Справа № 420/6183/25
30 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №4091 від 05.08.2024 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і видати відповідну довідку за формою 6 згідно «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує у позові, що позивач навчається на денній формі навчання, а на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - Так, не порушує. Відтак, Позивач є особою, яка на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
На заяву позивача про надання відстрочки комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено позивача про те, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто заяву позивача та документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п.1 ч.3 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду повідомлено, що комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причинами відмови відповідачем зазначено: повернення документів на доопрацювання, у зв'язку з відсутністю військово-облікового документу встановленої форми, відповідно до Указу Президента України «Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» від 30.12.2016 року №582/2016.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язок військовозобов'язаного подавати військово-обліковий документ для вирішення питання про надання відстрочки від військової служби, а тому відсутність військово-облікового документа встановленої форми, що визначена Відповідачем як підстава для відмови позивачу не ґрунтується на вимогах законодавства.
Представник позивача також вказує, що у п. 3. Указу Президента України «Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» від 30.12.2016 року №582/2016 вказано те, що військові квитки, виготовлені (видані) до набрання чинності цим Указом, вважаються дійсними на всій території України та не підлягають обміну на військові квитки нового зразка, крім випадків, передбачених Положенням про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положенням про військовий квиток офіцера запасу, затвердженими цим Указом.
Між тим, військовий квиток позивача знаходиться у придатному стані, не знищений та не втрачений, а також позивач не змінював прізвище, ім'я та по батькові, а отже військовий квиток позивача не підлягає обміну на військовий квиток нового зразка. Таким чином, військовий квиток ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 13.11.2015 року ІНФОРМАЦІЯ_4 є дійсним на всій території України та не підлягає обміну.
Також представник відповідача вказує, що про наявність військово-облікового документу встановленої форми позивача свідчать дії відповідача, а саме те, що під час призову до лав ЗСУ 04.03.2022 року військовий квиток відповідачем не замінено. Крім того, при звільненні з ЗСУ та під час внесення даних про взяття на облік, військовий квиток позивача відповідачем також не було замінено.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалу від 03.03.2025 року відповідач отримав в електронному кабінеті в системі “Електронний суд», проте відзив на позов до суду станом на дату прийняття даного рішення не надано.
Також ухвалою суду від 03.03.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалу від 03.03.2025 року відповідач отримав в електронному кабінеті в системі “Електронний суд».
Крім того, копії ухвал від 03.03.2025 року направлено на адресу відповідача засобом поштового зв'язку та отримані останнім 20.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
04.03.2022 року на підставі Указу Президента України №69//2022 від 24.02.2022 року ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації, що підтверджується військовим квитком ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданим 13.11.2015 року ІНФОРМАЦІЯ_4 .
27.03.2023 року на підстав пп. «Г» п. 24.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» був звільнений, що підтверджується військовим квитком.
31.03.2023 року позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 (перейменовано на ОСОБА_2 ), про що зроблено відповідний запис у військовий квиток (сторінка 22).
24.06.2024 року позивач подав відповідачу заяву про відстрочку від призову під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До вказаної заяви позивачем додані такі документи:
1. Довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №85319, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти 17.06.2024 р.
2. Копія військового квитка ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , Свиданого 13.11.2015 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчена Луняченко Н.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу;
3. Копія паспорта громадянина України ОСОБА_3 № НОМЕР_2 , виданого 11.08.2020 року органом №5115 з копією довідки, посвідчені Лутченко А.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу,
4. Копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_3 , посвідчена Луняченко Н.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу;
5. Копія свідоцтва про базову загальну середню освіту ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 , виданого 17.06.2011 року Одеською вечірньою (змінною) загальноосвітньою школою №3 ІІ-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області з копією додатку до свідоцтва про базову загальну середн освіту, посвідчені Лутченко А.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу;
6. Копія учнівського квитка ОСОБА_3 серія НОМЕР_4 , виданого 01.10.2023 року Державним навчальним закладом «Одеський професійний ліцей морського транспорту», посвідчена Луняченко Н.В приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу;
7. Витяг з наказу Про зарахування учнів І-курсу на бюджетній основі ДНЗ «ОПЛМТ».
За результатами розгляду поданої заяви, позивачу відповідачем надіслано повідомлення від 05.08.2024 року про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації. Причини відмови: повернення документів на доопрацювання, у зв'язку з відсутністю військово-облікового документу встановленої форми відповідно до Указу Президента України «Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» від 30 грудня 2016 року № 582/2016.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року, №235/2025 від 15.04.2025 строк дії воєнного часу продовжувався.
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Згідно абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Суд встановив, що позивач навчається на денній формі навчання в Державному навчальному закладі "Одеський професійний ліцей морського транспорту". Дата початку здобуття освіти 01.09.2023 року, дата завершення 30.06.2026 року.
Згідно змісту довідки ЄДЕБО, яку позивач подав разом з заявою про відстрочку від призову під час мобілізації встановлено, що позивачем отримано наступні види освіти: у 2011 році позивач закінчив Одеську вечірню (змінну) загальноосвітню школу №3 ІІ-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області та отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту; у 2023 році позивач вступив на денну форму навчання до ДНЗ "Одеський професійний ліцей морського транспорту", для здобуття рівня освіти "кваліфікований робітник".
Суд зазначає, що у довідці ЄДЕБО №558354 міститься інформація про поточне здобуття освіти позивачем та інформація про документи про освіту, з якого встановлено, що він не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Суд встановив, що позивач подав належним чином оформлений пакет документів, як того вимагає Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як взяття на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, непов'язане з жодною передбаченою Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", подією.
Згідно з усталеною судовою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Щодо зазначених у повідомленні відповідача від 05.08.2024 року посилань на відсутність військово-облікового документу встановленої форми відповідно до Указу Президента України «Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» від 30 грудня 2016 року № 582/2016, суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить право на отримання відстрочки від призову на військову службу у залежність від уточнення (оновлення) заявником паспортних та військово-облікових даних. Таке право реалізується шляхом подання відповідних документів, які в своїй сукупності доводять наявність умов, зазначених в абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позивачем разом із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації було подано копія військового квитка ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , виданого 13.11.2015 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчена Луняченко Н.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу з відміткою про перебування позивача на обліку в структурному підрозділі відповідача.
При цьому, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача на те, що під час призову позивача до лав ЗСУ 04.03.2022 року військовий квиток відповідачем не замінено. Крім того, при звільненні позивача у березні 2023 року з ЗСУ та під час внесення даних про взяття на облік 31.03.2023, військовий квиток позивача відповідачем також не було замінено.
Відповідно до п. 3. Указу Президента України «Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» від 30.12.2016 року №582/2016 вказано те, що військові квитки, виготовлені (видані) до набрання чинності цим Указом, вважаються дійсними на всій території України та не підлягають обміну на військові квитки нового зразка, крім випадків, передбачених Положенням про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положенням про військовий квиток офіцера запасу, затвердженими цим Указом.
Згідно з п. 6 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу повторно військовий квиток може бути видано військовослужбовцю (військовозобов'язаному, резервісту) за рішенням керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (керівника відповідного підрозділу Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України, який відповідає за стан військового обліку), на підставі особистого рапорту (заяви) військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) у випадках:
непридатності військового квитка для дальшого користування; знищення військового квитка під час стихійного лиха; втрати або викрадення військового квитка;
зміни прізвища, імені та по батькові військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста).
Таким чином, військовий квиток позивача не підлягає обміну на військовий квиток нового зразка.
Відповідно до вимог Постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 особи, які претендують на отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» разом із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації подають «довідку про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідку закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна». Жодних інших документів вказаною постановою не передбачено.
Відповідно до п. 60. Постанови КМУ №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки, позивачем здійснено всі необхідні дії щодо отримання відстрочки від мобілізації та подано максимально можливий пакет документів, а відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні відстрочки від мобілізації, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання відстрочки з урахуванням висновків зроблених у даному рішенні.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З урахуванням того, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №4091 від 05.08.2024 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2024 про відстрочку від призову під час мобілізації, на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зроблених в даному судовому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 )
Суддя П.П. Марин