Провадження № 22-ц/803/4693/25 Справа № 179/835/24 Суддя у 1-й інстанції - Чорна А. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року у справі за позовом Новомосковської окружної прокуратури, яка подана в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності та оренди, повернення земельної ділянки,-
У травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності та оренди, повернення земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-541/15-21-СГ від 11.01.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, загальною площею 36,7658 га, в тому числі пасовища площею 36,7658 га, (кадастровий номер 1222383000:01:001:1695) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, розташовану на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.
24.02.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56882877 від 02.03.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га, (номер запису про право власності 40796940) та право оренди цієї ж земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 40797798).
Підставою для здійснення даної реєстрації зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-541/15-21-СГ від 11.01.2021 та договір оренди земельної ділянки № 39/57-21-ДО від 29.01.2021, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі голови комісії з ліквідації - начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Свердліна Дмитра Валерійовича, з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої.
Відповідно до предмету укладеного договору в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, загальною площею 36,7658 га, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
При цьому встановлено, що земельна ділянка, площею 36,7658 га, кадастровий номер 1222383000:01:001:1695, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», створеного на підставі Указу Президента України від 09 грудня 1998 року № 1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам'ятками, тобто є земельною ділянкою природно-заповідного призначення та не може використовуватися для товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до інформації Міндовкілля від 04.06.2021 № 25/7-11/11707-21 зміна меж вказаного заказника у встановленому порядку не відбувалась.
Враховуючи, що земельна ділянка природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га, розташована в межах об'єктів та територій ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», вона відноситься до земель державної власності, право розпорядження якою належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації.
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України не мало повноважень щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної власності.
Отже, недодержання встановленого чинним законодавством особливого режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду неуповноваженим органом, зміна її цільового призначення для цілей, які суперечать встановленим видам використання, що може призвести до порушення цілісності екомережі держави в цілому та загибелі рідкісних видів рослин, комах, тощо, в межах земельної ділянки природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га, порушує права та інтереси її власника - держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації на законне володіння належною їй земельною ділянкою та забезпечення збереження екомережі та природних ресурсів на ній.
Спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський» та належала до нього впродовж десятків років до виникнення спірних правовідносин, тобто відносилася до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення протягом тривалого часу.
Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак розташування спірної земельної ділянки впродовж десятків років в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка має ознаки земель природно-заповідного призначення, а тому відбулося заволодіння земельною ділянкою державної власності природо-заповідного фонду з порушенням вимог земельного законодавства України, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачів під час видання наказу та укладення договору оренду з подальшою його державною реєстрацією.
Посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в області фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки всупереч вимогам ст. 20 Земельного Кодексу України.
Враховуючи наведене, керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Дніпропетровської обласної державної адміністрації просить суд:
- усунути перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-541/15-21-СГ від 11.01.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду»;
- усунути перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. № 56882877 від 02.03.2021 (номер запису про право 40796940);
- усунути перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за ОСОБА_1 , на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. № 56882877 від 02.03.2021 (номер запису про право 40797798);
- усунути перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного користування ОСОБА_1 .
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року позовні вимоги керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі - Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності та оренди, повернення земельної ділянки - задоволено.
Усунуто перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-541/15-21-СГ від 11.01.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».
Усунуто перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. № 56882877 від 02.03.2021 (номер запису про право 40796940).
Усунуто перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. № 56882877 від 02.03.2021 (номер запису про право 40797798).
Усунути перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного користування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄРДПОУ 39835428) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір в розмірі 4 844 грн. 80 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір в розмірі 4 844 грн. 80 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га розташована у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», який оголошено Указом Президента України від 09.12.1998 № 1341/98 (а. с. 70-105, 111-112).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-541/15-21-СГ від 11.01.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, загальною площею 36,7658 га, в тому числі пасовища площею 36,7658 га (кадастровий номер 1222383000:01:001:1695) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, розташовану на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а. с. 117 звор. стор.).
29.01.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (а.с. 64 звор. стор. - 67)
Згідно п. 2.1 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 36,7658 га, з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, розташовану на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.
24.02.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56882877 від 02.03.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером 1222383000:01:001:1695, площею 36,7658 га (номер запису про право власності 40796940) та право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 40797798) (а. с. 63-64).
