Справа № 420/10854/25
30 квітня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №420/10854/25, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Орлової Вікторії Русланівни від 25 березня 2025 року ВП №77702365 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн.;
- зупинити виконання постанови від 25 березня 2025 року ВП №77702365 про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою суду від 22.04.2025 року адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 був залишений без руху та позивачу встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
29.04.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову в адміністративній справі №420/10854/25, в якій він просить суд зупинити виконання постанови від 03.04.2025 року ВП №77702365 про стягнення виконавчого збору.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що постановою державного виконавця від 03.04.2025 року ВП №77702365 за примусове виконання рішення немайнового характеру постановлено стягнути з боржника в/ч НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн. на підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач з цього приводу вважає, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі №420/7050/24, мають всі ознаки майнового спору. Таким чином, в межах даної справи предметом спору є правомірність стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. Натомість, станом на момент звернення до суду, постанова від 03.04.2025 року ВП №77702365 є чинною і підлягає примусовому виконанню, а отже військова частина зобов'язана в будь-якому разі сплатити виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн., незважаючи на його неправомірний розмір та на спір навколо цієї суми. Представник позивача посилається на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам в/ч НОМЕР_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, та фактичну неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Представник позивача посилався також на те, що повернення надміру сплаченого виконавчого збору може потребувати докладання значних зусиль, в тому числі ще одного позовного провадження, оскільки чинним законодавством взагалі не врегульовано питання повернення виконавчого збору у разі скасування постанови про стягнення виконавчого збору в подібних випадках. Крім того, неправильне визначення розміру виконавчого збору прямо впливає на розмір майна (коштів) військової частини, які підлягають арешту, про що прямо вказано в частині 3 статті 56 Закону №1404-VIII. Так як вч НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка в першу чергу забезпечує охорону державного кордону та здійснює відсіч збройної агресії російської федерації в умовах воєнного стану, арешт коштів може однозначно ускладнити виконання покладених на військову частину завдань у сфері національної безпеки.
Дослідивши вказану заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи та керуючись законом.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, за ч.1 ст.1 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Суд зазначає, що спірна постанова державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Орлової Вікторії Русланівни від 03.04.2025 року у ВП №77702365 про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
З цього ж приводу суд враховує те, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення (виконавчого збору) на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні не порушить прав та законних інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб.
Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками справи та реальність загрози виникнення матеріальної шкоди позивачу, яка полягає потенційному стягненні виконавчого збору відповідачем в межах виконавчого провадження.
Крім того суд враховує посилання представника позивача на те, що накладення на військову частину значних фінансових зобов'язань може однозначно ускладнити виконання покладених на військову частину завдань у сфері національної безпеки.
З огляду на вказане, не надаючи попередньої оцінки законності винесення відповідачем постанови від 25.03.2025 року у ВП №77702365 про стягнення виконавчого збору саме в розмірі 32 000 грн. до ухвалення рішення в адміністративній справі №420/10854/24 суд доходить висновку про можливість задоволення заяви позивача про забезпечення позову у справі №420/10854/24 шляхом зупинення стягнення на підставі зазначеної постанови державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 25.03.2025 року у ВП №77702365.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 19, 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
Заяву Військової частини НОМЕР_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №420/10854/25 - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі постанови державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.03.2025 року у ВП №77702365 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000 грн. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №420/10854/25.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.