03 березня 2025 рокуСправа №160/33982/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови від 11.10.2024 року за Nє55644-39971/Б-01/8-0400/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості по пенсії її батька ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/8881/22 від 11.08.2022 року в сумі 567 004,65 грн., так як вона є спадкоємцем та правонаступником.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є рідною донькою померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії. Позивач вважає, що вона, як донька покійного пенсіонера, має право згідно з частиною 1 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на одержання сум пенсії, що підлягали йому виплаті і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Однак, листом від 11.10.2024 відповідачем відмовлено у виплаті недоотриманої суми пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 . Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
30.12.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Станом на день розгляду справи відповідач до суду з відзивом на позовну заяву не звертався.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є донькою померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 06.02.1975.
Згідно довідки Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори №745/02-14 від 15.12.2023, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 15.06.2023 заведено спадкову справу №80/2023. Станом на 15.12.2023 ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі №160/8881/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90% суми грошового забезпечення без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01.12.2019 року, з урахуванням проведених виплат та індексації.
ОСОБА_1 , через свого представника, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 12.09.2024, в якій просила виплатити їй суму пенсії, що підлягала виплаті пенсіонеру ( ОСОБА_2 ), яка залишилася недоодержаною, у зв'язку з його смертю.
Листом від 11.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 12.09.2024 та зазначено, що ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата якої припинена з 01.07.2023 у зв'язку зі смертю.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2022 у справі №160/8881/22 доплата пенсії ОСОБА_2 складає 567004,65 грн.
Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Позивач вважаючи таку відмову у виплаті недоодержаної пенсії її померлого чоловіка протиправною звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 №3-1затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Відповідно до абз. 1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Таким чином, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Поряд із цим, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-VI та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-ІV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Таким чином, аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч. 1 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як встановлено судом позивач звернулася до пенсійного органу 12.09.2024 про виплату суму пенсії, що підлягала виплаті пенсіонеру ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто поза межами строків, встановлених статтею 61 Закону №2262-ХІІ.
Крім того, як вже зазначено судом, до осіб, які мають право на виплату статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, тих членів його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а також батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Тобто статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено два критерії суб'єктного складу осіб:
- члени сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника;
- батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Позивач є членом родини померлого пенсіонера, однак матеріали справи не містять доказів того, що позивач проживала разом із пенсіонером на день його смерті та не відноситься до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Також позивач не є членом сім'ї померлого пенсіонера, який належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Таким чином позивач не відповідає критеріям статті 61 Закону №2262-ХІІ, а тому не має право на отримання виплати суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонеру ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, враховуючи, що позивач не є суб'єктом, визначеним ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, а також звернувся поза стоками, встановленими ч. 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, суд доходить висновку, що права позивача відповідачем не порушенні.
У зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 03.03.2025.
Суддя О.В. Царікова