м. Вінниця
30 квітня 2025 р. Справа № 120/15130/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом приватного підприємства «Центр-Скло»
до Вінницької митниці
про визнання протиправними та скасування рішень, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви приватного підприємства "Центр - Скло" (далі - ПП «Центр-Скло, позивач) до Вінницької митниці (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000167/2 від 21.05.2024, а також картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000675.
Ухвалою від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.
Ухвалою від 02.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки під час винесення рішення про коригування митної вартості товарів у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у спірному випадку.
06.12.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із доводами відповідача і просить задовольнити позов.
Ухвалою від 29.04.2025 в задоволення клопотання відповідача…
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Між ПП «ЦЕНТР-СКЛО» (далі - Покупець або Позивач) та «Q-Glasstech Sp. Z o.o.» (Польща) (далі - Продавець) 13 червня 2023 було укладено контракт № 13/06/23, згідно якого Продавець здійснив продаж листового скла та дзеркала, яке виготовляється методом флотації на загальну суму 500 000 доларів США або 500000 євро. Одиницею продажу є квадратний метр.
Згідно п. 2 контракту ціни на окремі товари визначаються у рахунках-проформах.
Пунктом 6 контракту передбачено, що умови поставки визначаються у рахунках.
На виконання контракту було виставлено рахунок-проформу № 1/MC/01/2024 від 11.01.2024, згідно якої підтверджено замовлення товару, усього на суму 12 813,29 доларів США, а саме «дзеркала скляні у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення: ALUMINUM MIRROR (DOUBLE) 3mm, розміром 3300 х 2140 мм, 432 шт/3050,784 м2, призначене для виробництва вікон та декору» (надалі - товар).
Пунктом 3 контракт передбачено 100% передоплату товару. Платіжними інструкціями в іноземній валюті № 2 від 12.01.2024 та № 27 від 14.05.2024 підтверджується факт переказу Покупцем на рахунок Продавця коштів в сумі 3 843,99 доларів США та 8 969,30 доларів США відповідно, усього на суму 12 813,29 доларів США у якості оплати за товар згідно рахунку-проформи № 1/MC/01/2024 від 11.01.2024.
Після 100% передоплати Продавець відвантажив товар, надавши інвойс № FS 2/MС/05/2024 від 15.05.2024 на товар, усього на суму 12 81329 доларів США. Валюта контракту євро, ціна товару за домовленістю сторін складає 12 813,29 доларів США, чим фактично визначено митну вартість товару. Також продавцем було надано пакувальний лист.
В подальшому, для здійснення митного оформлення отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з митною декларацією 24UA401020027987U7, до якої були додані наступні документи: контракт; рахунок-проформа; платіжний документ про оплату товару; рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; копія митної декларації країни відправлення. Додатково була подана цінова експертиза ДП «Держзовнішінформ» № 3-3/369 від 14.05.2024, яка підтвердила ціну товару, зазначену у контракті та інвойсах.
21.05.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000167/2, яким були збільшені суми митних платежів. У вказаному рішенні зазначено: «За результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно п.3. зовнішньоекономічного Договору № 13/06/23 від 13.06.2023 зазначено, що «у платіжному дорученні Покупець вказує назву Покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата», при цьому у призначенні платежу поданих до митного оформлення платіжних інструкцій №2 від 12.01.2024 та № 27 від 14.05.2024 зазначено посилання виключно на зовнішньоекономічний Договір № 13/06/23 від 13.06.2023. Сплачена сума за даними платіжними інструкціями становить 33314,56 USD, при тому що фактурна вартість задекларованого за даною МД товару складає 12813,29 USD, відповідно неможливо однозначно ідентифікувати дану платіжну інструкцію як таку, що стосується даної партії товару; 2) у поданому декларантом до митного оформлення рахунку № FS 2/MC/05/2024 від 15.05.2024 наявне посилання на попередню фактуру залікову № FS 3/MС/01/2024 від 18.01.2024 на загальну суму 3843,99 USD, при цьому відомості про даний документ відсутні у гр.44 МД; 3) у документах, що підтверджують вартість перевезення вантажу від 16.05.2024 №довідка б/н та від 16.05.2024 № DB №2483833 відсутні відомості щодо страхування вантажу як це передбачено умовами поставки FCA. В той же час, проміжний договір перевезення від 14.05.2024 № 2248112 складено литовською мовою та не містить перекладу українською мовою, як це передбачено ст. 254 МКУ, тому встановити наявність зазначеної інформації у ньому не виявляється можливим. Крім того, в рахунку- фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.05.2024 № DB №2483833 зазначено вагу брутто партії товару 22900 кг, в той час як згідно гр.35 ЕМД та поданих товаросупровідних документів вага брутто задекларованої партії товару становить 21600 кг. В наданому висновку ДП «Держзовнішінформу» №3/3-386 від 14.05.2024, експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого листа від відправника товару, проаналізовано мережу Інтернет, однак експертом було проаналізовано сайти на китайському та українському ринках, що ніяким чином не може підтвердити ціну продажу в країні експорту - Польщі.».
Вказане рішення про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2024/000675.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Виходячи із положень статей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).
Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна Правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 № 826/8799/16, від 17.04.2018 № 815/329/17, від 14.09.2018 № 821/1617/17 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 22.03.2024 № 120/12253/23, від 15.10.2024 № 120/17289/23.
Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана Правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 826/18258/13-а та від 20.03.2024 року у справі № 826/5959/17.
Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про коригування №UA401000/2024/000167/2 від 21.05.2024, суд зважує на таке.
Так, за результатами виконання митних процедур відповідачем встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, містили розбіжності, а саме:
- згідно п.3. зовнішньоекономічного Договору № 13/06/23 від 13.06.2023 зазначено, що «у платіжному дорученні Покупець вказує назву Покупця і номер рахунку/ рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата», при цьому у призначенні платежу поданих до митного оформлення платіжних інструкцій № 2 від 12.01.2024 та № 27 від 14.05.2024 зазначено посилання виключно на зовнішньоекономічний Договір № 13/06/23 від 13.06.2023.
- сплачена сума за даними платіжними інструкціями становить 33314,56 USD, при тому що фактурна вартість задекларованого за даною МД товару складає 12813,29 USD, відповідно неможливо однозначно ідентифікувати дану платіжну інструкцію як таку, що стосується даної партії товару.
-у поданому декларантом до митного оформлення рахунку № FS 2/MC/05/2024 від 15.05.2024 наявне посилання на попередню фактуру залікову № FS 3/MС/01/2024 від 18.01.2024 на загальну суму 3843,99 USD, при цьому відомості про даний документ відсутні у гр.44 МД;
-у документах, що підтверджують вартість перевезення вантажу від 16.05.2024 № довідка б/н та від 16.05.2024 № DB №2483833 відсутні відомості щодо страхування вантажу як це передбачено умовами поставки FCA.
-проміжний договір перевезення від 14.05.2024 № 2248112 складено литовською мовою та не містить перекладу українською мовою, як це передбачено ст. 254 МКУ, тому встановити наявність зазначеної інформації у ньому не виявляється можливим.
-в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.05.2024 № DB №2483833 зазначено вагу брутто партії товару 22900 кг, в той час як згідно гр. 35 ЕМД та поданих товаросупровідних документів вага брутто задекларованої партії товару становить 21600 кг.
-в наданому висновку ДП «Держзовнішінформу» № 3/3-386 від 14.05.2024, експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого лист від відправника товару, проаналізовано мережу Інтернет, однак експертом було проаналізовано сайти на китайському та українському ринках, що ніяким чином не може підтвердити ціну продажу в країні експорту - Польщі. Також, в результаті дослідження експерт прийшов до висновку, що ціни «можуть становити…», а не «становлять….».
Щодо розбіжностей зазначених в першому та другому пунктах позивач пояснив, що до митного органу під час декларування було подано відповідну заявку на купівлю іноземної валюти № 2 від 12.01.2024 згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 2 від 12.01.2024 та заявку на купівлю іноземної валюти № 30 від 14.05.2024 згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 27 від 14.05.2024. У призначенні платежу вказано кілька рахунків-проформ, зокрема, рахунок-проформу № 1/MC/01/2024 від 11.01.2024.
Також, в матеріалах справи міститься лист продавця товару - «Q - Glasstech Sp. Z o.o.», яким останній підтвердив, що ним було отримано кошти в сумі 12813,29 доларів США згідно проформи № 1/MC/01/2024 від 11.01.2024 (3843,99 дол. США - згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №2 від 12.01.2024, та у сумі 8969,30 дол. США згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №27 від 14.05.2024).
При цьому, умовами рахунку-проформи № 1/MC/01/2024 від 11.01.2024 року на суму 12813,29 доларів США передбачено сплату авансу в розмірі 30%, тобто 3843,99 доларів США та 70% залишок вартості товару в сумі 8969,30 доларів США підлягав сплаті протягом 20 днів після відвантаження товару.
Щодо третьої розбіжності, то позивач в мотивувальній частині позовну пояснив, що рахунок-фактура № FS 3/MС/01/2024 від 18.01.2024 є попередніми, а рахунок-фактура FS 2/MС/05/2024 від 15.05.2024 є фінальним, який посилається на проформу № 1/MC/01/2024 від 11.01.2024, містить аналогічну суму та вказує такий же товар.
Крім того, судом враховано, що згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» відсутня вимога зазначення попередніх інвойсів у п. 44 митної декларації. Декларант зобов'язаний вказати рахунок-фактуру (інвойс), або рахунок-проформу, що підтверджують відомості про заявлену митну вартість. Даний обов'язок виконаний позивачем.
Отже, фінальний інвойс № FS 2/MС/05/2024 від 15.05.2024 виданий взамін попереднього інвойсу № FS 3/MС/01/2024 від 18.01.2024, а тому саме він є чинним та підлягав зазначенню у п. 44 митної декларації.
Відповідач також зазначає, що у документах, які підтверджують вартість перевезення, відсутні відомості про страхування, яке нібито передбачено умовами поставки FCA.
Разом з тим, пунктом 6 контракту № 13/06/23 від 13.06.2023 визначено умови поставки FCA або DAP Інкотермс 2010. Згідно правил Інкотермс 2010 умови поставки FCA визначають обов'язок продавця за власний рахунок доставити товар у певне місце для здачі перевізнику.
Також умови поставки FCA взагалі не передбачають відомостей про страхування товару з боку Покупця. Тому витрати на страхування обґрунтовано не включались до складу митної вартості, так як страхування вантажу не здійснювалось, що підтверджується довідкою експедитора б/н від 20.05.2024.
Також відповідач вказав, що проміжний договір перевезення від 14.05.2024 № 2248112 складено литовською мовою та не містить перекладу українською мовою.
Водночас, ст. 254 МК України визначено, що документи, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна. Оскільки Україна приєдналася до митного союзу ЄС на підставі Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014р. (ратифікована Законом України від 16.09.2014р. №1678-VІІ), то офіційною мовою митного союзу ЄС є литовська та англійська мова згідно постанови Ради ЄС від 15.04.1958р. (зі змінами, посилання на офіційному веб-сайті https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/1958/1(1)/2013-07-01). Враховуючи можливу складність сприйняття документа, викладеного литовською мовою, під час декларування позивач надав переклад англійською мовою договору перевезення № 2248112 від 14.05.2024. Як зазначив позивач, у подальшому процесі декларування відповідач не висунув жодних зауважень щодо надання англомовного перекладу договору перевезення № 2248112 від 14.05.2024.
Крім того, відповідач вказав, що в рахунку-фактурі про надання транспортно- експедиційних послуг від 16.05.2024 № DB №2483833 зазначено вагу брутто партії товару 22900 кг, в той час як згідно гр.35 ЕМД та поданих товаросупровідних документів вага брутто задекларованої партії товару становить 21600 кг.
Так, як слідує з пояснень позивача, у первинному рахунку-фактурі, виставленому перевізником-експедитором, було допущено технічну описку, про що зазначив сам перевізник. Під час декларування відповідачу було надано виправлений варіант рахунку-фактури, згідно якої вага брутто задекларованої партії товару становить 21600 кг. Дана вага відповідає гр.35 ЕМД та поданим товаросупровідним документам: пакувальний лист (остання стрічка останнього стовпчика), міжнародна товаро-транспортна накладна CMR (графа 11), митна декларація країни експорту 24PL322010NS6NXSY6 (графа 35).
Вказане свідчить про відсутність порушень з боку позивача.
Також відповідач висловив сумніви щодо змісту висновку ДП «Держзовнішінформ» № 3-3/386 від 14.05.2024, який містить недоліки.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивачем був наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» з іншим номером, а саме № 3-3/369 від 14.05.2024 (даний номер вказує сам відповідач у Картці відмови (у переліку під номером 13).
Висновок підготовлений спеціально уповноваженим державним підприємством, яке уповноважене наказом № 608 від 02.05.2018р. Міністерства економіки України здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон'юнктурі світового ринку. У разі сумнівів щодо змісту висновку відповідач мав би здійснити запит до ДП «Держзовнішінформ» щодо деталізації висновку. Однак відповідач обмежився формальними зауваженнями до висновку без спростування суті.
Окрім того, позивач зазначив, що під час декларування відповідач у повідомленнях взагалі не висловлював зауваження щодо висновку ДП "Держзовнішінформ", а тому в рішенні про коригування митної вартості взагалі не може посилатись на недоліки такого висновку.
Таким чином, суд вважає твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару безпідставними. Як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.
Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об'єктивних підстав витребувати у позивача додаткові документи.
Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №805/2713/16-а від 19.02.2019 року та №804/150/16 від 05.07.2022 року.
Відповідач вказав, що джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 11.07.2023 № UA100380/2023/609914 за якою оформлено товар « 1.Дзеркала скляні, без рам в листах розміром товщиною 4мм. : - дзеркала скляні без рам 3300 х 2140 мм, товщ. 4 мм - 536,712 метр.; упаковані в 2 уп. по 38 шт. Виробник :RIDER GLASS CO.LTD; Торговельна марка :немає даних; Країна виробництва : CN; » та складає 1,01 дол. США за кг.
Суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Наведене також доводить про порушення відповідачем норм МК України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості №UA401000/2024/000167/2 від 21.05.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000675, то суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 6056 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000167/2 від 21.05.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Вінницької митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000675.
Стягнути на користь приватного підприємства «Центр-Скло» сплачений судовий збір в сумі 6056 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Приватне підприємство "Центр - Скло" (вул. Незалежності, 67, м. Калинівка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 38628306)
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: