29 квітня 2025 рокуСправа №160/29690/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в м.Дніпрі заяву представника Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» (49061, м. Дніпро, вул. Стромцова Леоніда, буд. 4в, кв. 45, код ЄДРПОУ: 30228846) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позов задоволено.
18 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». В рішенні суду не вирішено питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи. Заява обґрунтована необхідністю повного розподілу судових витрат.
21 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення проти заяви позивача, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що доказів на підтвердження проведеної оплати (платіжних інструкцій, банківських виписок) та детального опису виконаних робіт не надано. Відповідач зазначає, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність процесуальних документів не є значним.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року призначено заяву представника Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/29690/24 до розгляду у судовому засіданні на 29 квітня 2025 року.
25 квітня 2025 року від позивача надійшла заява про розгляд заяви без участі представника.
Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Щодо професійної правничої допомоги.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1) Договір про надання правової допомоги від 01.08.2024 року №17/07 (далі - Договір);
2) Додаток №1 до Договору (далі - Додаток);
3) Розрахунок вартості послуг від 21.01.2025 року за Договором (далі - Розрахунок);
4) Акт прийому-передачі наданих послуг від 21.01.2025 року за Договором (далі - Акт);
5) Платіжна інструкція від 23.01.2025 року №1983 (далі - Квитанція);
Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги щодо оскарження в т.ч. двох ППР, які оскаржені в даній справі.
В п. 1.1. Договору згадано оскарження в судах «загальної юрисдикції», що суд визнає очевидною опискою, оскільки визначений предмет оскарження поза розумним сумнівом визначає саме та виключно компетенцію судів адміністративної юрисдикції з оцінки правомірності таких ППР. Відповідно, ця описка для цілей розподілу судових витрат юридичного значення не має, оскільки домовленість на оскарження спірних ППР підтверджується поза розумним сумнівом, а факт оскарження підтверджено змістом рішення суду у справі.
Ця ж описка наявна і в Додатку та оцінюється судом таким же чином.
За п. 3.1. Договору вартість послуг визначається в Додатках.
Додатком визначено вартість послуг:
1) вартість години роботи - 2000,00 грн;
2) ознайомлення з матеріалами справи, актом перевірки та первинною документацією, формування правової позиції - 10 годин, 20000,00 грн;
3) написання позовної заяви щодо оскарження 3 ППР (одне з яких не оскаржувалось в даній справі) - 20 годин, 40000,00 грн;
4) представництво в 1 засіданні - 4000,00 грн.
Додатком також погоджено складання акту приймання-передачі послуг.
Згідно Розрахунку в межах Договору надано наступні послуги:
1) консультація замовника - 2 години;
2) збирання доказів і аналіз документів - 3 години;
3) огляд судової практики - 3 години;
4) написання позовної заяви щодо оскарження 2 ППР, які оскаржені в даній справі = 10 годин;
5) формування додатків до позовної заяви - 1,5 годин;
6) здійснення розрахунку судових витрат - 0,5 годин.
Всього: 20 годин, 40000,00 грн.
Відповідно до Акту прийнято послуги згідно Розрахунку.
Відповідно до Квитанції згідно Договору сплачено 40000,00 грн.
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати - пов'язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Судом враховані доводи відповідача щодо пропорційності розміру витрат.
Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.
Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.
Також суд звертає увагу на штучне виокремлення наданих послуг, оскільки послуги з аналізу документів, дослідження судової практики та написання позовної заяви змістовно стосуються однієї і тієї ж послуги зі складання позовної заяви. Це ж підтверджується і змістом Додатку, яким погоджено інший виклад послуг, однак змістовно йдеться про ті ж дії.
Суд звертає увагу і на те, що згідно Додатку вартість оскарження 3 ППР на рівні 40000,00 грн з витратами часу 20 годин. В подальшому одне з цих ППР скасовано в адміністративному порядку, однак в підсумку згідно Розрахунку витрати склали ці ж 40000,00 грн з витратами часу 20 годин. Однак в рамках судового розгляду оскаржувались лише 2 з 3 ППР в частині, щодо яких Додатком первинно визначено відповідну вартість послуг. При цьому згідно Договору вартість послуг визначається в додатках (не в розрахунках). Отже, відсутня відповідна поправка на нездійснення оскарження в судовому порядку одного з ППР, що очевидно впливає на обсяг робіт та витрати часу. Суд зауважує, що згідно змісту ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатом судового розгляду відшкодовуються лише витрати, які були пов'язані з розглядом справи. Відповідно, витрати позивача на адміністративне оскарження, в межах якого скасовано одне ППР, щодо якого в Додатку існувала домовленість з його оскарження до суду, що впливало на вартість погоджених послуг, не підлягають розподілу за результатами судового розгляду.
Судом враховано і ціну позову, яка складає 321797,75 грн.
Зважаючи на вказане, суд констатує наявність обґрунтованих підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 40000,00 грн до 8000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.
Щодо витрат на проведення експертизи.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до ч. 5-7 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Понесені позивачем витрати на проведення експертизи є судовими витратами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, за умови надання відповідних доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №420/2468/19.
На підтвердження витрат на проведення експертизи допомогу до суду надано:
1) заяву на проведення експертизи від 25.12.2024 року;
2) договір на проведення економічної експертизи від 30.12.2024 року;
3) рахунок від 30.12.2024 року №3012/02;
4) платіжна інструкція від 10.01.2025 року №1918;
5) висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи від 11.02.2025 року №388 (далі - Висновок).
Згідно заяви позивач звернувся до експерта з проханням провести економічну експертизу з наступного питання:
«Чи підтверджуються документально висновки Акта документальної планової виїзної перевірки ПНВП «АТОН» №1824/04-36-07-02/30228846 від 02.07.2024 року в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ за податкові періоди січень 2017 року - березень 2024 року на суму 218082,00 грн?».
В заяві наявне прохання провести судову експертизу для подання висновку в рамках наявної адміністративної справи.
Договором погоджено проведення економічної експертизи за заявою позивача від 25.12.2024 року, а також визначено вартість експертизи: 24000,00 грн, яка сплачується на підставі рахунку.
Згідно рахунку експерт виставив позивачу до оплати 24000,00 грн за проведення економічної експертизи відповідно до договору від 30.12.2024 року.
Платіжною інструкцією від 10.01.2025 року позивач сплатив по рахунку від 30.12.2024 року №3012/02 24000,00 грн.
Висновок подано до суду як доказ представником позивача 24.02.2025 року. У висновку наявне зазначення експерта про його обізнаність про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок підготовлений спеціально для подання до даної адміністративної справи (перші два абзаци другої сторінки висновку).
Суд звертає увагу на те, що висновок експерта замовлений та складений в ході судового розгляду, а не до початку розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22 сформовано наступні правові висновки:
- відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
- відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Суд особливо зауважує, що ці правові висновки сформовано з відступом від попередніх правових позицій. Отже, судова практика, що передувала вказаній правовій позиції, є нерелевантною.
Зміст вказаного висновку свідчить, що можливим є відшкодування витрат на проведення експертизи і якщо суд не врахував відповідний висновок експерта (таке врахування вказано як особливу необхідність відшкодування, а не як обов'язкову умову, тобто - можливий варіант поведінки відшкодування і без врахування). При цьому обов'язково застосовується п. 1 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого пов'язаність витрат є умовою для їх відшкодування.
Також за змістом позиції Верховного Суду відшкодовуються витрати сторони на залучення експерта з власної ініціативи, призначеної як до подання позову, так і в ході судового розгляду.
Суд визнає доказове значення висновку експерта в даній справі та констатує його врахування судом під час ухвалення рішення по суті. Судом визнається і пов'язаність витрат на проведення експертизи з розглядом даної справи, адже експертиза замовлена безпосередньо щодо суті спору у даній справі, а її висновки змістовно релевантні та узгоджуються з предметом спору.
Водночас, положення ч. 6-7 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість зменшення розміру таких витрат.
Подібне правозастосування здійснено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2024 року у справі №420/13707/22.
Суд зауважує, що висновок експерта не був визначальним доказом у справі, його зміст не охоплює значну частину питань, виходячи з яких прийнято рішення суду, а його вартість не є співмірною суті спору та предмету експертного дослідження в повній мірі.
Щодо доводів відповідача суд зазначає, що проведене дослідження потребувало експертних знань, застосування яких вбачається з наданого висновку. Окрім цього, належність певних обставин до предмету доказування у справі (чи є обґрунтованими та підтверджуються висновки акту перевірки) не впливає на можливість застосування експертних знань при з'ясуванні відповідних питань в ході експертного дослідження. Також в ході судового розгляду з'ясуванню підлягали обставини обґрунтованості висновків перевірки в цілому, а не лише документально. Тобто, такі висновки могли бути документально підтверджені, однак зроблені з урахуванням методологічних помилок (що в т.ч. і мало місце в даній справі).
Також відповідач цитує положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо призначення експертизи судом, однак ігнорує сусідні нормативні положення, які прямо передбачають можливість підготовки експертного висновку на замовлення сторони (ч. 5 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно, експертне дослідження може бути замовлене і стороною з власної ініціативи, що в свою чергу не завжди свідчить про те, що відповідні витрати будуть розподілені за результатом судового розгляду, адже ці правовідносини збалансовані критеріями відшкодування судових витрат (наприклад, пов'язаність витрат з розглядом справи) і правом іншої сторони заявляти клопотання щодо їх зниження.
Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 24000,00 грн до 10000,00 грн за критерієм співмірності.
Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/29690/24 - задовольнити частково.
Ухвалити у справі №160/29690/24 додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» (49061, м. Дніпро, вул. Стромцова Леоніда, буд. 4в, кв. 45, код ЄДРПОУ: 30228846) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» (49061, м. Дніпро, вул. Стромцова Леоніда, буд. 4в, кв. 45, код ЄДРПОУ: 30228846) витрати на проведення експертизи у розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок).
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко