Справа № 420/10577/25
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
29 квітня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць за період з 2022 по 31.12.2022 року, з 01.04.2024 по 23.07.2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078,
2.Зобов'язати Військової частини НОМЕР_2 нарахувати і виплатити індексацію різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць за період з 2022 по 31.12.2022 року, з 01.04.2024 по 23.07.2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі було з'ясовано, що даний позов подано із пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, при цьому позивач заявляв про його поновлення.
Ухвалою суду від 16.04.2025, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку, оскільки зазначені у заяві про поновлення поданій разом з позовом, суд вважав неповажними.
Ухвалу суду від 16.04.2025 позивач отримав через Електронний суд - 17.04.2025 (22:49).
Строк для усунення недоліків - 28.04.2025.
З метою усунення виявленого судом недоліку, 18.04.2025 від позивача надійшла відповідна заява із заявою про поновлення строку та доказами, які на думку позивача підтверджують поважність пропуски ним встановленого законом строку для подання цього позову.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач у наданій заяві вказує, що під час проходження служби ним було отримано поранення (обмороження нижніх кiнцiвок) та захворювання легень. Реабiлiтацiя досить тривала, тому не було фінансової можливості та часу вчасно звернутися за захистом своїх прав. До заяви додав виписку із медичної карти стаціонарного хворого №596 від 23.07.2024, виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №9819 від 20.12.2023, Форму 100, довідку про обставини травми від 20.12.2023, свідоцтво про хворобу №65, виписку з акту огляду МСЕК.
Розглянувши матеріали справи, оцінюючи доводи заявника, суд виходить з такого.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, суд звертає також увагу, що Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 та текст статті 234 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України, не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати (після 19.07.2022) строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, в силу приписів ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Суд враховує, що згідно з правовими висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, якщо мають місце тривалі правовідносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).»
Отже, з урахуванням наведеного, у цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період до 19.07.2022 застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. А щодо вимоги позивача в частині перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 року, з 01.04.2024 по 23.07.2024 - у редакції норми ст. 233 КЗпП України з 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум при звільненні.
В силу приписів ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оцінюючи наведені у заяві про поновлення строків звернення до суду доводи та обґрунтування, суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
В свою чергу, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Щодо початку перебігу строку для подання позову, суд зазначає, що судовою палатою Верховного Суду в указаній вище постанові наголошено, що період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У зв'язку з цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. В справі №460/21394/23 це відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Згідно матеріалів справи, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 по 23.07.2024, та з 23.07.2024 позивача було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Отже,
Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, про порушення своїх прав в частині неналежного на думку позивача з ним розрахунку під час проходження військової служби, позивач дізнався у день виключення зі списків та отримання документів з виплати грошового забезпечення, а саме 23.07.2024.
Відтак, строк для звернення до суду сплинув 23.10.2024.
Однак, до суду цей позов позивач подав лише 10.04.2025 через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, тобто не в межах установлених законодавством строків.
Щодо підстав для поновлення пропущеного строку, розглянувши подану позивачем заяву, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності поважних причин, які спричинили пропуск строку встановленого законом для подання цього позову.
В заяві про поновлення пропущеного строку, не вказуються обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення позивача, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Фактично, позивачем зазначено аналогічні обставини тим, які вже вказувались ним у заяві, поданій разом з позовом, та якій судом вже надавалась оцінка в ухвалі від 16.04.2025.
Так, зокрема, суд наголошує, що доводи позивача та додані докази не доводять поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду із цим позовом у передбачений законом тримісячний строк після звільнення зі служби, адже лише засвідчують факти отримання позивачем травми пов'язаної із виконанням обов'язків несення військової служби під час виконання бойового завдання у кінці 2023 року та факти лікуванні і тимчасової непрацездатності позивача у період, який передував звільненню, тобто період, який передував початку плину строку для звернення до суду із цим позовом за захистом своїх прав.
В той же час, жодних переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, встановлені ст.233 КЗпП України, заяві про поновлення пропущеного строку позивачем не вказано. Позивачем зокрема не доведено, що у період плину строків позовної давності у спірному випадку після 23.07.2024 він перебував на лікуванні або проходив реабілітацію, тощо.
Суд звертає увагу, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд також враховує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
За приписами ст.1 та 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав що, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип “res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Разом з цим, зі змісту розглянутої судом заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, судом не встановлено, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений нормами чинного законодавства строк щодо порушених військовою частиною НОМЕР_1 в частині неналежної виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 року, з 01.04.2024 по 23.07.2024.
Станом на час спливу строку для усунення недоліків, встановленого судом, від позивача не надійшло додаткових заяв/клопотань або доказів із зазначенням та підтвердженням інших поважних підстав для поновлення пропущеного строку.
Відтак, з даним позовом в частині вимог про виплату грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 року, з 01.04.2024 по 23.07.2024 у неналежному розмірі звернувся 10.04.2025 поза межами встановлених законом строків, не довівши поважність причин пропуску такого строку.
Згідно з ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За вказаного, дослідивши викладені у заяві про поновлення пропущеного строку доводи та письмові докази у сукупності, судом зроблено висновок, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із цим позовом з неповажних причин щодо вимог, звернутих до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі за спірний період з 19.07.2022 по 31.12.2022 року, з 01.04.2024 по 23.07.2024, у зв'язку із чим, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про поновлення такого строку в цій частині.
На підставі викладеного, позовна заява в частині позовних вимог, звернутих до військової частини НОМЕР_1 що стосуються обрахунку та виплати грошового забезпечення позивача за періоди з 19.07.2022 по 31.12.2022 року, з 01.04.2024 по 23.07.2024 підлягає поверненню позивачу.
Враховуючи усе викладене вище, керуючись ст. 121-123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду з даним позовом в частині вимог, що стосуються обрахунку та виплати грошового забезпечення позивача за періоди з 19.07.2022 по 23.07.2024, та відмовити у поновленні строку для звернення до суду із цим позовом в указаній частині.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 року, з 01.04.2024 по 23.07.2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та зобовязання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати і виплатити індексацію різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 року, з 01.04.2024 по 23.07.2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, - повернути позивачу.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА