29 квітня 2025 рокуСправа №640/19525/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Головного управління ДПС у м. Києві від 09.11.2017 №Ф-3206-17-У;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Головного управління ДПС у м. Києві від 13.05.2019 №Ф-3206-17У;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві здійснити відповідні коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв'язку з протиправністю нарахування недоїмки.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами протиправності нарахування відповідачем позивачу сум недоїмки з ЄСВ у зв'язку з: нездійсненням позивачем підприємницької діяльності; перебуванням позивача у трудових відносинах та сплатою сум ЄСВ роботодавцем; протиправною бездіяльністю відповідача щодо виключення відомостей про позивача з ЄДРПОУ; порушення відповідачем процедури нарахування ЄСВ позивачу. Також, вказано, що 10.03.2025 позивачем у зв'язку зі списанням коштів з банківського рахунку було отримано інформацію про відкриття виконавчого провадження №77412405 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 13.05.2019 №Ф-3206-17У у сумі 39994,98 грн., зі змісту якої вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку, що станом на 13.02.2025 року заборгованість зі сплати єдиного внеску у позивача становить 50335,64 грн.
14.09.2020 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.06.2021 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва заяву відповідача про заміну відповідача по справі задоволено. Замінено відповідача - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (ЄДРПОУ 43141267) на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (ЄДРПОУ 44116011).
Ухвалою суду від 19.02.2025 року адміністративну справу №640/19525/20 прийнято до свого провадження та постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зауважив, що в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковується недоїмка у сумі 50 335,64 грн. Засобами інформаційної системи органів ДФС в автоматичному режимі було сформовано вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.11.2017 №Ф-3206-17-У. Відомості про припинення державної реєстрації позивача в ЄДР відсутні. Також, вказав, що єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що за даними інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС ум. Києві як ФОП з 25.06.2012 до 30.06.2020 (дата державної реєстрації припинення) на спрощеній системі оподаткування.
В інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за ІІІ-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року, І-ІV квартали 2015, І-ІV квартали 2016 року, І-ІV квартали 2017 року, І-ІV квартали 2018 року, І-ІV квартали 2019 року, І-ІV квартали 2020 року у розмірі мінімального страхового внеску відповідно до обраної системи оподаткування, а саме: за ІІІ-ІV квартал 2013 року в сумі 2 412,70 грн.; за І-ІV квартали 2014 року в сумі 5 071, 80 грн.; за І-ІV квартали 2015 року в сумі 5 293, 88 грн.; за І-ІV квартали 2016 року в сумі 3 797, 64 грн.; за І-ІV квартали 2017 року в сумі 8 448,00 грн.; за І-ІV квартали 2018 року в сумі 9 828,72 грн.; за І-ІV квартали 2019 року в сумі 11 016,72 грн.; за І-ІV квартали 2020 року в сумі 2 078,12 грн., також обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску за період до 01.10.2013 в сумі 2 388,06 грн.
В інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 обліковується недоїмка у сумі 50 335,64 грн.
Відповідачем в автоматичному режимі було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.11.2017 №Ф-3206-17-У в розмірі 25 300,08 грн. та від 13.05.2019 №Ф-3206-17У в розмірі 39 994,98 грн.
Не погоджуючись із спірними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, нормами ПК України надано визначення, серед іншого, наступних понять для цілей оподаткування:
- самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу);
- працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Крім цього ч. 1 ст. 1 Закону, зокрема п. 3 та п. 10, надано визначення наступним поняттям:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
У статті 4 Закону №2464-VI наведений перелік платників єдиного внеску.
Платниками єдиного внеску, відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2464-VI, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №2464-VI, взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
3гідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017) передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 (справа № 160/3114/19), від 04.12.2019 (справа №440/2149/19) та від 23.01.2020 (справа № 480/4656/18).
Суд враховує такий висновок Верховного Суду, з огляду на що зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що суму недоїмки контролюючим органом було нараховано за період з 01.01.2017 по 23.02.2018.
Довідкою ОК-7, долученою до матеріалів справи, підтверджується факт офіційного працевлаштування позивача як найманого працівника з 2011 по 2020, при цьому роботодавці позивача за вказані періоди здійснювали сплату єдиного соціального внеску у встановленому законом порядку.
Отже, суд зазначає, що позивач у вказані періоди був застрахованою особою в системі державного соціального страхування і платником єдиного внеску за нього у зазначений період був роботодавець.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено.
Оскільки у вказаний період позивач був застрахованою особою, фактично підприємницької діяльності не здійснював, доходів не отримував, то, на переконання суду, він не мав обов'язку щодо сплати єдиного внеску як фізична особа-підприємець, адже метою сплати такого внеску є саме забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а не накопичення фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у будь-який спосіб.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.11.2017 №Ф-3206-17-У та від 13.05.2019 №Ф-3206-17У є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити відповідні коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв'язку з протиправністю нарахування недоїмки, суд зазначає наступне.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 5).
Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку № 5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції; коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у підсистемах інформаційної системи, первинним показникам та встановленим алгоритмам (правилам) логічного і арифметичного контролю; облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників; облікові показники - показники в ІКП, які породжуються у процесі перетворення у підсистемах інформаційної системи первинних показників; оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення облікових показників в ІКП, який ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 4, 5 Розділу І Порядку № 5, відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи. Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 5 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно- територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.02.2020 у справі № 813/7097/14, від 06.08.2020 у справі № 805/834/16-а.
Згідно з п.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність вимог відповідача про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, ефективним способом відновлення прав позивача є зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві здійснити відповідні коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Головного управління ДПС у м. Києві від 09.11.2017 №Ф-3206-17-У.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Головного управління ДПС у м. Києві від 13.05.2019 №Ф-3206-17У.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві здійснити відповідні коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв'язку з протиправністю нарахування недоїмки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2052,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник