01.05.2025 Справа № 756/5819/25
Справа № 756/5819/25
№ 1-кс/756/1142/25
28 квітня 2025 року місто Київ
Слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
слідчого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 березня 2025 року за № 12025100050000544, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у селі Щуровичі, Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
Слідчій судді Оболонського районного суду міста Києва 25 квітня 2025 року надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 03 березня2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050000544, про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання з мотивів викладених у ньому.
Захисник заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, просила застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Крім того, заперечила обгрунтованість підозри.
Обґрунтування клопотання та правова кваліфікація.
В обґрунтування зазначеного клопотання вказано, що слідчими СВ Оболонського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025100050000544 від 03.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 03 березня 2025 року о 15 години 01 хвилин до Оболонського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення на лінію 102 про «хуліганство» від ОСОБА_7 . У повідомленні заявниця зазначила, що ОСОБА_4 ріже кутовою шліфувальною машиною, вхідні двері у кімнату АДРЕСА_3 , де проживає остання.
Прибувши за вказаною адресою, старший лейтенант поліції ОСОБА_8 , будучи у форменому одязі із знаками розрізнення, перебуваючи на добовому чергуванні, з дозволу ОСОБА_7 , зайшов до вищевказаної кімнати, представився, показав своє службове посвідчення та повідомив причини свого прибуття ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ..
Цього ж дня, о 17 годині 48 хвилин ОСОБА_4 почав чинити опір працівникам поліції, взявши металеву фомку та направивши її у бік поліцейських, після чого до нього було застосовано фізичну силу.
Після чого, підозрюваний наніс металевою фомкою один удар в потиличну ділянку старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , коли той виконував свої службові обов'язки, після чого ОСОБА_10 було затримано працівниками поліції.
У результаті зазначених дій, старшому лейтенанту поліції ОСОБА_8 нанесені легкі тілесні ушкодження.
Дії, ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри.
Слід урахувати, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві. Тож, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позицій Європейського суду з прав людини, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути і достатніми, з часом, аби виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Це вказує, що обґрунтованість підозри містить два аспекти. Перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий - доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення. При цьому, доведення обставин, викладених в повідомленні про підозру, здійснюється за наявними в матеріалах провадження доказами, які мають відповідати вимогам статей 84, 94 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Дії, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України - умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
В якості підтвердження обґрунтованості підозри органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано наступні матеріали:
-протокол оглядом місця події від 03.03.2025;
- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.03.2025;
-копію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2005;
-копію витягу з наказу № 2320 о/с від 10.12.2024;
-протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.03.2025;
-протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 04.03.2025;
-довідку № 362 від 03.03.2025;
-висновок експертного дослідження № 043-26-2025 від 04.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 03.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 03.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 03.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 03.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 03.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 04.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 04.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 04.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 04.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_18 від 04.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 04.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 03.03.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_21 від 03.03.2025;
-протокол затриманням ОСОБА_4 від 03.03.2025;
-протокол огляду предмету від 04.03.2025;
-протокол допиту підозрюваного від 03.03.2025;
-протокол огляду відеозаписів від 04.03.2025;
-повідомлення про підозру від 04.03.2025.
Відповідно до ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, зокрема запобіжні заходи. Згідно з частиною 1 статті 176 КПК України одним із запобіжних заходів є домашній арешт.
Згідно зі до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, частиною п'ятою зазначеної статті передбачено, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, вказаних вище, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а також обставини, визначені статтею 178 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України підтверджується зазначеними вище матеріалами кримінального провадження, які орган досудового розслідування долучив до клопотання. Долучені матеріали кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування є достатніми для висновку щодо обґрунтованості пред'явленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. При цьому, слідча суддя акцентує увагу, що не вирішує питання винуватості останнього у вчиненні злочинів, а лише на підставі долучених до клопотання матеріалів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ним злочинів. На даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Щодо ризиків кримінального провадження
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідча суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
-переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
-незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні;
-іншим чином перешкоджати кримінальному провадження іншим чином;
-вчинити інше кримінальні правопорушення.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Слідча суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи тяжкість і характер злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки.
На думку слідчої судді, співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Також, слідча суддя враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема одне з яких, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину та за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавленням волі на строк до п'яти років.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідча суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
Вище вказані обставини дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи неминучість покарання пов'язаного з позбавленням волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на неповнолітню потерпілу, її законного представника та свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків снує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На думку слідчої судді, підозрюваний ОСОБА_4 знає свідків особисто, перебуває з ними в одному приміщені, ознайомлений з їх показаннями, а також йому відомо анкетні дані свідків, оскільки протоколи допитів із зазначенням анкетних даних таких осіб вручено стороні захисту з даним клопотанням.
Вказані обставини формують у слідчої судді переконання щодо наявності зазначеного ризику у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється
Наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово прибував за адресою потерпілої, для незаконного виселення осіб, які там проживають, про що внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи викладене, слідча суддя доходить висновку щодо наявності зазначеного ризику.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадження іншим чином
Прокурор у клопотанні зазначив, що існує ризик можливого намагання перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Посилання прокурора на цей ризик є формальним, жодних аргументів та доводів на підтвердження зазначеного ризику прокурор не надав, а відтак слідча суддя позбавлена можливості надати оцінку наявності вказаного ризику. Отже, суд відхиляє зазначений ризик та вважає його не підтвердженим.
Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідча суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судимий, працевлаштований та має активні соціальні зв'язки.
Під час продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 слідча суддя враховує: вагомість на даному етапі наявних доказів про причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється та альтернативність видів покарання, які можуть бути йому призначені.
Слідча суддя враховує те, що запобіжний захід має бути пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
З огляду на вище викладене, підозрюваному ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків: - прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, а також до слідчого судді, суду в залежності від стадії кримінального провадження; не залишати цілодобово у період з 28 квітня 2025 року до 04 червня 2025 року включно місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (в залежності від стадії кримінального провадження) за виключенням випадків необхідності перебування в укритті під час повітряної тривоги, відвідування лікарень, аптек та магазинів - з метою забезпечення життєдіяльності (лікування, придбання медикаментів, продуктів харчування); повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні, окрім спільної участі в слідчих та процесуальних діях.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідча суддя
1. Клопотання прокурора- задовольнити.
2. Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 37 днів, тобто до 04 червня 2025 включно, за адресою: АДРЕСА_4 .
Покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, а також до слідчого судді, суду в залежності від стадії кримінального провадження;
- не залишати цілодобово у період з 28 квітня 2025 року до 04 червня 2025 року включно місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (в залежності від стадії кримінального провадження) за виключенням випадків необхідності перебування в укритті під час повітряної тривоги, відвідування лікарень, аптек та магазинів - з метою забезпечення життєдіяльності (лікування, придбання медикаментів, продуктів харчування);
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні, окрім спільної участі в слідчих та процесуальних діях.
4. Направити копію ухвали до Подільського УП ГУНП у м. Києві, для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва - ОСОБА_3 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання вказаних обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 01 травня 2025 року.
Слідча суддя ОСОБА_1