В 1999 році розроблено положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Приорільський» (ас. 106 - 109)
Режим території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський» визначений у п. 3.1 Положення. Так, на території заказника обмежується або забороняється будь - яка діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, а саме: будь - яке будівництво; меліоративні та будь - які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказника, розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, будь - яке порушення ґрунтового покриву і рельєфу; будь - яке порушення природного стану водойм; знищення та пошкодження дерев, чагарників і трав'янистої рослинності; розорювання земель; господарська діяльність, в тому числі прогін худоби в межах 100- метрової прибережної зони р. Оріль, і в межах 50-метрової прибережної зони внутрішньо заплавних озер, тимчасових водойм, боліт; випасання худоби на силових степових цілинках і на усіх ділянках деревно - чагарникової рослинності; випалювання сухої рослинності, збір рідкісних, декоративних і лікарських рослин, проїзд всіх видів транспорту, окрім службового транспорту державних природоохоронних та інспекційних служб; пересування людей за межами доріг, стежок і просік тощо.
Відповідно до п. 3.3 Положення режим території заказника враховується при розробці районних схем землевпорядкування.
Згідно листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/7-11/11316-21 від 31.05.2021 Міндовкілля не погоджувало клопотання про зміну меж Заказника (а.с. 20)
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведені та обґрунтовані, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.
Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Щодо належності позивача та повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).
Стаття 56 ЦПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18, від 13 листопада 2019 року в справі № 826/3115/17, від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19 зазначено, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною в спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною в справі певний орган.
Пунктом 2 статті 21 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV«Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Земельного кодексу (далі - ЗК) України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до статті 11 Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII«Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII) уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, розташована в межах об'єктів та територій ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», право на розпорядження якою належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації.
Отже, належним органом управління стосовно спірної земельної ділянки є Дніпропетровська обласна державна адміністрація, в інтересах якої прокурор і звернувся до суду.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 23 Закону № 1697-VII (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У пункті 37 постанови від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала цей висновок та зазначила, що під час такої перевірки поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
У постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора таких причин з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункти 43, 45 зазначеної постанови).
Такі ж висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20.
Прокурор у позовній заяві на виконання статті 56 ЦПК України, частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII обґрунтував підставу для представництва інтересів держави, зазначив, що звертався до Дніпропетровської обласної державної адміністрації листом від 26.03.2024 року за № 62-1629вих-24, в яких виклав порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду й запропонував вжити заходи реагування до усунення цих порушень і повернення відповідної землі в розпорядження держави.
Листом від 10.04.2024 року № 2-1232/0/261-24 Дніпропетровська обласна державна адміністрація у відповідь на звернення прокурора констатувала факт порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства та зазначила, що заходи претензійно-позовного характеру не здійснювалися та самостійно вживатися не будуть.
Про встановлення порушення інтересів держави щодо незаконного заволодіння земельної ділянкою природно-заповітного призначення Дніпропетровська обласна державна адміністрація обізнана щонайменше з 14.06.2021року ( вих.№ 04/46-1446вих-21)
Також у листі від 22.09.2021 року № 04/62-2951вих-21 прокуратурою повідомлено про виявлені порушення проте до цього часу, жодних заходів, в тому числі претензійно-позовних, направлення на повернення спірної земельної ділянки не вживала.
Такі дії правильно оцінені прокурором як бездіяльність.
Вказані обставини підтверджують підстави для представництва інтересів держави прокурором у цій справі, а також дотримання прокурором порядку, визначеного у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, має місце неналежність здійснення захисту законних інтересів держави суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що й зумовлює участь у справі прокурора.
Крім того, суд зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки державі, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження майна держави, прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів (див.: подібні висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206 цс 21).
Щодо суті спору та способу захисту порушеного права
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).
Статтею 7 Закону № 2456-XII передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Згідно із частиною четвертою статті 83 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті ЗК України землі природно-заповідного фонду належать до особливо цінних земель.
Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів (стаття 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
У частині першій статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання (частина п'ята статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п'ята статті 122 ЗК України.
Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що землі природно-заповідного фонду не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв'язку з формуванням на цих земельних ділянках об'єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року в справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року в справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).
У постанові від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.
Позовна вимога щодо повернення земельної ділянки сформульована у позовній заяві як вимога про усунення перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення, шляхом її повернення на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного користування ОСОБА_1 .
Оскільки мета позову у цій справі спрямована на усунення перешкод державі, яка не втратила володіння земельною ділянкою природно-заповідного фонду, у користуванні та розпорядженні останньою, позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою слід розглядати як вимогу про повернення цієї земельної ділянки державі.
Верховний Суд у постанові 18 грудня 2024 року в справі № 748/29/23 зазначив, що вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб.
У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справах № 925/1006/22 та № 906/296/23, від 14 серпня 2024 року в справі № 199/5267/22, від 22 травня 2024 року в справі № 391/666/21.
У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі № 715/196/21 (провадження № 61-19819св21) зазначено, що Чернівецька обласна державна адміністрація зареєструвала право власності на земельну ділянку, якою не вправі розпоряджатися, тому суди правильно виснували, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування державної реєстрації права власності на землю.
Відповідно дост. 334 ЦК Україниправо на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Разом з тим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, постанова Великої Палати Верховного суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації органом місцевого самоврядування речових прав на зазначений об'єкт.
Відповідно до ч. 3ст.26 Закону України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цьогоЗаконута анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №734/1560/20 наголошено, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. Отже, при задоволенні негаторного позову прокурора, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року в справі № 372/1684/14-ц).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Спірна земельна ділянка природно-заповідного фонду всупереч вимогам закону була передана в оренду.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, розташована в межах об'єктів та територій ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», право на розпорядження якою належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-541/15-21-СГ від 11.01.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, загальною площею 36,7658 га, в тому числі пасовища площею 36,7658 га (кадастровий номер 1222383000:01:001:1695) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, розташовану на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області .
Земельну ділянку фактично виведено із земель природно-заповідного фонду, які в силу вимог закону є особливо цінними землями, без погодження уповноваженими на те органами.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновків, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою та про незаконність фактичної зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, неможливість відведення ОСОБА_1 земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення в оренду для сінокосіння та випасання худоби.
ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєструвала право власності на земельну ділянку, якою не вправі розпоряджатися, тому відновити становище, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування державної реєстрації права власності на землю.
Колегія суддів зазначає, що укладення договору оренди землі 29.01.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 не створило для дійсного власника Земельної ділянки жодних правових наслідків. При цьому сам Договір, на відміну від внесених до Реєстру на його підставі Записів, не створює для позивача перешкоди в розпорядженні Земельною ділянкою, а тому визнання його недійсним не призведе до відновлення порушених прав власника.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Реєстру незаконно внесено запис про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки проведену за ОСОБА_1 , з якою власник не перебував у зобов'язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред'явлення вимоги про скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки.
У цій справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду, тому заявлені прокурором позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки проведену за ОСОБА_1 , повернення на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного користування ОСОБА_1 є належним і ефективним способом захисту порушених прав.
Колегія суддів враховує, що контроль за використанням земельної ділянки на території об'єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для держави і суспільства загалом.
Суд встановив, що ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Приорільський» став об'єктом природно-заповідного фонду задовго до виникнення спірних правовідносин, режим території зазначеного заказника і встановлені обмеження унеможливлюють використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням - сільськогосподарським (для випасання худоби і сінокосіння).
Повернення земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
З огляду на вказане у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_1 земельною ділянкою для сінокосіння та випасання худоби на території об'єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами. Така мета переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні контролю за цією ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117)).
З огляду на вказане у втручанні держави у право мирного володіння спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.
У справі суспільний інтерес у поверненні земельної ділянки державі в особі Дніпропетровської ОДА спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на цю земельну ділянку, яка належить до земель природно-заповідного фонду, у недопущенні забороненої законом діяльності на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський».
Контроль за використанням земельних ділянок природно-заповідного фонду є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади зокрема. Загальний інтерес у контролі за використанням спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації, безумовно, переважає приватний інтерес однієї особи у збереженні права власності цієї ділянки, отриманої з метою, що прямо суперечить закону.
Відтак, відповідач міг і повинен був розуміти, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду і її отримання у власність та передання в оренду як землю сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Прокурор пред'явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-541/15-21-СГ від 11.01.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», відповідачем визначив, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області).
Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору, про що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19.
Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16).
Отже, суд першої інстанції не врахував висновків в наведених постановах Верховного Суду та задовольнив вимогу прокурора, заявлену державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області), тому в її задоволенні необхідно відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь позивача судового збору, зменшивши його з 4 844,80 до 2 422,4 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь апелянта слід стягнути судовий збір у розмірі 2 906,88 грн.
Роз'яснити апелянту його право на звернення до суду про повернення надмірно сплачену ним суму судового збору, оскільки апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд».
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-541/15-21-СГ від 11.01.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» слід скасувати, у задоволенні цих вимог відмовити.
Рішення суду в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірну землю проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки проведену за ОСОБА_1 , повернення земельної ділянки на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного користування ОСОБА_1 слід залишити без змін.
Рішення суду змінити в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь позивача судового збору, зменшивши його з 4 844,80 до 2 422,4 грн.
В решті рішення суду, в оскаржуваній частині, залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року в частині позовних вимог про усунення перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-541/15-21-СГ від 11.01.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» - скасувати, у задоволенні цих вимог відмовити.
Це ж рішення суду у частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору - змінити , зменшивши його з 4 844,80 до 2 422,4 грн.
В решті рішення суду, в оскаржуваній частині, залишити без змін.
Стягнути з Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області на користь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “30» квітня 2025 року.
Повний текст постанови складено “01» травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: