01 травня 2025 рокуСправа №160/19135/24
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягає у непоновленні на посаді ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 28.06.2024 р. по день поновлення на посаді.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача витяг з наказу про увільнення від займаної посади ОСОБА_1 (за наявності), та всі документи які слугували підставою прийняття відповідного наказу.
09 вересня 2024 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій заявник просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2.14. наказу командира військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) № 547 від 29.06.2024 р;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , виплатити недоотримане грошове забезпечення та здійснити недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення за період з 28.06.2024 р. по день поновлення на посаді;
- визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) № 592 від 14.07.2024 р.;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.06.2024 р. по 27.06.2024 р.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.06.2024 р. по 27.06.2024 р.
Заява про збільшення позовних вимог обґрунтована тим, що на момент звернення до суду позивач не мав всіх доказів предмету та підстав позову, про що було зазначено в позові, а також долучено клопотання про витребування доказів. 02.09.2024 р. представником позивача отримано звичайний лист від відповідача. В листі містився супровідний лист від 01.08.2024 р. за вих. № 13025 та додатки, а саме витяг з наказу № 386 від 07.05.2024 р., № 547 від 29.06.2024 р., № 592 від 14.07.2024 р. Сторона позивача вважає за необхідне змінити позовні вимоги виходячи з нових доказів. До цієї заяви долучаються нові докази, тому сторона позивача просить розглянути ці докази, а також і ті, що долучені разом із позовом в першій редакції. Позов варто розглядати в редакції цієї заяви.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача неправомірно визнано таким, що самовільно залишив розташування військової частини. Зазначене стало підставою для увільнення позивача з займаної посади та призупинення військової служби згідно спірного наказу, а також невиплати грошового забезпечення. Вважаючи спірний наказ в частині, що стосується позивача, протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з адміністративним позовом.
10 вересня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
03 жовтня 2024 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, просить у позові відмовити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 р. суд постановив заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі №160/19135/24 - задовольнити. Прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог у справі №160/19135/24.
21 жовтня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про виклик свідків.
28 жовтня 2024 року Військова частина НОМЕР_2 подала заперечення на заяву про виклик свідка.
25 лютого 2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
28 лютого 2025 року Військова частина НОМЕР_2 подала до суду заперечення на клопотання про долучення доказів, в якому зазначила, що як випливає з позовної заяви та інших процесуальних документів поданих позивачем, порушення своїх прав позивач вбачає саме у факті виданні наказів командира військової частини НОМЕР_2 № 547 від 29.06.2024 та № 592 від 14.07.2024 в частині, що його стосується та рішень, зафіксованих цими наказами. Причиною та умовою для видання наказів командира військової частини НОМЕР_4 № 547 від 29.06.2024 та № 592 від 14.07.2024 в частині, що стосується позивача та рішень, зафіксованих цими наказами є факт самовільного залишення зони відповідальності (місця розташування) військової частини НОМЕР_2 в районі виконання бойового завдання, якого позивач у позовній заяві не заперечує. Тобто всі оспорювані позивачем рішення військової частини НОМЕР_2 , як суб'єкта владних повноважень ґрунтуються саме на факті самовільного залишення позивачем військової частини. У справі №160/32427/24 судом розглядалося питання щодо розгляду рапорту позивача про переведення його до іншої військової частини. Рапорт був надісланий позивачем до військової частини НОМЕР_2 засобами поштового зв'язку під час самовільного залишення позивачем військової частини, яке триває й на даний момент. Також станом на теперішній час рапорт позивача розглянуто, позивачеві направлено обґрунтовану відмову в його задоволенні. Отже листування позивача з військовою частиною НОМЕР_2 жодним чином те відміняє та не спростовує факту самовільного залишення ним військової частини.
Суд зазначає, що з метою повного та всебічного розгляду справи та з огляду на право сторони надати ті докази, що вона вважає необхідними для обгрунтування своїх позовних вимог, суд приймає вказані докази.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 р. у клопотанні позивача про витребування доказів у справі відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 р. у клопотанні позивача про виклик свідків у справі відмовлено.
Відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.
Суд встановив, що позивач, ОСОБА_1 , є військовослужбовцем та був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з 07.05.2024 р., що підтверджується довідкою від 08.06.2024 р. № 6075.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.05.2024 р. ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу з 07.05.2024 р. та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 08.05.2024 р. і вважати таким, що з 07.05.2024 р. прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.06.2024 р. №547 солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону вважати таким, що 28.06.2024 р. самовільно залишив розташування підрозділу в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виключити з котлового забезпечення з 29.06.2024 р. Виключено з грошового та речового забезпечення з 28.06.2024 р.
Відповідно до доповіді про самовільне залишення частини (без зброї) військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 солдатом за призовом по мобілізації ОСОБА_1 від 28.06.2024 року встановлено, що 28.06.2024 року о 15:00 під час перевірки наявності особового складу 2 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 в районі виконання бойових завдань ( АДРЕСА_3 ), було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 . На телефоні дзвінки (тел. НОМЕР_6 ), який вказаний в анкеті, відповідає, але з розмови було встановлено, що військовослужбовець повертатись до розташування підрозділу не збирається.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2024р. №6035 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 28.06.2024 року солдатом ОСОБА_1 , комісії у складі: Голова комісії підполковник ОСОБА_3 , старший оперативний черговий відділення бойового управління командного пункту штабу; Члени комісії: майор ОСОБА_4 , офіцер групи психологічного супроводу та відновлення НОМЕР_7 мотопіхотного батальйону; старший лейтенант ОСОБА_5 , офіцер групи контролю бойового стресу.
Відповідно до наданих 10 липня 2024 року письмових пояснень молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , адресованих командиру військової частини НОМЕР_2 , повідомив таке: під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме 28.06.2024 року о 15:00 під час перевірки наявності особового складу 2 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 в районі виконання бойових завдань ( АДРЕСА_3 ), було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 . На телефоні дзвінки (тел. НОМЕР_6 ), який вказаний в анкеті, відповідає, але з розмови було встановлено, що військовослужбовець повертатись до розташування підрозділу не збирається.
Відповідно до наданих 10 липня 2024 року письмових пояснень лейтенанта ОСОБА_7 , адресованих командиру військової частини НОМЕР_2 , повідомила таке: під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме, 28.06.2024 року о 15:00 під час перевірки наявності особового складу 2 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 в районі виконання бойових завдань ( АДРЕСА_3 ), було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 . На телефоні дзвінки (тел. НОМЕР_6 ), який вказаний в анкеті, відповідає, але з розмови було встановлено, що військовослужбовець повертатись до розташування підрозділу не збирається.
Актом службового розслідування від 12.07.2024 р. встановлено, що 28.06.2024 року о 15:00 під час перевірки наявності особового складу 2 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_4 в районі виконання бойових завдань ( АДРЕСА_3 ), було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 . На телефоні дзвінки (тел. НОМЕР_6 ), який вказаний в анкеті, відповідає, але з розмови було встановлено, що військовослужбовець повертатись до розташування підрозділу не збирається. Солдат ОСОБА_1 самовільно, без поважних причин, залишив військову частину НОМЕР_2 . До акта службового розслідування додано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 «Про призначення службового розслідування», Доповідь про самовільне залишення частини (без зброї), Пояснення свідків, Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 , Службова характеристика, Медична характеристика, Фотокопії документів.
Рішенням командира Військової частини НОМЕР_2 про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності: 1. Вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_2 за порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ста- тей 1, 2 абзацу1, 5 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_2 2. Начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, солдату ОСОБА_8 , призупинити виплату грошового забезпечення з 28.06.2024 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року заза відповідні місяці самовіль ного залишення частини у повному обсязі. 3. Заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення-начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 направити копію матеріалів цього службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення, щодо порушення кримінального провадження, за фактами, виявленні в ході проведення службового розслідування протягом 10 діб з дати підписання наказу командира частини про затвердження його результатів.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.07.2024р. №6375 «Про результати службового розслідування» наказано: 1. вирішити питання щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_2 за порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2 абзацу1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_2 . 2. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, солдату ОСОБА_8 , призупинити виплату грошового забезпечення з 28.06.2024 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі. 3. Заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 направити копію матеріалів цього службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення, щодо порушення.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №592 від 14.07.2024, ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , утримуючи у списках особового складу військової частини з 14.07.2024 р., відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
12 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено інформацію стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження зареєстровано за номером 42024052210002812.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.08.2024р. №696 призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України: солдата ОСОБА_2 , колишнього старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону, який 28 червня 2024 року самовільно залишив військову частину згідно ЄРДР від 12 серпня 2024 року № 42024052210002812 - з 12 серпня 2024 року; Підстава: наказ командира НОМЕР_8 окремої механізованої бригади від 17 серпня 2024 року № 230-рс, рапорт підполковника ОСОБА_9 від 17 серпня 2024 року вх. № 30352, 30353.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 14 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, відповідно до пункту 1 якого це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України №548 від 24.03.1999.
Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України №551-XIV від 24.03.1999.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Стаття 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначає, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Абзацом 1 статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Тобто дисциплінарним правопорушенням визнається як невиконання чи неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, так й порушення військової дисципліни чи громадського порядку.
За положеннями статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до пункту 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за 1503/31371.
Пунктом 1 розділу ІV Порядку №608 від 21.11.2017 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Доводи представника позивача щодо порушення процедури проведення службового розслідування, оскільки відсутні в матеріалах службового розслідування пояснення позивача, докази відмови від надання пояснень, не приймаються до уваги, оскільки на час проведення службового розслідування позивач був відсутній в місці дислокації військової частини, тому відповідач був позбавлений можливості зажадати від позивача пояснень.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Як вказано вище, відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.08.2024р. №696 призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України: солдата ОСОБА_2 , колишнього старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону, який 28 червня 2024 року самовільно залишив військову частину згідно ЄРДР від 12 серпня 2024 року № 42024052210002812 - з 12 серпня 2024 року; Підстава: наказ командира НОМЕР_8 окремої механізованої бригади від 17 серпня 2024 року № 230-рс, рапорт підполковника ОСОБА_9 від 17 серпня 2024 року вх. № 30352, 30353.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.06.2024 р. №547 солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону вважати таким, що 28.06.2024 р. самовільно залишив розташування підрозділу в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виключити з котлового забезпечення з 29.06.2024 р. Виключено з грошового та речового забезпечення з 28.06.2024 р.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №592 від 14.07.2024, ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , утримуючи у списках особового складу військової частини з 14.07.2024 р., відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Як встановлено, позивача визнано таким, що самовільно залишив розташування військової частини, що стало підставою для увільнення позивача з займаної посади та призупинення військової служби згідно спірного наказу, а також невиплати грошового забезпечення.
З цього приводу суд встановив, що Актом службового розслідування від 12.07.2024 р. встановлено відсутність солдата ОСОБА_1 , який самовільно, без поважних причин, залишив військову частину. Вказані обставини підтверджено доповіддю про самовільне залишення частини (без зброї), поясненнями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .
Відтак, відсутні підстави вважати, що наказ від 29.06.2024 р. №547, №592 від 14.07.2024, від 17.08.2024р. №696 видані із порушенням вимог законодавства.
Суд звертає увагу, що статтями 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, саме на цю сторону.
Позивач не надав належних та допустимих доказів поважності причин своєї відсутності, не отримав дозволу на залишення бойових позицій та не спростував установленого службовим розслідуванням факту самовільного залишення місця служби. Натомість відповідач надав суду підтверджені належним чином документи - доповідні, пояснення свідків, акт службового розслідування, витяги з ЄРДР які суд визнає допустимими та достовірними.
Стосовно виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди суд зазначає наступне.
Пунктом 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022, яке застосовується з 01.06.2022.
Згідно з пунктом 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Пунктом 9.4 Окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира.
Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку №260 від 07.06.2018 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Враховуючи, що приведені вище обставини, а також факт увільнення від займаної посади та призупинення військової служби, що визнано судом правомірним, відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити виплату грошового забезпечення за увесь час призупинення військової служби.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2023 року у провадженні № 11-228сап21 щодо дисциплінарної відповідальності судді висловила свою правову позицію щодо мотивації судових рішень (відповідь на всі аргументи сторін): ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент, таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Беручи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з викладених вище підстав.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судовий збір не підлягає розподілу.
Керуючись ст. 241 246, 250 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко