Справа № 404/5957/23
Номер провадження 1-кс/404/2247/24
30 квітня 2025 року слідчий суддя Фортечного районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницькому скаргу ОСОБА_3 на постанови слідчих третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м.Миколаєві, про закриття кримінальних проваджень №452022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020 та зобов'язання слідчих третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м.Миколаєві, щодо вчинення слідчих дій у кримінальних провадженнях №12023121010000899, №452022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020,
ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаною скаргою, зі змісту якої вбачається, що остання просить прийняти скаргу до розгляду, поновити строки на оскарження в суді, так як слідчі ДБР не надавали свідомо копії постанови про закриття кримінальних проваджень №12023121010000899, №42022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020; витребувати матеріали кримінального провадження №12023121010000899, яке зі слів слідчого судді об'єднане з кримінальними провадженнями №42022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020 для суддівського контролю; скасувати постанови слідчих третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по кримінальних провадженнях №42022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020, як передчасні та повернути на подальше досудове розслідування; зобов'язати слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 допитати ОСОБА_3 , як потерпілу у кримінальних провадженнях №42022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020, №12023121010000899.
Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_3 вказала, що ознайомившись 22.02.2024 року в суді апеляційної інстанції з матеріалами кримінального провадження №12023121010000899 з'ясувала, що дане кримінальне провадження об'єднано з трьома провадженнями за її заявами, а саме: №42022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 просила скасувати постанови про закриття кримінальних проваджень №42022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020, допитати її в рамках цих проваджень, а також в рамках кримінального провадження №12023121010000899.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 18.04.2024 року відкрито провадження з розгляду вказаної скарги ОСОБА_3 та ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 20.05.2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено (т.1 а.п.54, 60). Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12.06.2024 року скасовано ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 20.05.2024 року та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції та вказано, що доводи ОСОБА_3 , викладені у скарзі, не перевірялися, матеріали кримінальних проваджень не витребовувалися та не досліджувалися в судовому засіданні, їм не надана будь-яка правова оцінка (т.1 а.п.83-85).
Під час розгляду скарги ОСОБА_3 не з'явилася у судові засідання 30.09.2024 року о 09 год. 15 хв., 21.11.2024 року о 10 год. 30 хв., 28.11.2024 року о 10 год. 00 хв., 05.12.2024 року о 12 год. 30 хв., 17.12.2024 року о 12 год. 40 хв., 26.12.2024 року о 10 год. 30 хв., 09.01.2025 року о 09 год. 00 хв.
У судовому засіданні 14.11.2024 року ОСОБА_3 заявила клопотання про ознайомлення із матеріалами справами, яке задоволено слідчим суддею та надано час останній для ознайомлення із матеріалами справи, у зв'язку із чим оголошено перерву в судовому засіданні.
Крім того, у судових засіданнях 09.10.2024 року та 20.01.2025 року ОСОБА_3 заявляла відводи слідчому судді, у задоволенні яких відмовлено ухвалами Кіровського районного суду м.Кіровограда.
У подальшому в судові засідання 04.02.2015 року о 14 год. 00 хв., 24.02.2025 року о 12 год. 00 хв., 28.02.2015 року об 11 год. 00 хв., 06.03.2025 року о 12 год. 30 хв., 18.03.2025 року о 15 год. 30 хв., 25.03.2025 року о 12 год. 30 хв., 09.04.2025 року о 12 год. 30 хв., 24.04.2025 року об 11 год. 30 хв., 30.04.2025 року о 15 год. 30 хв. ОСОБА_3 не з'явилася, неодноразово належно повідомлялася про час та місце розгляду справи, востаннє також на адресу електронної пошти. При цьому відповідно до Журналу реєстрації відвідувачів Фортечного районного суду м. Кропивницького о 12 год. 18 хв. 30.04.2025 року ОСОБА_3 перебувала в приміщенні суду, жодних заяв та клопотань про відкладення розгляду скарги не подавала, що безумовно підтверджує її обізнаність про час та місце розгляду скарги та можливість з'явитися у судове засідання.
Відповідно до положень ч.1 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Згідно з вимогами ч.2 ст.28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Одним із критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження є поведінка учасників кримінального провадження (п.2 ч.3 ст.28 КПК України).
У частині 1 статті 2 КПК України визначено, що одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Відповідно до ч.2 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
З огляду на викладене, зважаючи на вказані строки, визначені законодавством, процесуальну поведінку особи, яка подала скаргу, тривалість розгляду скарги, а також витребування судом кримінального провадження №12023121010000899, у якому здійснюється досудове розслідування, яке не закрите, подальше відкладення розгляду скарги ОСОБА_3 , яка не з'явилася у низку судових засідань протягом тривалого проміжку часу, безумовно порушуватиме розумні строки кримінального провадження як одну із засад кримінального провадження, нівелюватиме завдання, визначені КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
ОСОБА_3 достовірно знала, що вона звернулася зі скаргою до суду, де будуть вирішуватись заявлені нею вимоги.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі за текстом Конвенції), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п. 53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Відтак, слідчий суддя у судовому засіданні 30.04.2025 року розглядає справу за відсутності особи, яка подала скаргу, на підставі наявних доказів, вживши всіх можливих і передбачених законодавством заходів, з метою реалізації ОСОБА_3 прав, передбачених ст.60 КПК України, що крім того сприятиме досягненню завдань та дотримання засад кримінального провадження, визначених ст.ст.2, 28 КПК України.
У судових засіданнях, у яких брала участь ОСОБА_3 підтримала подану скаргу.
