує моральні страждання потерпілої, що мали місце через заподіяні їй тілесні ушкодження, враховуючи обґрунтування, які викладені у цивільному позові та їх доповнення під час судового розгляду, перенесені потерпілою негативні наслідки, що настали у зв'язку із її лікуванням та порушенням звичного життя.
Відтак, виходячи з вимог розумності і справедливості, враховуючи характер вчиненого злочину, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_6 , суд вважає, що позов слід задоволити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 користь потерпілої ОСОБА_6 100000 гривень моральної шкоди, оскільки такий розмір шкоди, на думку суду, відповідатиме засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості.
В іншій частині цивільного позову суд вважає за необхідне відмовити.
Матеріальні збитки, витрати на залучення експерта у справі відсутні.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.12, 122 КК України, ст.ст.23, 1167, 1177 ЦК України, ст.95, 101, 107,127-129, 328, 368, 370, 374, 376, 392-393, 615 КПК України , суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.
Застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до набрання вироком законної сили, та взяти його під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 01.05.2025.
Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:
куртку синього кольору фірми Columbia - залишити у власності потерпілої ОСОБА_6 ;
сервер марки «Dahua» модель DH-DVR 3108H, серійний номер TZA3EL33500015 - повернути ОСОБА_4 ;
диски DVD-R - залишити в матеріалах справи №461/8345/24.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду, понесену позивачем на лікування, реабілітацію та супутні витрати у розмірі 9 096,04 грн., матеріальну шкоду, понесену позивачем на транспортні послуги у розмірі 7 359,70 грн. та витрати за переклад документів в розмірі 2 500 грн., загальною сумою 18955 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 74 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.
В решті вимог цивільного позову - відмовити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1