Провадження № 11-кп/803/1492/25 Справа № 173/3514/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого
в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041430000530 від 04.11.2023 року, №12023041430000596 від 09.12.2023 року, № 12024046430000035 від 09.03.2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 02 квітня 2018 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки;
- 17 січня 2019 року Рівненськім міським судом за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано не відбутий строк за вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2018 року, до відбуття 4 роки 1 місяць позбавлення волі;
- 19 листопада 2019 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 3-х років позбавлення волі, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до відбуття 4 роки 1 місяць позбавлення волі; звільнений 07.11.2022 року після відбуття строку покарання;
- 09 грудня 2024 року Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.4 ст.186 КК України до 7 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ст. 395 КК України,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 184, 395 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі;
- за ст. 395 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю вчиненних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, поглинуто призначене данним вироком покарання покаранням за вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року та остаточно призначено ОСОБА_7 до відбуття покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 вирішено не обирати.
Строк відбування покарання вирішено рахувати з часу затримання ОСОБА_7 з 18 червня 2024 року.
Зараховано у строк призначеного ОСОБА_7 покарання термін попереднього ув'язнення по день набрання вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану; таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного із проникненням у інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану; таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного із проникненням у сховище, вчиненого в умовах воєнного стану, та у порушенні правил адміністративного нагляду, а саме, самовільного залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, вчинених за наступних обставин.
ОСОБА_7 , будучи обізнаним про те, що з 24 лютого 2022 року в Україні на підставі Указу президента України № 64/2022 введено та діє воєнний стан на всій території України, близько 04.00 год. 04 листопада 2023 року, перебуваючи на АДРЕСА_2 , побачив неогороджене домоволодіння АДРЕСА_3 , розташоване на вказаній вище вулиці, яке належить ОСОБА_9 , та на території якого розташований нежилий будинок. Визначив вказаний будинок об'єктом свого злочинного посягання, у результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу пройшов на неогороджену територію вказаного домоволодіння, де підійшов до вхідних дверей будинку, які визначив предметом скоєння злочину, після чого, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливим мотивом, за допомогою металевого лому, який він приніс із собою, та фізичної сили рук розібрав цегляну стіну будинку, після чого демонтував вказані металеві двері вартістю 5593 грн., та разом з вказаним майном покинув територію даного домоволодіння, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними діями, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 5593 грн., у цінах, діючих на момент скоєння злочину.
Крім того, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про те, згідно до Указу президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан, який діє по теперішній час, близько 19.00 год. 08 грудня 2023 року, перебуваючи поряд із домоволодінням АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_10 , у результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан і тим самим проник на територію вказаного вище домоволодіння, після чого на території двору знайшов цеглину, за допомогою якої та використовуючи фізичну силу рук відбив навісний замок на металевих воротах гаража, розташованого на території вказаного домоволодіння, відчинив гаражні ворота і зайшов всередину даного приміщення. Перебуваючи всередині гаража, ОСОБА_7 побачив автомобіль марки ВАЗ 2101, д.н. НОМЕР_1 , та за допомогою фізичної сили рук підняв відкидну кришку, що прикриває мотор на автомобілі, яка була не закритою, де побачив автомобільний акумулятор марки «Varta 60» вартістю 2463,28 грн., який визначив предметом свого злочинного посягання, та руками витягнув вказаний акумулятор з даного автомобіля. Далі ОСОБА_7 на підлозі гаража побачив дренажний насос марки «Donotek» вартістю 1747,24 грн., бідон алюмінієвий ємністю 15 літрів, вартістю 1400 грн., нержавіючу каструлю ємністю 40 літрів, вартістю 1760,50 грн., які визначив предметом скоєння злочину, після чого, діючи таємно, умисно, з корисливим мотивом, повторно, разом з вказаним вище майном покинув територію гаража і двору, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 7371,02 грн. у цінах, діючих на момент скоєння злочину.
Також, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про те, що згідно до Указу президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан, який діє по теперішній час, близько 14.30 год. 02 січня 2024 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Верхівцеве Верхівцевської ТГ Кам'янського району Дніпропетровської області, розташованого по вул. Троїцькій, la у вказаному населеному пункті, побачив поблизу вуличного туалету, розташованого на території вказаного ринку, залишений без нагляду велосипед «Салют» синього кольору, належний ОСОБА_11 . В результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 визначив вказаний велосипед об'єктом свого злочинного посягання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливим мотивом, підійшов до вказаного велосипеду, та сівши на нього, поїхав у напрямку вул. Центральної м. Верхівцеве, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_11 матеріальний збиток на суму 4000 грн. у цінах, діючих на момент скоєння злочину.
Окрім цього ОСОБА_7 , будучи обізнаним про те, що згідно до Указу президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан, який діє по теперішній час, близько 22:00 год. 02 січня 2024 року, перебуваючи поряд із домоволодінням АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_12 , у результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через не зачинену на замок хвіртку пройшов на територію вказаного домоволодіння, після чого, за допомогою фізичної сили рук зняв не зачинений навісний замок з металевих воріт гаража, та відчинивши ворота зайшов і тим самим проник всередину даного приміщення. Перебуваючи всередині гаража ОСОБА_7 побачив на підлозі насосну станцію марки «WATER PUMP JY 1000» вартістю 3870 грн., яку визначив предметом скоєння злочину, після чого, діючи таємно, умисно, з корисливим мотивом, повторно, разом з вказаним вище майном покинув територію гаража і двору, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_12 матеріальний збиток на загальну суму 3870 грн. у цінах, діючих на момент скоєння злочину.
Крім цього ОСОБА_7 , будучи обізнаним про те, що згідно до Указу президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан, який діє по теперішній час, близько 09:00 год. 03 січня 2024 року, перебуваючи біля будівлі автомобільної мийки, розташованої за адресою: вул. Вокзальна, 15 в м. Верхівцеве Верхівцевської ТГ Кам'янського району Дніпропетровської області, побачив автомобіль марки «Шевроле Лачетті», д.н. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_13 , у якому були відсутні водій та пасажири. В результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 підійшов до вказаного автомобіля та руками відчинив задні праві двері автомобіля, які були не зачинені на замок, після чого побачив на задньому сидінні поліетиленовий пакет чорного кольору, в якому знаходилися датчики руху GSM Patrol 203 PET білого кольору в кількості 4-х штук, загальною вартістю 1786 грн., які визначив предметом злочинного посягання, та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, протягнув руку у салон вказаного автомобіля та забрав вказаний вище поліетиленовий пакет з датчиками руху, після чого разом з викраденим майном покинув місце злочину, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_13 матеріальний збиток на загальну суму 1786 грн. у цінах, діючих на момент скоєння злочину.
Крім того, 27 жовтня 2022 року ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області за результатами розгляду подання начальника державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» ОСОБА_7 встановлено адміністративний нагляд строком на 24 місяці із застосуванням визначених у статті 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» обмеженнями, а саме: 1) забороною виходу з будинку з 21:00 год. по 05:00 год. наступного дня без отримання письмового дозволу відділу Національної поліції; 2) забороною перебування у розважальних закладах, де алкогольні напої реалізуються на розлив; 3) забороною виїзду за межі населеного пункту, в якому мешкає без дозволу осіб, які здійснюють адміністративний нагляд; 4) реєструватись в органі поліції 1 раз на місяць.
Зі змістом ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2022 року, встановленими нею обмеженнями, ОСОБА_7 письмово ознайомлено 07 листопада 2022 року, про що складено довідку про оголошення особі, яка звільняється з місць позбавлення волі, ухвали судді про встановлення адміністративного нагляду.
Будучи належним чином ознайомленим з ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2022 року, встановленими нею обмеженнями, ОСОБА_7 , грубо порушуючи встановлені обмеження, приблизно о 07:15 год. 29 лютого 2024 року, більш точного часу під час проведення дізнання не встановлено, з метою порушення правил адміністративного нагляду, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не повідомивши поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця проживання чи перебування та не отримавши дозвіл на виїзд за межі населеного пункту, в якому мешкає, тобто без дозволу працівників відділення поліції № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, де перебував на обліку як особа, відповідно до якої здійснюється адміністративний нагляд, самовільно, без поважних на то причин, покинув місце свого проживання, а саме: АДРЕСА_2 та виїхав за межі м. Верхівцеве в м. Кам'янське Дніпропетровської області, де знаходився до 11 березня 2024 року.
В наступному, продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою порушення правил адміністративного нагляду, усвідомлюючи протиправність своїх дій, без дозволу працівників відділення поліції № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, де перебував на обліку як особа, відповідно до якої здійснюється адміністративний нагляд, самовільно, без поважних на то причин, приблизно об 11:00 год. 11 березня 2024 року, більш точного часу під час проведення дізнання не встановлено, ОСОБА_7 за допомогою транспорта здійснив переїзд з м. Кам'янське Дніпропетровської області до м. Вільногірська Дніпропетровської області, де проживав до 20 березня 2024 року, чим порушив обв'язки та обмеження піднаглядних, передбачені ст. 9, 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» та ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2022 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 лютого 2025 року.
Ухвалити свій вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч. 4 ст. 184, 395 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 162 КК України у виді 2 років обмеження волі;
- за ч.4 ст. 185 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі;
- за ст. 395 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, поглинути призначене даним вироком покарання покаранням за вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року та остаточно призначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що ОСОБА_7 здійснив крадіжку майна ОСОБА_13 03 січня 2024 року, та вартість викраденого майна в цьому випадку складає 1786 грн., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказав, що вартість викраденого майна потерпілого ОСОБА_13 недостатня для притягнення винного до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки. Разом з тим зазначив, що ч.1 ст. 162 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи. Вказав, що за встановленими обставинами ОСОБА_7 03 січня 2024 року незаконно проник до транспортного засобу - автомобілю марки «Шевроле Лачеггі», належного ОСОБА_13 . Тому, прокурор вважає, що за встановленими обставинами дії ОСОБА_7 не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене статтею 185 КК України, але підпадають під дію кримінально караного діяння, передбаченого статтею 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду провадження, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції дане кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_7 , який повністю визнав свою вину у вчиненому, та дослідженням даних про особу обвинуваченого, кваліфікувавши дії останнього за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного із проникненням у інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного із проникненням у сховище, вчиненого в умовах воєнного стану, та за ст. 395 КК України, як порушення правил адміністративного нагляду, а саме, самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна», який набув чинності 09 серпня 2024 року.
У відповідності до вказаного закону ст. 51 КУпАП викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб».
Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання апеляційного суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Повертаючись до обставин кримінального провадження, яке є предметом розгляду, необхідно зважити на таке.
Згідно зі змістом вироку ОСОБА_7 засуджений за ч.4 ст. 185 КК України за вчинення у тому числі 03 січня 2024 року таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчененого повторно, поєднаного із проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
Водночас вартість викраденого майна, що встановлена за вироком за вказаним епізодом і не оспорюється сторонами, становить 1786 грн.
Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 вчинив вказане інкриміноване йому кримінальне правопорушення 03 січня 2024 року.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 01 січня 2024 році становив 3028 гривні, у зв'язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2024 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 3028 гривні.
З урахуванням положень ст. 5 КК України, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна на час вчинення кримінального правопорушення за епізодом від 03 січня 2024 року не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ОСОБА_7 вчинив дрібну крадіжку, за що передбачено відповідальність ст. 51 КУпАП.
Між тим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки за епізодом від 03 січня 2024 року, а саме скоєння її з проникненням у автомобіль, апеляційний суд вважає, що дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України у зв'язку з таким.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України, апеляційний суд, не вдаючись до власної оцінки доказів, виходить виключно із фактичних обставин, встановлених та викладених у мотивувальній частині рішення судом першої інстанції.
Так, об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні до приміщення, що було встановлено судами у цьому провадженні, та, відповідно, не оспорюється прокурором.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Відповідно до встановлених фактичних обставин, ОСОБА_7 усвідомлював, що автомобіль, до якого він протиправно проник, перебуває у володінні іншої особи.
Водночас, у ч. 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як визначено ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України, її санкцію, а також враховуючи положення ст. 12 КК України, кваліфікація дій за цією нормою є кримінальним проступком, на відміну від ч. 4 ст. 185 КК України, що відноситься до тяжких злочинів, а тому така перекваліфікація покращує становище засудженого.
На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_13 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання в межах санкції цієї частини статті.
Так, відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Санкція ч. 1 ст. 162 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
З огляду на конкретні обставини у цьому кримінальному провадженні, дані про особу засудженого, апеляційний суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На переконання колегії суддів, саме таке покарання є справедливим і таким, що не суперечить ст. 65 КК України, відповідає основній його меті як заходу примусу, враховуючи, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимим також за злочини проти власності не міг не усвідомлювати, що проникнення до будь-якого володіння особи, право на яке гарантовано Конституцією України, є кримінально караним діянням, за яке передбачена відповідальність, визначена законом.
При цьому апеляційний суд вважає, що, навіть з урахуванням необхідності перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.4 ст. 185 КК України за одним зазначеним епізодом на ч.1 ст. 162 КК України, це не впливає на призначене ОСОБА_7 покарання як за ч.4 ст. 185 КК України, так і за ст.395 КК України, зважаючи на положення статей 50, 65 КК України, кількість епізодів вчиненого за інкриміновані діяння за ч. 4 ст. 185 КК України, а також особу обвинуваченого, який вчинив кримінальні правопорушення, які з огляду на положення ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, нетяжкого злочину, раніше судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не звертався, офіційно не працював, за місцем проживання характеризується задовільно, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, а також враховує наявність на обставини, які б обтяжували покарання - рецедив злочинів.
За наведеного, на переконання апеляційного суду, призначення покарання у виді позбавлення волі та обмеження волі, передбачені санкціями ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 162, ст. 395 КК України ОСОБА_7 , з призначенням покарання на підставі ст. 70 КК України, узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції - зміні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за епізодом від 03 січня 2024 стосовно потерпілого ОСОБА_13 із ч.4 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 162 КК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за:
- ч.1 ст. 162 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі;
- ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі;
- ст. 395 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, поглинути призначене даним вироком покарання, покаранням за вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року та остаточно призначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_7 з 18 червня 2024 року.
Зарахувати у строк призначеного ОСОБА_7 покарання термін попереднього ув'язнення по день набрання вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.12.2024 року законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4