Справа № 420/10260/25
30 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А, перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач ГУ ПФУ в Київській області), у якому, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформлене протоколом за пенсійною справою № 1014031408 (НГУ) від 16.11.2023, в частині дати призначення ОСОБА_1 пенсії з 16.11.2023.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 01.03.2018 (з наступного дня після звільнення) пенсію ОСОБА_1 , відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2018, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 15.04.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із обов'язковим зазначенням інших обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів .
18.04.2025 р. представником позивача надано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій просить визнати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, посилаючись на висновок Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 520/11178/2020, вказує, що, маючи впевненість у правильності нарахування йому пенсії, не звертався за захистом свого порушеного права, оскільки не знав і не мав причин сумніватися у правильності нарахування йому пенсії. Також звертає увагу на введення воєнного стану та на те, що не є фахівцем у галузі права, тому лише після консультації з адвокатом та отримання листа відповіді ГУ ПФУ у Київській області від 27.02.2025 №1000-1005- 8/26471, дізнався про порушення його прав дізнався про порушення його прав та звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.
Приписи абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вже зазначалось, в ухвалі суду від 15.04.2025 р. про залишення позову без руху, спір у даній справі пов'язаний з порушенням прав позивача щодо дати призначення пенсії за вислугу років згідно рішення/протоколу за пенсійною справою № 1014031408 (НГУ) від 16.11.2023 р. При цьому, судом було зауважено, що в межах даних спірних правовідносин, оскаржуючи дії відповідача щодо призначенної пенсії у листопаді 2023 року, позивач отримавши щонайменш у грудні 2023 року пенсію був обізнаний про її призначення, проте звернувшись до суду з даними позовними вимогами 08.04.2025 року, позивач пропустив встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Відповідно до частини 2 ст. 123 КАС Укарїни якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Щодо поважності причин, то такими слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Суд звертає увагу, що позивач повторно покликається на лист-відповідь відповідача датований 27.02.2025 року, з яким повязує факт обізнаності про порушення прав.
Разом з тим, в ухвалі від 15.04.2025 р. суд вже зазначав, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, про що зазначено Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, в якій відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
Щодо покликання представника позивача на існуючий воєнний стан, запроваджений на території України у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, то суд зауважує, що введення в Україні воєнного стану не є об'єктивною та поважною причиною для поновлення процесуального строку, оскільки після затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на їх обчислення до Кодексу адміністративного судочинства України не вносилось.
У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Тож, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення.
Щодо правової необізнаності позивача, то вказана обставина не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили йому з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.
При цьому, суд враховує, що спірна пенсія позивача була призначена на виконання судового рішення від 11.10.2023 р. у справі № 420/5595/23, чим спростовується довід представника позивача щодо необізнаності позивача в галузі права та/або не отримання своєчасної правової допомоги.
Таким чином, представник позивача не навів переконливих доводів щодо вчинення позивачем усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а вказана заява позивача не містить обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в звернення до суду, суд дійшов висновку про повернення позивачеві позову.
Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, разом з доданими документами повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна