Провадження № 22-ц/803/4458/25 Справа № 177/1959/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
30 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
сторони справи:
позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» на додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2025 року, ухваленого суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 27 січня 2025 року,
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
Адвокат Яресько Тарас Віталійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення у зазначеній цивільній справі щодо розподілу витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень, які просив стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС».
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Ргу Дніпропетровської області від 27 січня 2025 року заяву адвоката Яресько Тараса Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково, стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8000,0 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції щодо стягнення судових витрат ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» звернулось з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду, в якій просить відмовити у стягненні з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 правової допомоги у розмірі 8000,0 грн та просить стягнути правову допомогу у розмірі 6000,0 грн.
При цьому, скаржник вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим на виконання, обсягом наданих послуг, ціною послуг, значенням справи для сторони, впливом рішення на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вказує, що витрати які поніс відповідач на правничу допомогу, не є безумовною підставою для їх відшкодування у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений документально, обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідач вважає, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу не відповідають складності справи, не є співмірними з витраченим адвокатом часом та надання відповідних послуг, явно не співмірні з ціною позову та невеликим рівнем складності, оскільки розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження.
Вважає, що в даній справі немає доказів сплати коштів за надання послуг адвоката по справі, та не доведено розмір понесених витрат у встановлений законом порядок.
Через незрозумілість розрахунку, вважає необґрунтованими заявлені судові витрати на правничу допомогу, які задоволенню не підлягають.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Сторона відповідача просила суд додатковим рішенням стягнути з позивача на свою користь витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення та частково задовольняючи вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, при визначенні суми відшкодування судових витрат, виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, доведеності понесених відповідачем судових витрат.
Колегія суддів погоджується з визначеним судом до стягнення розміром витрат на правничу допомогу, доводи апелянта в частині оскарження додаткового рішення вважає необґрунтованими, такими, що не заслуговують на увагу та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч.3 ст.133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно ст.141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для цілей розподілу судових витрат суд враховує:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено, що кореспондує правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2021 р. по справі №922/449/21 та від 3 жовтня 2019 р. по справі №922/445/19.
Як вбачається з матеріалів справи та з договору про надання правової допомоги № 24177 від 07.10.2024 року (а. с. 148), опису робіт згідно договору від 07.10.2024 року (а.с.151), адвокатом Яресько Тарасом Віталійовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2020 року (а. с. 152), відповідачу надано послуги в повному обсязі на суму 10000,0 грн до яких входить: ознайомлення з матеріалами справи - 1000 гривень; формування правової позиції, пошук практики ВС по аналогічним справам - 2000 гривень; усна консультація - 1000 гривень; складання відзиву на позов - 6000 гривень.
Суд першої інстанції, з огляду на наведені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, заперечень сторони позивача про зменшення судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням часткового задоволення, заявлених позовних вимог дійшов вірного висновку, що вимоги про відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу були доведені належним чином, як такі, що пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також при цьому дотримані критерії розумності їх вартості, тому підлягають частковому задоволенню.
За даних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливим і співмірним відшкодуванням витрат на правничу допомогу буде сума у розмірі 8000,0 грн.
Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення незаконного судового рішення. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржниками вимог законодавства та власного тлумачення норм матеріального та процесуального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених 375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2025 року.
Головуючий: Я.М.Бондар
Судді: В.П.Зубакова
В.О.Остапенко