Провадження № 22-ц/803/129/25 Справа № 204/4608/21 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання: Драгомерецької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №204/4608/21 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая тачка», Акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Конкорд», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державне підприємство «Сетам», Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая тачка» на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Дубіжанської Т.О., -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом, який у подальшому був уточнений, та остаточно просив витребувати у відповідача ТОВ «Чистая тачка» на користь ОСОБА_1 комплекс автомийки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності №37709567 від 6 серпня 2020 року, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію Індексний номер 53551853 від 11 серпня 2020 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кобельницьким С.І., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1788206412101, та визнати недійсним договір іпотеки №70.15.000599 від 23 листопада 2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чистая тачка», і Акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», щодо забезпечення зобов'язання на суму 50 000 гривень спірним майном до 22 листопада 2011 року, скасувати запис про іпотеку 39331567 від 23 листопада 2020 року, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію, індексний номер 55298091 від 23 листопада 2020 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренко В.Г., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1788206412101.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що він є власником нерухомого майна - комплексу автомийки за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 474,8 кв.м.: сходи літ.х, пандус літ. х5, пандус літ. Х6, споруди №3, 7, 8, 9, 18, 19, - III. Реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1410683812101. Номер реєстрації права власності 23419824. Номер об'єкта в РПВН: 11697722.
Зазначає, що 02 грудня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського округу Кухтіною В.В., на підставі висновку ФОП ОСОБА_4 щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 1410683812101 від 27.11.2017 року, було здійснено поділ (з відкриттям розділу): 1) нежитлові приміщення поз. 101-114, загальною площею 227,8 кв.м., зокрема: в комплексі автомийки літ. Х-2 на І поверсі розташовані нежитлові приміщення поз. 101-114, xl - пандус, х2 - пандус, х3 - ганок, х5 - пандус, х6 - пандус, №3, №7, №8, №9, №18, №19, ІІІ-споруди, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1433397812101. Номер запису про право власності 23854260; 2) нежитлові приміщення поз. 115, 201-208, 216, загальна площа 140кв.м. зокрема: в комплексі автомийки літ.Х-2 на І поверсі розташоване нежитлове приміщення поз.115 площею 11,3кв.м., на II поверсі розташовані нежитлові приміщення поз.201-208, 216 площею 128,7 кв.м., х4 - ганок - реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1433514012101. Номер запису про право власності 23852863: 3) нежитлові приміщення поз.209-215, загальною площею 107кв.м., зокрема: в комплексі автомийки літ.Х-2 на II поверсі розташовані нежитлові приміщення поз.209-215, х-сходи - реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1433584112101. Номер запису про право власності 23854260.
Тобто 02.12.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про нерухоме майно, комплекс автомийки за адресою: АДРЕСА_1 , поділено на три окремих об'єкта під реєстраційними номерами 1433584112101, 1433514012101, 1433397812101.
Також вказує, що у 2019 році йому (позивачу ОСОБА_1 ) стало відомо, що його колишня дружина ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року стала власницею всього вищевказаного нерухомого майна, створивши подвійну державну реєстрацію одного й того самого об'єкта нерухомості під реєстраційним номером 1788206412101. Після чого він звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року. Судом, за його (позивача) клопотанням в рамках вказаної справи було накладено арешт на спірне майно та заборону його відчуження.
Окрім цього зазначає, що 03 липня 2020 року третя особа по даній справі ОСОБА_3 придбав на торгах в інтернет-ресурсі ДП «Сетам» об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 425257), що належали на праві власності ОСОБА_2 . ОСОБА_3 було видано свідоцтво при придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
На даний час власником спірного нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , є відповідач ТОВ «Чистая тачка», оскільки третя особа за актом приймання-передачі нерухомого майна від 06 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Чистая тачка», передав дане майно відповідачу.
В подальшому між AT «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» та ТОВ «Чистая тачка» було укладено кредитний договір №50.15.000123, за яким розмір основного зобов'язання складає 50 000 грн., а строк виконання 22 листопада 2021 року, щодо спірного майна укладено іпотечний договір №70.15000599 від 23 листопада 2020 року.
25 березня 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року (цивільна справа №201/13239/18) скасовано як незаконні і ОСОБА_2 відмовлено в задоволені її позову про визнання права власності за нею на спірний комплекс автомийки. Судом касаційної інстанції дане рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Позивач акцентує увагу на тому, що на час відкриття виконавчого провадження (на виконання скасованого в подальшому рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року) і проведення електронних торгів щодо реалізації спірного майна, спірне майно перебувало під арештом та забороною на відчуження за ухвалою суду вже за його позовом, про що Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР було внесено відповідний запис під номером запису обтяження 33115306.
Отже, ОСОБА_3 під час дії арешту та заборони відчуження спірного майна, накладеного Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року, отримав свідоцтво про придбання спірного майна на підставі акту про проведенні електронні торги від 10 липня 2020 року, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., яке зареєстровано в реєстрі за №763.
22 жовтня 2021 року рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська по цивільній справі №204/5734/19, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Шмідт Надії Миколаївни про реєстрацію 18 березня 2019 року за № 46003090 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, права власності на комплекс автомийки за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1788206412101, номер об'єкта в РПВН: 11697722.
Постановою Верховного суду, рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, залишено без змін.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Витребувано у ТОВ «Чистая тачка» на користь ОСОБА_1 комплекс автомийки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності №37709567 від 06 серпня 2020 року, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію Індексний номер 53551853 від 11 серпня 2020 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кобельницьким С.І., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1788206412101.
Визнано недійсним іпотечний договір №70.15.000599 від 23 листопада 2020 року, укладений між ТОВ «Чистая тачка» і АТ «АКБ «Конкорд», щодо забезпечення зобов'язання на суму 50 000 гривень спірним майном до 22 листопада 2011 року та скасовано запис про іпотеку 39331567 від 23 листопада 2020 року, здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію, індексний номер 55298091 від 23 листопада 2020 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондаренко В.Г., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1788206412101.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ТОВ «Чистая тачка» адвокат Кошарна С.С. подала апеляційну скаргу, посилаючись на грубе порушення норм матеріального та процесуального права, невмотивованість та незаконність рішення суду першої інстанції, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції належним чином не були досліджені обставини переходу права власності від ОСОБА_1 до ТОВ «Чистая тачка» та особливості виникнення у кожної з цих осіб права власності та законного права відчужувати майно, судом першої інстанції не обґрунтовано належним чином застосування ч.1 ст.388 ЦК України до даних правовідносин, судом першої інстанції не дотримано норми ч.4 ст.82 ЦПК України про преюдиційність.
Окрім цього вказує, що відповідач є добросовісним набувачем, оскільки протоколом проведення електронних торгів №488556 підтверджено, що торги відбулися 03 липня 2020 року, переможцем торгів обрано ОСОБА_3 , який запропонував найвищу цінову пропозицію.
09 липня 2020 року головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Коломойцем К.В. складено акт про реалізацію нерухомого майна у ВП №62025607.
06 серпня 2020 року ОСОБА_3 передав нерухоме майно, розташоване у м.Дніпро на вул.Краснопільська, 13-А за актом приймання-передачі ТОВ «Чистая тачка», про що приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Кобельницьким С.І. зроблено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2020 року.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Довгопола О.О. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування зазначила, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та прийнятим із додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи, при цьому відповідно до ст.89 ЦПК України виключне права оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.
Також зазначає, що ТОВ «Чистая тачка» не позбавлене можливості захистити свої права шляхом звернення до суду з позовом до продавця спірного майна щодо відшкодування збитків на підставі ст.661 ЦПК України, а відтак втручання у право власності відповідача не може вважатися таким, що порушує ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції на переконання колегії суддів не відповідає вказаним вимогам закону.
Так судом першої інстанції встановлено, що 09 січня 2009 року позивач придбав за договором купівлі-продажу будівель та споруд нерухоме майно по АДРЕСА_1 , яке складається з: Ж-1 топливно-роздаточна колонка літ.Х-2, комплекс автомийки, сходи, загальною площею 444,4 кв.м, нежитлова будівля літ.Ц-2, загальною площею 147,6 кв.м, кіоск (тимч.) літ.У, навіси літ.Ф, Ч, споруди №1-4, 11, очисні споруди №7-9.
02 грудня 2017 року, за заявою ОСОБА_1 від 1 грудня 2017 року, реєстраційний номер: 11697722, приватним нотаріусом Дніпровського міського округу Кухтіною В.В., на підставі висновку ФОП ОСОБА_4 щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 1410683812101 від 27 листопада 2017 року, було здійснено поділ (з відкриттям розділу): 1) нежитлові приміщення поз. 101-114, загальною площею 227,8 кв.м., зокрема: в комплексі автомийки літ. Х-2 на І поверсі розташовані нежитлові приміщення поз. 101-114, xl-пандус, х2-пандус, х-3-ганок, х5-пандус, х6- пандус, №3, №7, №8, №9, №18, №19, ІІІ- споруди реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1433397812101. Номер запису про право власності 23854260; 2) нежитлові приміщення поз. 115,201-208, 216 , загальна площа 140,0 кв.м. зокрема: в комплексі автомийки літ. Х-2 на І поверсі розташоване нежитлове приміщення поз.115 площею 11,3 кв.м., на II поверсі розташовані нежитлові приміщення поз. 201-208, 216 площею 128,7 кв.м. , х4-ганок - реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1433514012101. Номер запису про право власності 23852863; -3) нежитлові приміщення поз. 209-215, загальною площею 107 кв.м., зокрема: в комплексі автомийки літ. Х-2 на II поверсі розташовані нежитлові приміщення поз. 209-215, х - сходи - реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1433584112101. Номер запису про право власності 23854260.
08 лютого 2019 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за нею право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: комплексу автомийки літ. Х-2, на I поверсі поз. 101-115, на II поверсі поз. 201-216, загальною площею 474,8 кв.м., сходів літ. х, пандусів літ. х1, х2, х5, х6, ганку літ. х3, х4, споруди № 3, 7, 8, 9, 18, 19, III.
13 березня 2019 року державним реєстратором КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Шмідт Н.М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46003090 від 18 березня 2019 року; номер запису про право власності 30737310; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1788206412101, було здійснено державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 474,8 кв.м. що складається з : Х-2 - комплексу автомийки, х - сходів, х(1) - пандусу, х(2) - пандусу, х(3) - ганку х(4) - ганку, х(5) - пандусу, х(6) - пандусу, №3, 7, 8, 9, 18, 19, III споруд (огорожі, очисні споруди, замощення) на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року, з зазначенням технічних характеристик об'єкта нерухомого майна, які не співпадають із зазначеними у резолютивній частині наведеного рішення.
Державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію об'єкта нерухомості за зазначеною вище адресою на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, на три окремі об'єкта під реєстраційними номерами 1433584112101, 1433514012101, 1433397812101 - відкрила новий розділ на це ж майно під реєстраційним номером 1788206412101.
14 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , державного реєстратора КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Шмідт Н.М., про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.
19 серпня 2019 року ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №204/5734/219 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державний реєстратор Комунального підприємства «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Шмідт Н.М. про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень та скасування запису про право власності, задоволено та накладено арешт та заборону на відчуження на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 474.8 кв.м., що складається з: Х-2 - комплекс автомийки, х -сходи, х (1) - пандус, х (2) - пандус, х (3) - ганок, х (4) - ганок, х (5) - пандус, х (6) - пандус, № 3, 7, 8, 9, 18, 19, ІІІ - споруди (огорожі, очисні споруди, замощення).
06 вересня 2019 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Письменниковою Г.В. за індексним номером рішення: 48562568, внесено дані про арешт нерухомого майна (обтяження) на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2019 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №1788206412101.
15 жовтня 2019 року Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі 201/13239/18, визнано особистою власністю ОСОБА_2 нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: комплексу автомийки літ. Х-2, на I поверсі поз. 101-115, на II поверсі поз. 201-216, загальною площею 474,8 кв.м., сходів літ. х, пандусу літ. х1, х2, х5, х6, ганку літ. х3, х4, споруди № 3, 7, 8, 9, 18, 19, III.
3 липня 2020 року ОСОБА_3 придбав на інтернет-ресурсі ДП «Сетам» об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 425257), право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення та додаткового рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.
23 липня 2020 року ОСОБА_3 , було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів видане приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., зареєстровано в реєстрі за №763.
Відповідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 06 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Чистая тачка», власником спірного нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 стає ТОВ «Чистая тачка».
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «Чистая тачка» 06 серпня 2020 року, номер запису 37709567.
23 листопада 2020 року між AT «АКБ «Конкорд» та ТОВ «Чистая тачка» було укладено кредитний договір №50.15.000123, за яким розмір основного зобов'язання складає 50 000 грн., а строк виконання 22 листопада 2021 року, щодо спірного майна, укладено іпотечний договір №70.15000599 від 23 листопада 2020 року, що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, від 23 листопада 2020 року, номер запису 39331567.
