Справа № 307/683/23
Провадження № 2/307/152/23
01 травня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ком'яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Бобрушко Віталія Івановича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини.
Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслав заяву про відвід головуючого судді Бобрушко В.І. на підставі п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України, а саме те, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), за наявності інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Позивач звертає увагу на те, що дана заява про відвід судді по своїй суті не є незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді і не може так тлумачитися, оскільки навіть за своїм змістом не висловлює незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді. Вказує на те, що в останньому судовому засіданні, а саме 17 квітня 2025 року безпосередньо позивач ОСОБА_1 , під час розгляду справи в Тячівському районному суді Закарпатської області зіткнувся з обставинами, які він вважає стали підставою для відводу головуючого у справі Бобрушко В.І.. Зазначає, що до початку підготовчого судового засідання у даній справі, а саме 26 лютого 2024 року позивачем ОСОБА_1 поштою до суду було надіслано для розгляду клопотання про оголошення висновку експерта в судовому засіданні та заяву про долучення доказу, в яких він просив суд долучити до матеріалів цієї справи та оголосити в судовому засіданні висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Йосипенко А.Ю. від 13 лютого 2024 року №СЕ-19/111-23/60664-ПС. Вказане клопотання та заява були отримані судом 04 березня 2024 року та зареєстровані канцелярією суду за №3117/24-Вх, що підтверджується інформацією в «Електронному суді». У вказаному висновку експерта зазначено, що при повернені дитини матері існує реальна небезпека для життя та здоров'я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, при проведенні судової психологічної експертизи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цивільних справах №307/683/23 та №303/5830/22 головний судовий експерт відділу мистецтвознавчих, психологічних досліджень та досліджень об'єктів інтелектуальної власності лабораторії досліджень у сфері інформаційних технологій Київського науково-дослідного експертнокриміналістичного центру МВС України Йосипенко А.Ю., яка має вищу педагогічну кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової психологічної експертизи за експертною спеціальністю 14.1. «Психологічні дослідження» та стаж експертної роботи з 2016 року, дійшла таких висновків: Ставлення дитини ОСОБА_3 до батька ОСОБА_1 - позитивне на вербальному та емоційному рівнях. Особливості та характер стосунків дитини з батьком характеризуються надійною прив'язаністю та безпечною прихильністю. Ставлення дитини ОСОБА_3 до матері ОСОБА_2 - негативне на вербальному та емоційному рівнях. Особливості та характер стосунків дитини з матір'ю характеризується порушеною прихильністю, наявним емоційним відторгненням, відсутністю позитивного емоційного зв'язку. На момент дослідження у дитини відсутнє бажання спілкуватися зі своєю матір'ю. Соціальне оточення та середовище, в якому зараз проживає ОСОБА_3 є сприятливим для її психоемоційного стану та розвитку. У ОСОБА_4 спостерігаються ознаки психотравмування у вигляді тривоги, страху матері, нічних жахіть, емоційній нестійкості, напрузі, стриманості, лякливості, які пов'язані з агресивними діями матері, пережитими в минулому емоційними потрясіннями та відсутністю відчуття безпеки в оточенні матері, що свідчить про потребу психологічної підтримки, психологічної корекції і уникнення ситуації повторної травматизації. При цьому, дитина виявила небажання ділитися розповіддю про стосунки та покарання зі сторони матері, що ймовірно може бути проявом захисної реакції у відповідь на неприємні спогади у вигляді витіснення таких подій з пам'яті або у вигляді замовчування. ОСОБА_3 бажає проживати із батьком, що обумовлено психологічною близькістю і позитивною емоційною насиченістю у стосунках, сприятливим для розвитку дитини соціальним оточенням, створеними необхідними умовами для того, щоб дитина розвивалась, навчалась, відчувала себе у безпеці та умовами проживання. У зв'язку з відсутністю науково-обґрунтованих методик встановлення співвідношення впливу зміни місця та умов проживання, виховання та оточення на психологічний стан особистості не виявляється можливим дати відповідь на це питання. Серед наслідків примусового спілкування та зміни місця проживання також можуть бути: страх спати на самоті, страх розлуки з дорослими, емоційна нестійкість, недовіра та підозрілість, пригнічений стан, тривожність, депресія; затримка інтелектуального розвитку; агресивність, ворожість та конфліктність до оточуючих людей, регресія (повернення до форм поведінки, яка характерна для більш раннього вікового періоду - втрачаються навички охайності, смоктання пальців). Здійснювати примус до ОСОБА_3 щодо контактів з матір'ю або зміни місця проживання є недопустимим, оскільки примус містить у собі ознаки психологічного насильства. Примусове відібрання дитини від батька, який є для неї опорною фігурою та ситуація зміни місця проживання буде насиллям над її психікою і може призвести до повторного психологічного травмування ОСОБА_5 , внаслідок порушення безпечності та надійності середовища». Згідно практики ЄСПЛ (справа «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, рішення від 16.07.2015 р., де наголошується на необхідності врахування у ході розгляду судових справ, що стосуються дітей, висновків психологів), на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд при направленні справи на новий розгляд і у виконання таких вказівок суд апеляційної інстанції під час розгляду подібних справ. Окрім того, справа «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, рішення від 16.07.2015 р.), у рішенні в якій (п. 102) ЄСПЛ вказує на необхідність встановити: «чи провели національні суди ретельне вивчення родинної ситуації у повному обсязі, а також всю низку чинників - зокрема, фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру - та дали обґрунтовану оцінку інтересам кожної особи, пам'ятаючи передусім про інтереси дитини». Більше того, надаючи особливе значення висновкам психологів, ЄСПЛ одночасно наголошує, що раптове примусове відібрання дитини є шкідливим для дитини без підготовчих заходів, зокрема, у справа N.T.S. та інші проти Грузії (заява № 71776/12, рішення від 02.02.2016 р.) у рішенні (п. 83) ЄСПЛ констатує: «Суд надає особливого значення повідомленням різних психологів, які протягом усього розгляду посилалися на потенційну небезпеку для психологічного здоров'я хлопчиків в разі їх примусового повернення до G.B. (див. пункти 14?15 і 29 вище). В таких обставинах розпорядження про таку радикальну міру без урахування належного переходу і підготовчих заходів, спрямованих на надання допомоги хлопчикам і їх відчуженому батькові у відновленні їхніх стосунків, мабуть, суперечить їх найкращим інтересам (див. ZJ, процитоване вище, §§ 99 і 103, порівняйте також з Plaza Plaza, § 86, Hokkanen, § 61, і M. and M. § 186, все процитовані вище». Незважаючи на те, що клопотання про оголошення висновку експерта в судовому засіданні від 26 лютого 2024 року та заяву про долучення доказу (висновку експерта) від 26 лютого 2024 року було отримано та передано на розгляд головуючого судді Бобрушко В.І. 04 березня 2024 року, тобто, більше року тому назад, однак вказане клопотання та заява не були розглянуті суддею під час підготовчого провадження у цій справі. Лише більше ніж через рік, а саме: 17 квітня 2025 року суддя Бобрушко В.І. безпідставно та без будь якого обґрунтування незаконно ухвалив відмовити в задоволенні мого клопотання про поновлення пропущеного строку для подання письмового доказу: копії висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Йосипенко А.Ю. від 13 лютого 2024 року №СЕ-19/111-23/60664-ПС та залишив мою заяву про долучення вказаного доказу без розгляду. При цьому, клопотання від 26 лютого 2024 року про оголошення зазначеного висновку експерта до цього часу неправомірно так і не було розглянуто суддею Бобрушко В.І. незважаючи на те, що вказане клопотання було передано на розгляд судді Бобрушко В.І. вже більше року тому назад. Поряд з цим, звертаю Вашу увагу, що 13 листопада 2023 року суддя Ніточко В.В., який спочатку розглядав цю справу, при схожих обставинах своєю протокольною ухвалою в підготовчому судовому засіданні задовольнив подібні клопотання про оголошення в судовому засіданні висновку експерта та заяву про долучення доказів, а саме: копію висновку експерта Київського науково-дослідного експертнокриміналістичного центру МВС України Козлової А.Г. та Волошиної О.В. від 26 жовтня 2023 року №СЕ-19-23/46559-ПС та копію постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2019 року у справі №308/13130/19 про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), які були поданні стороною позивача під час підготовчого провадження у цій справі. Отже, вказані вище обставини свідчать, що порушуючи принцип рівності та змагальності сторін у судовому процесі, надаючи перевагу одній із сторін, тим самим створюючи стійке враження прихильності судді до відповідачки ОСОБА_2 , за однакових правових підстав у доведенні кожною стороною своєї обґрунтованості, мотивації і позиції, головуючий суддя Бобрушко В.І. відмовив у долученні доказу (висновку експерта) до матеріалів справи та не розглянув клопотання про оголошення в судовому засіданні зазначеного висновку експерта. Звертає увагу суду на те, що тим самим, суддя поставив в нерівні умови сторони, коли надважливий доказ позивача відхилений та не долучено до справи та оголошено в судовому засіданні, адже таким чином суддя надав перевагу одній стороні у можливості довести свої мотиви правової позиції, а іншу сторону - позбавив можливості не тільки довести та мотивувати свою правову позицію, а й створив такі умови, щоб питання, які підлягали з'ясуванню та перевірці доказами не могли бути реалізовані стороною позивача, чим нанесено шкоду процесуальному положенню даної сторони. У зв'язку з викладеним, вважаю, що у судді фактично уже склалася думка щодо рішення у цій справі, що підтверджується фактичними діями судді, які зводяться до формалізму судового процесу та виражають прихильність судді до матері - відповідачки ОСОБА_2 . Також, суддею Бобрушко В.І. жодним чином не було мотивовано таку відмову в долученні вказаного доказу з посиланням на відповідні норми ЦПК України. Щодо цього неналежного мотивування суддею Бобрушко В.І. вчинюваного у останньому судовому засіданні, то слід також зазначити, що Верховний Суд приймав рішення про задоволення відводу/самовідводу судді за обставин відсутності належного мотивування процесуальних рішень. Так, Верховний Суд (ухвала Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі №201/473/17) прийшов до висновку щодо наявності об'єктивного критерію у неупередженості та об'єктивності суддів, у випадку коли відмовляючи у задоволенні заяви судді не навели мотивів прийняття такого рішення. На думку позивача , в цій справі зі сторони головуючого судді Бобрушко В.І. не досягається неупередженість, яка повинна бути очевидною в межах справи, на противагу цьому, вважаю у такій поведінці судді та вбачає упередженість до позивача та порушення загальних засад судочинства і не вірить у справедливий та об'єктивний розгляд цим складом суду даного спору. Вищенаведені невмотивовані жодним чином дії судді Бобрушко В.І. у останньому судовому засіданні не містять наведення мотивів такої поведінки судді, не узгоджуються із нормами ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що на думку сторони позивача, було здійснено суддею з метою незаконно відмовити в доступі до правосуддя і це здійснювалося з істотним порушення суддею Бобрушко В.І. норм процесуального права, що також призвело до порушення засад змагальності сторін та свободи в наданні зокрема суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, вищевказана така фактична поведінка судді Бобрушко В.І. у останньому судовому засіданні дає підстави вважати про необ'єктивність суду та відповідно викликає сумнів в неупередженості судді по відношенню до ОСОБА_1., при вирішенні даного спору в суді, у зв'язку з чим позивач заявив даний відвід, адже за іншого рішення, яке мабуть навіть уже ухвалене суддею і його резолютивна частина зводитиметься до відмови у задоволенні його позову.
Просить суд розглянути заяву про відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., та в результаті ухвалити відповідне судове рішення, яким задовольнити заяву, здійснивши відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І. з передачею справи на автоматичний розподіл для визначення іншого складу суду для розгляду спору у справі №307/683/23.
Питання про відвід вирішено без повідомлення учасників справи на підставі ч.8 ст.40 ЦПК України.
На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши заяву про відвід, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Підстави для відводу передбачені ст. 36, 37 ЦПК України.
Згідно ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами , а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у тому числі подібних (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
Законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді, разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді від розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Будь-яких посилань на наявність суб'єктивного критерію, тобто вчинення суддею Бобрушко В.І. дій, які б свідчили про прояви упередженості чи небезсторонності, заявником не зазначено. Доводи заяви зводяться до не згоди з процесуальним рішенням судді.
Разом із тим, процесуальні дії суду (судді) та судові рішення підлягають оскарженню в передбаченому процесуальним законодавством порядку. Наявність у осіб, які приймають участь у справі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи чинному законодавству України не можуть бути підставою для відводу судді, і всі заперечення можуть бути викладені в апеляційній скарзі у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням у справі.
У заяві про відвід головуючого судді не наведено жодних фактів особистої упередженості судді чи фактів, які можуть ставити під сумнів його безсторонність, а твердження про упередженість судді є надуманими та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Самоусунення від здійснення правосуддя суперечить основоположним принципам судочинства.
Таким чином, обставини, які зазначені в заяві про відвід судді Бобрушко В.І., не можуть розцінюватись як підстава для відводу, оскільки вони не містять обґрунтувань, які б вказували на пряму чи побічну заінтересованість у результаті розгляду справи, упередженість або необ'єктивність судді при розгляді справи, а тому заявлений відвід є необґрунтованим.
Керуючись ст. 33, 36, 37, 39, 40 ЦПК України, суддя
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Бобрушко Віталія Івановича у цивільній справі №307/683/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини, - визнати необґрунтованою.
Заяву про відвід головуючого судді Бобрушко Віталія Івановича у цивільній справі №307/683/23 передати на вирішення іншому судді в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий В.І.Бобрушко