Дослідивши надані докази та кожне з кримінальних проваджень, з приводу яких подано скаргу, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
У відповідності до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Щодо вимоги скарги, які стосуються зобов'язання слідчого допитати ОСОБА_3 як потерпілу в кримінальних провадженнях №42022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020, №12023121010000899, слідчий суддя зазначає наступне.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п.2 ч.1 ст.7, ч.1 ст.9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Чинним кримінальним процесуальним законодавством України на стадії досудового розслідування в рамках кримінального провадження наділено право визначеного кола осіб на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, тобто сторони обвинувачення у кримінальному провадженні в розумінні ст.3 КПК України, що є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Дане положення кореспондується зі ст.55 Конституції України, в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У п.53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, що відповідає положенням ст.55 Конституції України.
Частиною 2 ст.214 КПК України передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У відповідності до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
За приписами ч.2 ст.303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Виходячи з наведених вище положень, перелік видів рішень, дій та бездіяльності дізнавача, слідчого, прокурора, що можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, є вичерпним та визначений положеннями ст.303 КПК України.
Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.03.2019 у справі за № 807/1456/17.
Відповідно до ч.1 ст.36, ч.5 ст.40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, внаслідок чого слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції досудового розслідування (п.18 ч.1 ст.3, ч.3 ст.22 КПК України).
Беручи до уваги викладене, питання про зобов'язання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 допитати ОСОБА_3 , як потерпілу у кримінальних провадженнях №42022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020, №12023121010000899, яке порушується ОСОБА_3 у скарзі, прямо не входить до переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які підлягають оскарженню в порядку ст.303 КПК України, відтак не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями Глави 26 цього Кодексу, а слідчий суддя не має права виходити за рамки своїх повноважень.
Слідчий суддя зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», про що також зазначено у Постанові Верховного Суду від 24.10.2022 року в справі №456/3303/21).
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий, дізнавач або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий, дізнавач (прокурор) самостійно.
Заявник у скарзі не ставить питання зобов'язати орган дізнання розглянути клопотання про допит ОСОБА_3 в якості потерпілої у кримінальних провадженнях №42022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020, №12023121010000899, а просить слідчого суддю самостійно прийняти відповідне процесуальне рішення в рамках кримінальних проваджень.
До того ж з доданих до скарги матеріалів встановлено, що ОСОБА_3 у передбаченому кримінальним процесуальним кодексом порядку, зокрема шляхом звернення з клопотанням в порядку ст.220 КПК України, до дізнавача чи прокурора, не зверталася.
Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №370/2316/18 (провадження №51 - 9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Щодо вимог скарги, що стосуються скасування постанов слідчих про закриття кримінальних проваджень №42022120000000020, №42021120000000157, №42022120000000011, слідчий суддя зазначає наступне.
Слідчим суддею встановлено, що у кримінальних провадженнях №42022120000000020, №42021120000000157, №42022120000000011 прийняті постанови слідчими про їх закриття відповідно 27.02.2022 року, 30.12.2021 року, 27.02.2022 року та під час дослідження вказаних кримінальних проваджень слідчим суддею встановлено, що на час розгляду даної скарги наведені постанови слідчих наразі не скасовані. Відтак, ОСОБА_3 помилково вказано, що зазначені кримінальні провадження об'єднані в одне кримінальне провадження №12023121010000899.
Кожне з раніше вказаних кримінальних проваджень індивідуальне, має свій унікальний номер та при внесенні відомостей до ЄРДР містить різні відомості, які стали підставою для початку досудового розслідування (ст.214 КПК України). Однак ОСОБА_3 , звертаючись зі скаргою до слідчого судді, заявила вимоги по чотирьом різним кримінальним провадженням, що безпосередньо встановлено слідчим суддею під час дослідження вказаних кримінальних проваджень, вказавши у скарзі відомості, які не відповідають фактичним обставинам про те, що всі зазначені нею у тексті скарги кримінальні провадження об'єднані в одне, з єдиним номером - 12023121010000899.
Так, як встановлено під час судового розгляду під час безпосереднього дослідження кримінальних проваджень та перевірки доводів ОСОБА_3 , кримінальні провадження №42022120000000020, №42021120000000157, №42022120000000011 закрито, а у кримінальному провадженні №12023121010000899 триває досудове розслідування.
Таким чином у своїй скарзі ОСОБА_3 оскаржує постанови про закриття трьох кримінальних проваджень та бездіяльність слідчого в чотирьох кримінальних провадженнях одночасно, в той час коли кримінальні провадження не об'єднані в одне провадження. Оскільки оскарження дій та рішень одразу у декількох різних кримінальних провадженнях в одній скарзі законодавством не передбачено (визначено подання скарги у одному кримінальному проваджені), тому заявниця повинна була оскаржувати бездіяльність слідчого та постанови слідчих по кожному кримінальному провадженню окремо.
Разом з тим слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Безумовно на переконання слідчого судді оскарження в одній скарзі рішень та дій у чотирьох кримінальних провадженнях суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства, як і скасування однією ухвалою слідчого судді в одній справі постанов у різних за змістом (трьох) кримінальних провадженнях №42022120000000020, №42021120000000157 та №42022120000000011.
Відтак, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги і вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.
Керуючись ст.ст.303, 305, 306, 307, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанови слідчих третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м.Миколаєві, про закриття кримінальних проваджень №452022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020 та зобов'язання слідчих третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м.Миколаєві, щодо вчинення слідчих дій у кримінальних провадженнях №12023121010000899, №452022120000000011, №42021120000000157, №42022120000000020 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Фортечного районного
суду м. Кропивницького ОСОБА_1