25 березня 2021 року постановою Дніпровського апеляційного суду, яка постановою Верховного суду від 13 червня 2022 року залишено без змін, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року, скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ТОВ «Чистая тачка», АТ «АКБ Конкорд», про визнання майна особистою власністю та визнання права власності, відмовлено у повному обсязі.
22 жовтня 2021 року рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська по цивільній справі №204/5734/19, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Криничанське БТІ» Шмідт Н.М. про реєстрацію 18 березня 2019 року (№46003090) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, права власності на комплекс автомийки за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1788206412101, номер об'єкта в РПВН: 11697722. Судове рішення мотивовано тим, що державний реєстратор діяла в порушення вимог ст.ст.10, 15 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначивши технічні характеристики майна, які не співпадають із характеристиками, зазначеними у резолютивній частині наданого, як підставу для реєстрації рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року, та її дії призвели до наявності одночасної реєстрації прав на один об'єкт на ім'я ОСОБА_2 та на ім'я ОСОБА_1 . При цьому, державний реєстратор не мав правових підстав під час реєстраційних дій відкривати новий розділ і здійснювати державну реєстрацію права власності на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська за ОСОБА_2 без з'ясування обставин і приведення документів у відповідність вимогам закону.
28 квітня 2022 року постановою Дніпровського апеляційного суду, рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2021 року залишено без змін.
22 лютого 2023 року постановою Верховного суду рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року залишено без змін.
Статтею 41 Конституції України та ст.319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього (ч.1 ст.330 ЦК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.
Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі №752/13695/18 (провадження №61-6415св19)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі №521/8368/15-ц (провадження №61-17779св18) зазначено, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач.
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому ст.400 ЦК України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Разом з тим ст.330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів ст.346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.
Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (провадження №12-35гс21)).
У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав, чи міг знати, про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження №12-122гс18)).
З іншого боку, застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб'єкти, які вчиняють, або з якими вчиняються правочини, контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад родичі, квазіродичі, пов'язана чи афілійована юридична особа, пов'язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі №522/14900/19, провадження №61-10361св22).
У справі, яка переглядається суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач є власником спірного майна, це майно незаконно вибуло з його володіння і є всі підстави для його витребування на підставі ст.388 ЦК України.
Крім зазначених вище встановлених судом обставин справи, також встановлено, що гр. ОСОБА_3 03 липня 2020 року придбав на інтернет-ресурсі ДП «Сетам» спірний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 425257), право власності на який раніше було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення та додаткового рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.
У подальшому дані судові рішення були скасовані постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, яку постановою Верховного Суду від 13 червня 2022 року залишено без змін.
Позивач, дізнавшись про реалізацію спірного майна, оскаржив результати торгів. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, визнано результати торгів, що відбулися 03 липня 2020 року (реєстраційний номер лота 425257), щодо реалізації комплексу автомийки літ. Х-2, загальною площею 474,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також протокол проведення електронних торгів №488556, що відбулися 03 липня 2020 року (реєстраційний номер лота 425257), щодо реалізації цього майна, недійсними.
Зазначені судові рішення було оскаржено в касаційному порядку і постановою КЦС ВС від 14 грудня 2022 року у справі №204/5371/20 (провадження №61-6371св22) вони були скасовані та у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
При цьому в свої постанові ВС зазначив: «скасування судового рішення, на підставі якого набуто право власності на спірний об'єкт, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки щодо недійсності торгів, що проведені до набрання законної сили рішенням суду.
У справі, яка переглядається, позивач посилається на підставу недійсності, якої не існувало в момент проведення публічних торгів.
На підставі наведеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову про визнання електронних торгів недійсними за тих обставин і підстав, з якими позивач пов'язує їх недійсність.
У справі, яка переглядається, не встановлено сукупність підстав для визнання торгів недійсними, а саме: а) порушення, допущені виконавцем під час проведення торгів і б) скасування виконавчого документа, що став підставою для початку виконавчого провадження (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 50/4257/20 (провадження №61-17707сво21)».
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц (провадження № 61-32603св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17 (провадження № 61-14765св20), від 07 травня 2022 року у справі № 640/14276/17 (провадження № 61-14677св21).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про застосування в даному випадку ч.2 ст.388 ЦК України колегія вважає такими, що заслуговують на увагу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі №233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) вказано, що: «46. Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66))».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (провадження №12-10гс21) зазначено, що: «5.57. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.
5.58. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.
5.59. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця».
Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З наданих стороною позивача доказів не вбачається обставин, які б свідчили про не добросовісність гр. ОСОБА_3 при придбанні спірного нерухомого майна. Останній не був обізнаний (та не повинен був бути обізнаним) про наявність арешту на спірний комплекс автомийки, накладеного за ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року, який не було скасовано на час проведення торгів, оскільки обов'язок пересвідчитись у наявності підстав для не можливості проведення прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна, покладено на державного виконавця.
В подальшому, відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 06 серпня 2020 року, ОСОБА_3 передав відповідачу ТОВ «Чистая тачка» спірне нерухоме майно розташоване по АДРЕСА_1 , і на даний час його власником є саме ТОВ «Чистая тачка».
23 листопада 2020 року між AT «АКБ «Конкорд» та ТОВ «Чистая тачка» було укладено кредитний договір №50.15.000123, за яким розмір основного зобов'язання складає 50 000 грн., а строк виконання 22 листопада 2021 року, щодо спірного майна укладено іпотечний договір № 70.15000599 від 23 листопада 2020 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що за встановленими обставинами справи, при наявності судового рішення суду касаційної інстанції про відмову у визнанні торгів від 03 липня 2020 року недійсними, відсутності належних та допустимих доказів недобросовісності набувача спірного нерухомого майна гр. ОСОБА_3 , суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо незаконності дій останнього.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, подальші його дії щодо цього майна, а саме передання його на баланс відповідача ТОВ «Чистая тачка», а також укладення останнім договору іпотеки не суперечать вимогам закону. Тому висновок суду про доведеність позивачем перед судом своїх вимог є помилковим, оскільки обставини справи не свідчать про наявність підстав для застосування положень ч.1 ст.388 ЦК України.
Доводи сторони позивача про незаконність проведення електронних торгів щодо реалізації спірного нерухомого майна з підстав наявного на час їх проведення арешту за ухвалою суду в межах забезпечення позову - не було предметом даного спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, то з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 18 387 грн., сплачений останнім за подання апеляційної скарги.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просив також стягнути на свою користь з відповідача, то колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Чистая тачка», задля забезпечення захисту своїх прав, укладено Договір про надання правової допомоги №03/11-23 від 03.11.2023 з Адвокатським об'єднанням «Абсолют». Відповідно до п.1 Додаткової угоди, від 06.12.2023 року до даного Договору, Замовником (ТОВ «Чистая тачка») доручено Виконавцю (АО «Абсолют»), виконати наступний ряд робіт:
- підготувати та направити до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська клопотання у справі №204/4608/21 про повідомлення дати складення повного тексту рішення суду з проханням не видавати виконавчий лист до моменту спливу строку на оскарження рішення,
- після отримання повного тексту, проаналізувати рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06.12.2023 у справі №204/4608/21,
- підготувати та подати апеляційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06.12.2023 у справі № 204/4608/21.
Відповідно до п.4.1 та п.4.2 розділу 4 Договору Сторони обумовили, що оплата послуг здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок АО «Абсолют», а вартість наданих послуг визначається за погодинним тарифом - 1500 грн. за одну годину в робочий час.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 01.03.2024 №01032401 Виконавцем надано, а Замовником прийнято усі послуги передбачені Додатковою угодою №1 в наступних об'ємах: - загальний час витрачений Виконавцем на виконання послуг становить 12 годин в робочий час, - загальна вартість наданих послуг Виконавцем становить 18 000 грн. Оплата вищевказаних послуг відбулась 12.03.2024 та 13.03.2024, що підтверджується копіями відповідних квитанцій.
Між тим, колегія виходить з того, що на виконання наданих послуг витрачено час, який не відповідає їх об'єму, в результаті чого вказані в акті суми за виконання послуг виконавця, які сплачено замовником, не є співмірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді. За таких обставин витрати ТОВ «Чистая тачка» на професійну правничу допомогу, слід задовольнити частково - у розмірі 8 000 грн. Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критеріям реальності та розумності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15,
Таким чином з позивача на користь відповідача ТОВ «Чистая тачка» підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 18 387 грн. та компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая тачка» задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року у цивільній справі №204/4608/21 - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая тачка», Акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Конкорд», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державне підприємство «Сетам», Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чистая тачка» суму судового збору сплаченого ним за подання апеляційної скарги у розмірі 18 387 грн. 00 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.В. Агєєв
Судді: Т.В. Космачевська
О.В. Халаджи
Повний текст постанови складений 30.04.2024
Головуючий суддя О.В. Агєєв