21 січня 2025 рокуСправа №160/30004/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу № 160/30004/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10; ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
11.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045750029120 від 02.09.2024, що відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, наступні періоди роботи: з 01.10.1990 по 26.06.1999 в КСП "Победа" та з 01.02.2005 по 01.02.2013 перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 26.08.2024.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 26.08.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045750029120 від 02.09.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Підставою такої відмови зазначено не зарахування відповідачем періодів роботи позивача з трудової книжки, у зв'язку з внесенням до неї записів з порушенням Інструкції № 58 від 29.07.1993 «Про порядок ведення трудових книжок працівників», оскільки в трудовій книжці є виправлення та інформація на титульній сторінці не завірена належним чином. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
18.11.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
17.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13925/24).
В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону №1058 становить 60 років. Необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону України №1058 становить 31 років. Страховий стаж позивача становить 10 років 02 місяці 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно вкладишу трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація на титульній сторінці, до якої трудової книжки видано та дата народження виправлена і не завірена належним чином. Крім цього, за період з 01.10.1990 по 26.09.1999 відсутня інформація про відпрацьовані вихододні в колгоспі. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, одержання допомоги по безробіттю та відпрацьовані вихододні в колгоспі, видані на підставі первинних документів, страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно пункту 2 статті 24 Закону 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Період роботи позивача з 01.02.2005 по 01.02.2013 перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві не зараховано, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
26.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії в порядку ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 та рішенням №045750029120 від 02.09.2024 відмовило позивачу в призначенні пенсії.
Підставою такої відмови стало те, що страховий стаж позивача становить 10 років 02 місяці 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно вкладишу трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація на титульній сторінці, до якої трудової книжки видано та дата народження виправлена і не завірена належним чином. Крім цього, за період з 01.10.1990 по 26.09.1999 відсутня інформація про відпрацьовані вихододні в колгоспі. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, одержання допомоги по безробіттю та відпрацьовані вихододні в колгоспі, видані на підставі первинних документів, страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно пункту 2 статті 24 Закону 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Період роботи позивача з 01.02.2005 по 01.02.2013 перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві не зараховано, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 містяться наступні записи (далі мовою оригіналу):
- 01.10.1990 - принята в члены КСП «Победа» рабочего стройцеха;
- 26.06.1999 - уволена из членов КСП «Победа» по собственному желанию.
Таким чином судом з трудової книжки позивача НОМЕР_3 підтверджено наступні періоди роботи позивача: з 01.10.1990 по 26.06.1999.
При цьому, суд вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів, що підтверджують такий стаж роботи.
Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачами при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Щодо твердження відповідача про не зарахування періоду з 01.02.2005 по 01.02.2013 перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування періодів роботи позивача.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а.
Таким чином, відповідач протиправно не врахував означений період до страхового стажу позивача.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII ) час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідна гарантія встановлена також частиною четвертою статті 9 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-XII, згідно із якою час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
02.08.2008 року Законом № 345-VI внесені зміни до Закону № 1058-IV шляхом доповнення частини першої статті 24 вказаного Закону абзацом четвертим такого змісту: "Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах".
У постанові від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17 Верховний Суд, за результатами аналізу наведених правових норм, дійшов висновку, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже, до пільгового стажу особи зараховується період до того часу, коли він вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі №185/8991/16-а, від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17.
Таким чином суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.10.1990 по 26.06.1999 в КСП "Победа" та з 01.02.2005 по 01.02.2013 перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045750029120 від 02.09.2024 вбачається, що позивач досяг віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону, однак у зв'язку з відсутність страхового стажу, не набув права на пенсію.
Також в оскарженому рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 10 років 02 місяці 28 днів.
З урахуванням підтверджених судом періодів роботи та перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві страховий стаж позивача становить 26 років 11 місяців 23 дні, що є недостатнім в розумінні ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Таким чином, частина 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить вимогу для призначення пенсії при досягненні 63 річного віку, наявність страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Як вже встановлено судом страховий стаж позивача становить 26 років 11 місяців 23 дні, що є достатнім для призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому не позивач не досягла 63 річного віку.
Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію є такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10; ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045750029120 від 02.09.2024 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, наступні періоди роботи: з 01.10.1990 по 26.06.1999 в КСП "Победа" та з 01.02.2005 по 01.02.2013 перебування на інвалідності, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 ( шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 21 січня 2025 року.
Суддя О.В. Царікова