Провадження № 22-ц/803/2999/25 Справа № 186/753/24 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
29 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»
на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 листопада 2023 року о 17 год. 17 хв., у м. Першотравенськ по вул. Захисників України, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Geely Emgrand 7 реєстраційний номер НОМЕР_1 та ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 . Учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду. Водії склали Повідомлення про ДТП, на бланку встановленого зразку - Європротокол від 30 листопада 2023 року. Внаслідок ДТП, належному ОСОБА_1 , на праві приватної власності, транспортному засобу Geely Emgrand 7, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність водія ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна», за полісом № АР6782919.
На підставі проведеного представником ПрАТ «СК «Євроінс Україна» огляду, було виконано розрахунок та запропонована до виплати сума страхового відшкодування: 22818,06 грн, з якою він не погодився та вони не досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, втім 19 січня 2024 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» була сплачена запропонована раніше сума страхового відшкодування у розмірі: 22818,06 грн.
15 січня 2024 року він звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 для виконання оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю Geely Emgrand 7, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно звіту № 301123 визначено вартість матеріальних збитків у розмірі: 58086,91 грн. 31 січня 2024 року, ним було направлено до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» Заяву про долучення ЗВІТУ № 301123, яку в результаті залишено без розгляду. Зі ЗВІТУ № 301123 вбачається, що сума недоплаченого страхового відшкодування становить 35268,85 грн.
28 лютого 2024 року він направив Претензію до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», в якій викладено порушення законодавства та нормативно-правових актів у процесі визначення вартості завданого майнового збитку моєму ТЗ в наслідок ДТП, яку залишено без задоволення.
Згідно з платіжною інструкцією 0.0.3442000167.1 - сплата за експертні послуги згідно рах. № 301123 від 17 січня 2024 року, становить: 6500 грн. Заява про виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Євроінс Україна» отримана відповідачем 16 січня 2024 року, а отже сума 3% річних за користування коштами становить 131,54 грн, сума пені на дату розрахунку 16 травня 2024 року, становить: 1271,59 грн. Окрім цього йому, як потерпілому в ДТП, доводиться докладати зусиль моральних, фізичних, інтелектуальних, витрачати свій власний час та енергію, звертатись до фахівців для отримання повного, належного йому страхового відшкодування від ПрАТ «СК «Євроінс Україна», весь цей період життя, з моменту ДТП й до сьогодні, постійно супроводжується душевними стражданнями, психологічною напругою, хвилюваннями в зв'язку з діями та бездіяльністю ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
Враховуючи зазначене, просив суд ухвалити рішення яким стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на його користь недоплачене страхове відшкодування в розмірі 35268,85 грн, витрати на оплату послуг спеціаліста в сумі 6500 грн, 3% річних за користування коштами в сумі 131,54 грн, пеню на дату розрахунку 16 травня 2024 року, яка становить 1271,59 грн, заподіяну моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 38568,85 грн, які складаються з: недоплаченого страхового відшкодування в сумі 32068,85 грн та витрат на оплату послуг спеціаліста в сумі 6500 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1082 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Євроінс Україна», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ними було оглянуто транспортний засіб позивача та визначено розмір відшкодування, який було перераховано позивачу. Сума страхового відшкодування була виплачена з відрахуванням франшизи в розмірі 3200 грн, що позивачем не заперечується. Вказують, що розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування. Зазначають, що позивач у своєму позові не зазначає, що суд має надати перевагу його Звіту, та не брати до уваги Звіт наданий ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Звертають увагу, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
07 лютого 2025 року ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказував, що ним до позовної заяви додано звіт №31253, отриманий ним від страховика, виготовлений на замовлення ТОВ «СЗУ Україна», де виконавцем зазначено СОД Мотрича С.Ю., водночас до апеляційної скарги відповідачем додано той саме звіт, але вже з іншим виконавцем - СОД Куриловичем Д.Ф., який до того ж, позбавлений права займатися оціночною діяльністю. Зазначає, що посилання на ст.1194 ЦК України є недоречним, оскільки саме страховик є відповідальною стороною за відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі відповідно до умов страхування та чинного законодавства, в межах страхового ліміту. Звертає увагу на те, що твердження страховика про припинення його зобов'язання у зв'язку з виплатою є безпідставними, оскільки зобов'язання не виконано в повному обсязі.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 54383,18 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справ.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 30 листопада 2023 року о 17:17 годині в м. Першотравенськ по вул. Захисників України сталася ДТП за участю транспортних засобів Geely Emgrand 7 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Також згідно вказаного повідомлення водій ВАЗ на впоралася з керуванням через погодні умови (ожеледиця) та скоїла ДПТ під час повороту праворуч.
З сайту МТСБУ позивачем було установлено, що цивільно-правова відповідальність водія ВАЗ (VIN-код: НОМЕР_3 ) реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ СК «Євроінс Україна» за полюсом № НОМЕР_4 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля GEELY EMGRAND 7 (VIN-код: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ), р.н. НОМЕР_1 .
Зі скріншоту з банківського застосунку вбачається, що позивачу надійшли від ПрАТ «СК«Євроінс Україна» грошові кошти у розмірі: 22818,06 грн з призначенням платежу «страхове відшкодування згідно Акту № 138799/1/2023».
Відповідно до Договору № 30/11/23 на виконання послуг з оцінки майна від 15 січня 2024 року укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , останній, як суб'єкт оціночної діяльності бере на себе зобов'язання по виконанню послуг з проведення незалежної оцінки вартості матеріальних збитків заподіяних ушкодженням колісного транспортного засобу GEELY EMGRAND 7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З акту приймання-здачі послуг з оцінки майна № 30.11.23 від 29 січня 2024 року та копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3442000167.1 від 29 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_2 , за виконання договору № 30/11/23 з оцінки майна грошові кошти в сумі 6500 грн.
Згідно звіту № 301123 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю GEELY EMGRAND 7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в дорожньо-транспортній пригоді, вартість збитків становить 61342,94 грн з ПДВ та 58086,91 грн без ПДВ.
Згідно звіту №31253 складеного 28 грудня 2023 року про оцінку розміру збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу замовником якого є ПрАТ «СК «Євроінс Україна», вартість збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу GEELY EMGRAND 7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату оцінки становить 28231,67 грн з урахуванням ПДВ та 26018,06 грн без ПДВ.
З листа ПрАТ «СК «Євроінс Україна» №157-юр від 14 лютого 2024 року вбачається, що на користь ОСОБА_1 сплачено страхове відшкодування в сумі 26018,06 грн без ПДВ за мінусом франшизи за полісом, яка складає 3200 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звіт № 301123 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю містить більш повний перелік пошкоджень автомобіля, тому суд прийшов до висновку, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля GEELY EMGRAND 7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 58086,91 без ПДВ. Таким чином, відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» повинен відшкодувати позивачу недоплачене страхове відшкодування в розмірі: 58086,91 (вартість матеріального збитку без ПДВ) - 3200 (франшиза) - 22818,06 (раніше виплачене страхове відшкодування) = 32068,85 грн та витрати оплату послуг спеціаліста в сумі 6500 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон №1961-IV.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон №1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону №1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, провадження №14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, провадження №14-95цс20).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування(пункт 9.1 статті 9 Закону №1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 28 даного Закону до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 не погодився з розміром страхового відшкодування визначеним відповідачем.
Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Тож, можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
У процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Обов'язок доведення розміру заподіяної позивачу шкоди покладається саме на нього.
Відповідач, при виплаті позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 22818,06 грн керувався звітом №31253 складеним 28 грудня 2023 року про оцінку розміру збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу замовником якого є ПрАТ «СК «Євроінс Україна», вартість збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу GEELY EMGRAND 7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату оцінки становить 28231,67 грн з урахуванням ПДВ та 26018,06 грн без ПДВ.
В свою чергу на підтвердження розміру відшкодування майнової шкоди, позивачем надано звіт № 301123 суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 згідно із яким визначено вартість матеріальних збитків у розмірі 58086,91 грн.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N42/5/2092 (далі - Методика).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині прийняття до уваги звіту наданого позивачем.
Крім того, звіт наданий позивачем до позовної заяви, виготовлений ТОВ «СЗУ Україна Консалтінг» на замовлення ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та наданий позивачу, (а.с.44) та той самий звіт, наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с.88) та до апеляційної скарги (а.с.114), містить підписи різних осіб, що свідчить про те, що у вказаний звіт відповідач може вносити зміни в яких він зацікавлений.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що саме їх звіт є більш мотивованим та обґрунтованим, ніж звіт наданий позивачем, не знайшли свого підтвердження.
Відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна», заперечуючи проти позову, не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та достатніх доказів на спростування заявлених позовних вимог.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - залишити без задоволення.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 квітня 2025 року.
Судді: