Справа №757/50916/20-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3357/2025 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
29 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року кримінальні провадження № 12020105060000846 від 23.10.2020, № 1202110006000639 від 21.04.2021, які ухвалою суду від 12.11.2021 об'єднано в одне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, закрито на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Суд зазначив, що згідно обвинувального акта, дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно та за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у разі доведення його до кінця могла бути заподіяна матеріальна шкода ТОВ «Мінісо Україна» на загальну суму 428 грн., а кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 185 КК України заподіяна матеріальна шкода ТОВ «Новус Україна» на загальну суму 419 грн.
Оскільки, загальна вартість майна, замах на таємне викрадення та таємне викрадення якого вчинив ОСОБА_8 є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме менша, як за суму 2102 грн. щодо епізоду у 2020 році, так і за суму 2270 грн. щодо епізоду у 2021 році, то вчинені останнім кримінальні правопорушення на даний час не підпадають під кримінально карані діяння, передбачені Особливою частиною КК України.
Крім того, суд зазначив, що отримати згоду ОСОБА_8 в питанні щодо закриття кримінального провадження не надалось можливим через неможливість встановити його місцезнаходження, що було підставою для зупинення судового провадження та оголошення останнього у розшук, проте відсутність такої згоди відповідно до вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України не перешкоджає закриттю кримінального провадження з підстав того, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що судом першої інстанції незаконно проведено підготовче судове засідання без участі обвинуваченого ОСОБА_8 , в матеріалах судового провадження відсутні дані про отримання повістки обвинуваченим. Відповідно, ухвала суду стосовно ОСОБА_8 підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час і місце розгляду шляхом направлення повістки за місцем проживання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Розглядаючи питання про закриття кримінального провадження у порядку ст. 284 КПК України, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для закриття провадження у справі або відмови у такому закритті.
Згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) зроблено висновок, що:
«питання, що виникають у кримінальних провадженнях унаслідок набуття чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».
Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 КПК України.
Частиною першою статті 479-2 КПК України визначено, що суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
За відсутності згоди обвинуваченого та у разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду, а згідно з частиною 2 статті 323 КПК України судовий розгляд за відсутності обвинуваченого (in absentia) може здійснюватися лише у кримінальних провадженнях щодо злочинів, зазначених у частині 2 статті 297-1 КПК України, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або/міжнародний розшук.
Невиконання приписів кримінального процесуального закону щодо обов'язкової участі обвинуваченого у судовому розгляді, з огляду на приписи статті 412 КПК України, вбачається істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 412 КПК України, судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу.
Таким чином, з огляду на зазначені приписи КПК України у разі закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, участь обвинуваченого є обов'язковою, оскільки суд запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України та за відсутності згоди обвинуваченого суд закриває кримінальне провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Натомість, суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України, не дотримався приписів ст. 479-2 КПК України та дійшов висновку про можливість прийняття такого рішення без участі обвинуваченого, не надавши йому можливість висловити свою думку, не отримавши відсутність згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. А тому, доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні є такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Отже, виходячи із передбачених ст. ст. 7, 9 ч. 6 КПК України загальних засад кримінального провадження, положень ст.ст. 409, 412, 415 КПК України, з метою забезпечення обвинуваченому реалізації його права на захист, права сторін провадження на справедливий судовий розгляд та на оскарження процесуальних рішень, дотримання принципу змагальності сторін та свободи подання ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржена ухвала суду постановленабез врахування думки обвинуваченого та без його участі є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції слід усунути зазначені в ухвалі порушення вимог КПК України, які стали підставою для скасування ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Суддя Суддя