28 квітня 2025 рокуСправа №160/2812/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, 2-Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.12.2024 року №046050023046, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2024 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, з дати досягнення нею пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Управлінням Пенсійного фонду України було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/2812/25. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Електронною поштою від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач-2 посилаючись на норми п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 вважає, що прийняте ним рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії є обґрунтованим і законним, а підстави для його скасування, наведені в позовній заяві є безпідставними.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надало.
Відповідач-1 про розгляд справи був повідомлений належним чином шляхом доставлення 19.02.2025 до його електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В період з 21.04.2025 по 25.04.2025 суддя знаходилась на лікарняному, що підтверджується довідкою начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Справа розглянута в перший робочий день виходу судді з лікарняного.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася 19.12.2024 із заявою і документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 на підставі п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.12.2024 №046050023046 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Головне управління Пенсійний фонд України у Львівській області встановило, що вік заявниці 45 років 02 місяці.
Страховий стаж особи становить 30 років 07 місяців 26 днів (в т.ч. , додаткові роки за Список №1 - 12 років).
Пільговий стаж особи за Списком №1 становить 12 років 05 місяців 01 день.
Пільговий стаж особи за Списком №2 становить 08 місяців 01 день
За доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано:
-період роботи з 01.07.2000 по 30.12.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про особу. Періоди роботи згідно трудової книжки підтверджується додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки;
-період догляду з 14.012004 по 31.12.2004 за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація про одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період.
До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 01.10.2024 по 30.11.2024 згідно довідки про пільговий характер роботи від 11.12.2024 №711, оскільки в індивідуальних відомостей про застраховану особу, відсутня інформація про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 особа матиме з 07.10.2029 (після досягнення необхідного віку).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про відмову у призначенні пенсії , позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулась до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист,
що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 13 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
В подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 були внесені зміни, зокрема п. «а» був викладений в наступній редакції:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників , затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.»
23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.
Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Згідно статей 151-2, 152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідачем при прийнятті спірного рішення застосовано п 1 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058- IV «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213).
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV .
В рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (переглянута Великою Палатою Верховного Суду від 03.11.2021) за позовом особи, якої було визнано протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17.08.2020 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити особі пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 12.08.2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.
Вказане рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В рішенні також наведені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:
а) позивачем є особа, яка:
-звернулась до ПФУ за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону №1788-ХІІ;
-на момент звернення досягла: чоловіки -55 років, жінки -50 років;
-набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону №1788-ХІІ;-
-відповідачем є орган ПФУ, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
В даній зразковій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про застосування саме норм Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
З урахуванням наведених норм суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача-2 про недосягнення пенсійного віку позивачем, а тому позовні вимоги
Суд також зазначає, що відповідно до проведеного відповідачем-2 розрахунку страховий стаж позивача на день звернення становить 30 років 07 місяців 26 днів, пільговий стаж за Списком №1- 12 років 05 місяців 01 день, що також є достатнім для призначення пенсії в даному випадку.
Позивач в позовних вимогах просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2024 року та призначити їй пенсію.
Оскільки встановлено, що позивач досягла пенсійного віку і має необхідний страховий і пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд з метою захисту порушених прав позивача, вважає правильним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, з дати досягнення нею пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснювало розгляд заяви позивача і не приймало за результатом розгляду заяви рішення по суті , то вказане Головне управління не є належним відповідачем в даному випадку.
За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 3ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.4154476102.1 від 24.01.2025.
Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.139,242-246,255,262,295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.12.2024 року №046050023046, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, з дати досягнення нею пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона