01 травня 2025 р. Справа № 120/16975/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), які подані його представником - адвокатом Вдовцовою А.Д. (далі - представник позивача), до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про відмову у надані позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яке оформлене протоколом Комісії від 26.11.2024 № 48.
Ухвалою від 09.01.2025 судом відкрито провадження в адміністративний справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.
04.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірно прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які зобов'язані за законом утримувати особу з інвалідністю І чи II групи.
Також відповідач заявив клопотання про поновлення строку для подання відзиву. В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначив, що у визначений судом строк не мав змоги вчасно підготувати всі необхідні документи та подати їх до суду через велику завантаженість роботи. Вказує, що в особливий період військового стану відповідач здійснює першочергові завдання щодо проведення мобілізації людських та транспортних ресурсів з метою вчасного і в повному обсязі комплектування команд, що направляються до військових частин. Тому враховуючи значну завантаженість в тому числі і судовими справами, вважає, що встановлений строк для подання відзиву на цей позов ним було пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим просить його поновити.
10.04.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій остання заперечує проти висловлених відповідачем аргументів, вважаючи позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Також представник позивача заявила клопотання про повернення відзиву без розгляду у зв'язку з пропуском процесуального строку.
Визначаючись щодо поданих сторонами клопотань, суд вказує на таке.
Так особливості подання відзиву на позовну заяву врегульовано статтею 162 КАС України. Зокрема, за приписами частин 5 та 6 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином вказаною нормою регламентується лише мінімальний строк для подання відзиву на позовну заяву. В той же час процесуальних наслідків несвоєчасного подання відзиву на позовну заяву положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.
Відповідно, навіть у випадку подання відповідачем відзиву з пропуском установленого строку, правових підстав для його повернення без розгляду не має. В такому разі процитована вище норма ч. 6 ст. 162 КАС України надає суду можливість у випадку порушення строку подання відзиву без поважних причин розглянути справу за наявними у ній матеріалами, проте аж ніяк не повертати такий відзив без розгляду.
За таких обставин клопотання представника позивача про повернення відзиву відповідача без розгляду є безпідставним, у зв'язку з чим задоволеним бути не може.
Що ж до власне причин поважності пропуску строку подання відзиву та можливості його врахування судом, то суд зазначає наступне.
В даному випадку суд враховує, що оскільки наразі в державі діє воєнний стан і відповідач виконує першочергові завдання щодо проведення мобілізації, метою яких є забезпечення з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а тому пропуск процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву в цьому випадку можливо визнати таким, що відбувся з поважних причин. За цих обставин обмеження в праві подачі відзиву не буде відповідати загальним засадам справедливого судового розгляду.
Також суд враховує те, що пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з'ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.
Таким чином зважаючи на викладене, суд з метою всебічного, повного і об'єктивного її розгляду вважає за необхідне клопотання задовольнити та поновити останньому строк для надання відзиву на позовну заяву.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані докази судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаною особою та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
22.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка здійснює догляд за своєю матір'ю з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як вбачається із матеріалів справи, до поданої заяви позивачем долучено наступні документи: копія паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ; копія ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , копія військово-облікового документа Резерв+ № 180620230693371300007, копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; копія паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 ; копія ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ; заява ОСОБА_2 від 22.11.2024; копія довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 серії 12 ААГ №366889; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 ; копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 ; копія свідоцтва про зміну імені ОСОБА_3 серія НОМЕР_6 ; копія витягу з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00041309701; копія повного витягу з ДРАЦС громадян щодо актового запиту про народження №00047990897; довідка про проживання ОСОБА_1 № 545 від 24.08.2024.
За результатами розгляду поданих документів, позивачу надіслано повідомлення від 26.11.2024 № 362/10198, у якому вказано, що протоколом від 26.11.2024 № 48 Комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
В якості причин відмови вказано на відсутність документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю І та ІІ групи, відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із наступного.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі ? Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі ? підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі ? Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема, згідно з п. 13 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи ?- один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, ? документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, ? документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, ? один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.11.2024 позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із наявністю матері з інвалідністю ІІ групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати.
Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленим протоколом 26.11.2024 № 48, у наданні відстрочки позивачу відмовлено на підставі того, що заявником не надано документів, які б підтверджували неможливість виконання обов'язку утримувати особу з інвалідністю I та II групи іншими особами, які не є військовозобов'язаними, але зобов'язані за законом утримувати, як це передбачено Додатком № 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Позивач не погоджується із таким рішенням, вважаючи, що особами, які відповідно до Закону зобов'язані утримувати його матір є лише військовозобов'язані особи - чоловіки, а саме: його брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Тобто жодних інших осіб, які не є військовозобов'язаними, не існує. А оскільки його матір ОСОБА_2 надала заяву за формою згідно Додатку 15 до Порядку № 560, в якій обрала для свого утримання (догляду) свого сина ОСОБА_1 , тобто позивача, тому останній вважає, що має усі законні підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, оцінюючи вказані доводи позивача, суд враховує, що за змістом положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:
по-перше, наявність одного із батьків з інвалідністю I чи II групи або ж одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
по-друге, відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю. При цьому у разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю, про що подається відповідна заява.
Тобто, лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Щодо інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю, то їх наявність не може бути перешкодою для оформлення відстрочки виключно у разі якщо такі особи: самі є особами з інвалідністю, або потребують постійного догляду, або перебувають під арештом (крім домашнього арешту), або відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Як встановлено судом, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що у матері позивача відсутні будь-які особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до Закону зобов'язані її утримувати.
Натомість, відповідно до статті 51 Конституції України та статті 202 Сімейного кодексу України обов'язок утримувати непрацездатних батьків покладається на всіх працездатних дітей у рівних частках.
В даному випадку із аналізу положень графи 13 Додатку 5 до Порядку № 560 слід дійти висновку, що документи, які підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю І чи ІІ групи, здійснювати такий догляд, на відсутність яких послався ІНФОРМАЦІЯ_7 при прийнятті рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки, можуть існувати лише за фактичної наявності таких осіб, яких з огляду на наявні у справі докази, у матері позивача не має.
Відповідно, за відсутності таких осіб відсутня можливість подання відповідних документів.
З матеріалів справи видно, що разом із заявою про надання відстрочки позивач надав необхідні документи для підтвердження підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, в тому числі які визначені Додатком № 5 до Порядку № 560, а саме довідку медико-соціальної експертної комісії, яка підтверджує, що його мати є особою з інвалідністю ІІ групи, документи, що підтверджують родинні зв'язки, а також заяву матері позивача за формою згідно додатком 15 до Порядку 560, якою підтверджується, що саме позивач має здійснювати догляд за нею, а не інша її дитина - ОСОБА_4 .
Натомість ані в оскаржуваній відмові, ані під час розгляду справи відповідач не навів обґрунтованих пояснень щодо неможливості врахування вищевказаних документів, а також, яких саме документів згідно з Додатком 5 до Порядку № 560 позивачем не було надано для підтвердження відсутності інших осіб, здатних виконувати обов'язок з утримання та догляду за матір'ю-особою з інвалідністю другої групи.
Наразі відповідач не надав доказів, які б спростовували достовірність поданих документів або свідчили про наявність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані здійснювати такий догляд. Та й самі мотиви оскаржуваного рішення не містять жодного посилання на те, що відповідачем з'ясовано наявність такої особи (осіб), яка не є військовозобов'язаною та яка за законом зобов'язана утримувати позивача. Будь-яких доказів про те, що інший син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не є військовозобов'язаною особою матеріали справи не містять та таких відповідачем не встановлено.
Враховуючи вищевикладені обставини суд доходить висновку, що оскаржуване рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке оформлено протоколом Комісії від 26.11.2024 № 48 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є протиправним, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи із обставин цієї справи, з метою відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цьому судовому рішенні.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги належить задовольнити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що оформлене протоколом від 26.11.2024 № 48, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 01.05.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 );
Відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) в особі Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович