Справа № 420/38359/24
30 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.10.2024 року № 155250026292 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу трудову книжку НОМЕР_1 (періоди роботи, зазначені в трудовій книжці: з 20.07.1978 по 30.07.1979; з 03.08.1979 по 17.06.1980; з 01.09.1980 по 06.06.1984; з 11.06.1984 по 11.12.1986; з 09.10.1991 по 22.07.1993; з 05.10.1993 по 31.08.1994; з 01.07.2006 по 24.01.2013; з 15.01.2014 по 17.04.2014), з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 09.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.10.2024 року позивачем було подано заяву про призначення пенсії у зв'язку з досягненням 65-річного віку. Згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - від 15 до 21 року. За результатами поданих позивачем документів 16.10.2024 року було прийнято рішення № 155250026292 про відмову у призначенні пенсії. Підставою для прийняття рішення про відмову стала недостатність страхового стажу особи у зв'язку з не зарахуванням трудової книжки НОМЕР_1 від 20.07.1978 року, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » (російською мовою) на « ОСОБА_3 » (російською мовою) виконаний неналежним чином, а саме відсутня повна інформація про первинний документ, на підставі якого здійснено запис. Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки на день звернення вона маю не менше 15 років страхового стажу, а тому звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 16.12.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/38359/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
Також вказаною ухвалою витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області належним чином засвідчені матеріали на підставі яких прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.10.2024 року № 155250026292.
30.12.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, відповідач 2 послався на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.10.2024 звернулася з заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом «екстериторіальності» визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, який уповноважено розглянути подану позивачем заяву. Рішенням №155250026292 від 16.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу роботи. Відповідач 2 вважає, що дії органів Пенсійного фонду України є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, Законах України, роз'яснювальних листах органів Пенсійного фонду, а відтак позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
02.01.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, відповідач 1 послався на те, що за принципом екстериторіальності структурним підрозділом для розгляду заяви позивача від 09.10.2024 року про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Вік позивачки на момент звернення до пенсійного органу - 65 років. Страховий стаж позивачки - 09 років 11 місяців 18 днів. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивачки не може бути зараховано: - трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » (російською мовою) на « ОСОБА_3 » (російською мовою) виконаний неналежним чином, а саме відсутня повна інформація про первинний документ, на підставі якого здійснено запис. Довідка про укладення шлюбу №1301 від 09.11.2000 не врахована, оскільки відповідно до Закону України від 01.12.2022 року «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993» з дати зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до неї до документів, виданих на території росії, при їх пред'явлення на території України застосовується вимога проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №155250026292 від 16.10.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Ухвалою від 17.04.2025 року суд повторно витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області належним чином засвідчені матеріали на підставі яких прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.10.2024 року № 155250026292.
27.04.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного України в Тернопільській області надійшли копії матеріалів на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.10.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №155250026292 від 16.10.2024 року про відмову ОСОБА_4 в призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивачка становить 29 років 4 місяці 6 днів.
В обґрунтування рішення зазначено, що вік заявника 65 років. Відповідно до статті 26 Закону України »Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 58 років 06 місяців за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 3 і грудня 2018 року - не менше 25 років. За відсутності страхового стажу роботи 25 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років, пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових Книжок працівників, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, а саме - прізвище, ім'я, по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Зміна записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, закреслюється колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Страховий стаж особи становить 09 років 11 місяців 18 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » (російською мовою) на « ОСОБА_3 » (російською мовою) виконаний неналежним чином, а саме відсутня повна інформація про первинний документ, на підставі якого здійснено запис. Довідка про укладення шлюбу №1301 від 09.11.2000 не врахована, оскільки відповідно до Закону України від 01.12.2022 року “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993» з дати зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до неї до документів, виданих на території росії, при їх пред'явлення на території України застосовується вимога проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.а ч.1 ст.3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Порядок прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія, днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 58 років 06 місяців за наявності страхового стажу: з січня 2018 року по грудень 2018 року - не менше 25 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року становить від 19 до 29 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2024 року 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).
Як установлено судом, по досягненню 65 років, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до відповідача 2 щодо призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно позиції відповідача, у позивача відсутній необхідний страховий стаж не менше 15 років (в наявності страховий стаж 09 років 11 місяців 18 днів). До загального страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » (російською мовою) на « ОСОБА_3 » (російською мовою) виконаний неналежним чином, а саме відсутня повна інформація про первинний документ, на підставі якого здійснено запис.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року, яку орган Пенсійного фонду не взяв до уваги при розрахунку страхового стажу, зазначено наступні періоди роботи:
- з 20.07.1978 по 30.07.1979;
- з 03.08.1979 по 17.06.1980;
- з 01.09.1980 по 06.06.1984;
- з 11.06.1984 по 11.12.1986;
- з 09.10.1991 по 22.07.1993;
- з 05.10.1993 по 31.08.1994;
- з 01.07.2006 по 24.01.2013;
- з 15.01.2014 по 17.04.2014.
Згідно Форми РС-право до страхового стажу позивача зараховано періоди:
- з 10.06.1985 по 09.06.1988 (догляд за дитиною до 3 років);
- з 01.07.2006 по 24.01.2013 (згідно даних персоніфікованого обліку);
- з 01.11.2013 по 17.04.2014 (згідно даних персоніфікованого обліку).
Перевіряючи правомірність не зарахування періодів трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року, до загального страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання чи підлягають спірні періоди трудової діяльності позивача до страхового стажу суд враховує, що порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (1981 рік), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР, відповідно до п.1.1 глави 1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (п. 2.1 глави 2 Інструкції №162).
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції №162).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 глави 2 Інструкції № 162).
Відповідно до цього ж пункту 2.12 Інструкції № 162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги передбачені також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Так, за змістом пункту 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Зазначена норма свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Відповідачем не зараховано трудову діяльність позивача до страхового стажу через те, що у трудовій книжці на титульній сторінці запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » (російською мовою) на « ОСОБА_3 » (російською мовою) виконаний неналежним чином, а саме відсутня повна інформація про первинний документ, на підставі якого здійснено запис.
Разом з тим, як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року, до трудової внесено зміни щодо її власника. Первинно зазначалося прізвище « ОСОБА_2 » (російською мовою), далі вказано на « ОСОБА_3 » (російською мовою). На внутрішньому боці обкладинки трудової книжки міститься наступний запис « ОСОБА_5 изменена на основании св. о браке серия НОМЕР_2 виданного ЗАГС г. Калуги от 21.06.1980 г. инспектор ОСОБА_6 » (російською мовою) та проставлений підпис відповідальної особи.
Таким чином, вбачається, що запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » (російською мовою) на « ОСОБА_3 » (російською мовою) містить посиланням на первинний документ на підставі якого він здійснений та вказано номер і дату документу.
Інших зауважень щодо трудової книжки позивача оскаржуване рішення не містить.
До матеріалів справи додано копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.06.1980 року, згідно якого « ОСОБА_7 » (російською мовою) та « ОСОБА_8 родившаяся 08.10.1959 г.»(російською мовою) уклали шлюб. Прізвище після укладення шлюбу дружини « ОСОБА_3 » (російською мовою).
Трудова книжка НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року, видана на ім'я « ОСОБА_8 » (російською мовою) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки, як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до її страхового стажу періодів трудової діяльності, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01.01.2004), є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, відповідачем не доведено, що у трудовій книжці позивача наявні записи містять неправдиві або недостовірні відомості.
Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу.
Записи у трудовій книжці позивачки виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Відповідач не надав жодних зауважень щодо заповнення трудової книжки позивача.
Таким чином, відомості про роботу підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці і, на переконання суду, вони є належним доказом підтвердження страхового стажу позивача.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що не зараховані періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року: з 06.02.1989 року по 10.10.1997 рік, з 11.10.1997 року по 11.08.1998 рік, підлягають зарахуванню до її страхового стажу для розрахунку пенсії, оскільки підтверджені належними та достатніми доказами.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.10.2024 року № 155250026292 протиправним та таким, що належить до скасування.
Суд враховує, що в даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оскаржується в рамках даної справи.
Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнє має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року: з 20.07.1978 року по 30.07.1979 року; з 03.08.1979 року по 17.06.1980 року; з 01.09.1980 року по 06.06.1984 року; з 11.06.1984 року по 09.06.1985 року; з 09.10.1991 року по 22.07.1993 року; з 05.10.1993 року по 31.08.1994 року.
Крім того, суд зауважує, що оскільки призначення розміру пенсії та з урахуванням висновків суду стосовно зарахування конкретного періоду трудової діяльності позивача, зроблених в ході вирішення цієї справи, належить до дискреційних повноважень відповідача 1, суд не вбачає підстав для втручання у дискреційні повноваження відповідача на теперішньому етапі їх реалізації.
В такому випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було відмовлено в призначенні пенсії, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.10.2024 року № 155250026292 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1978 року: з 20.07.1978 року по 30.07.1979 року; з 03.08.1979 року по 17.06.1980 року; з 01.09.1980 року по 06.06.1984 року; з 11.06.1984 року по 09.06.1985 року; з 09.10.1991 року по 22.07.1993 року; з 05.10.1993 року по 31.08.1994 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.04.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва